Судове рішення #35551026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/1459/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"10" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:


головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 18 вересня 2013 року,


ВСТАНОВИЛА:


У лютому 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Вимоги мотивовані тим, що 26 січня 2007 року ОСОБА_6 відповідно до кредитного договору № CNL-G00/005/2007/ отримано у ЗАТ «ОТП Банк» кредит в сумі 38000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 10 січня 2017 року.

29 січня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 укладено договір кредитування поточного рахунку (овердрафт) № G00/113/07/1, відповідно до якого ЗАТ «ОТП Банк» надало відповідачу овердрафт у розмірі ліміту 2000,00 грн.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 23 вересня 2011 року прийняло всі права вимоги за кредитними договорами.

В порушення умов договорів відповідач не виконував належним чином зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 03 січня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором № CNL-G00/005/2007/ в сумі 1426281,24 грн., яка складається заборгованості з тіла кредиту в розмірі 31488,50 доларів США, заборгованості зі сплати процентів в розмірі 8646,48 доларів США, пені в розмірі 1105482,34 грн. Станом на 17 січня 2013 року заборгованість відповідача за кредитним договором № G00/113/07/1 складає 2183,22 грн.

У зв'язку з тим, що в добровільному порядку ОСОБА_6 не бажає погашати заборгованість, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитними договорами в розмірі 1 428 464,46 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 18 вересня 2013 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. З ОСОБА_6 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитними договорами в сумі 572982,11 грн., яка складається з заборгованості за кредитним договором № CNL-G00/005/2007/ в сумі 570798,89 грн. (заборгованість по тілу кредиту в розмірі 251687,58 грн., заборгованість зі сплати процентів в розмірі 69111,31 грн., пені в розмірі 250000,00 грн.) та заборгованості за договором № G00/113/07/1 в сумі 2183,22 грн. (залишок заборгованості за овердрафтом в розмірі 1644,67 грн., сума відсотків за користування овердрафтом в розмірі 583,55 грн.), а також судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3441,00 грн., а всього 576423,11 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовити.

Доводи скарги зводяться до того, що судом порушені норми матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, апелянт посилається на те, що при задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що факт відступлення права вимоги від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторінг Україна» доведений. Проте це не відповідає ні обставинам справи, ні матеріалам справи, оскільки позивачем під час розгляду справи не були надані належним чином завірені документи, яким би це підтверджувалось.

Апелянт також зазначає, що цільове призначення отриманих ним кредитних коштів, визначено самим Договором, а саме на споживчі цілі, тому в розумінні положень пп. 22,23 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», він є споживачем банківської послуги, тобто споживачем кредиту, таким чином, судом при ухваленні рішення безпідставно не було застосовано до спірних правовідносин положення ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» про несправедливі умови договору в частині вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації.

Також апелянт, зазначає, що суд в своєму рішенні не дав належної оцінки неправомірному нарахуванню пені в розмірі 1 % за кожний день прострочення, обмежившись застосування ст. 551 ЦК України, й зменшивши розмір пені до розміру основного боргу.

Крім того, апелянт зазначає, що суд частково задовольнивши позовні вимоги позивача, в порушення ст. 88 ЦПК України стягнув з відповідача судовий збір у повному обсязі, також ним не проведено розподіл інших судових витрат, у тому числі на правову допомогу та оплату судового збору.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін, які належним чином повідомлені, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України відсутні підстави, які б перешкоджали розглядові справи. Клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі колегією суддів відхилено, про що постановлено відповідну ухвалу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 січня 2007 року відповідач уклав з ЗАТ «ОТП Банк» кредитний договір № CNL-G00/005/2007/, згідно з умовами якого ОСОБА_6 надано кредит у розмірі 38000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 10 січня 2017 року (а.с. 6-10).

29 січня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 укладено договір кредитування поточного рахунку (овердрафт) № G00/113/07/1, відповідно до якого ЗАТ «ОТП Банк» надало відповідачу овердрафт у розмірі ліміту 2000,00 грн. (а.с 17-18).

Згідно умов вказаних договорів, позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості по кредиту, відсоткам за його користування, а також сплачувати пеню на умовах, передбачених договорами.

Спірні договори відображають повне розуміння сторонами предмету договорів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував належним чином зобов'язання за договорами, у зв'язку з чим станом на 03 січня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором № CNL-G00/005/2007/ в сумі 1426281,24 грн., яка складається заборгованості з тіла кредиту в розмірі 31488,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на 03 січня 2013 року складає 251687,58 грн., заборгованості за сплатою процентів в розмірі 8646,48 доларів США, що складає 69111,31 грн., та пені в розмірі 1105482,34 грн. (а.с. 5).

Станом на 17 січня 2013 року заборгованість відповідача за кредитним договором №G00/113/07/1 складає 2183,22 грн. (а.с. 4).

27 січня 2012 року між ТОВ «ОТП Факторінг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір факторингу № 27/01/12, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «ОТП Факторінг Україна» прийняло право грошової вимоги, що належить ПАТ «ОТП Банк» і стало кредитором за Кредитними договорами, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості. За цим договором ТОВ «ОТП Факторінг Україна» одержало право (замість ПАТ «ОТП Банк») вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами, в тому числі і за договорами № CNL-G00/005/2007/ та №G00/113/07/1, що укладені з відповідачем (а.с. 117-120).

Згідно п.1.1.,1.5.,1.9 кредитного договору, кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний своєчасно повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити плату за користування кредитом і виконати інші зобов'язання, які визначені в ньому. Погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно у розмірі та строках, визначених у графіку повернення кредиту та сплати процентів. Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов'язань за кредитним договором (а.с.7-10).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 порушив умови укладених кредитних договорів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за цими договорами, одночасно з урахуванням вимог ст. 551 ЦПК України є підстави для зменшення розміру пені.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 554, 599 та 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доводи апелянта стосовно того, що відповідачем не надані оригінали документів на підтвердження купівлі ним права вимоги у ПАТ «ОТП Банк», не приймаються колегією суддів, оскільки відповідачем не надані докази, які б спростовували укладення договору факторингу між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторінг Україна».

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На вимогу місцевого суду позивачем 16.07.2013 року надана копія договору факторингу № 27/01/12 від 27.01.2012 року із додатками (а.с. 116-120). Апелянтом не надані докази, які б ставили під сумнів зазначені документи або спростовували їх дійсність.

Не приймаються колегією суддів і доводи апелянта стосовно того, що судом не застосовані норми ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору, на думку апелянта, зменшивши розмір пені, суд фактично погодився з непропорційністю її розміру, але не застосував наслідки таких несправедливих умов договору, оскільки такі доводи спростовуються обставинами справи та не засновані на нормах матеріального права.

Так, зменшуючи розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за договором кредиту № CNL-G00/005/2007/ до 250000 грн., місцевий суд, застосувавши норми статті 551 ЦК України, виходив з того, що стягнення з відповідача пені в розмірі 1105482,34 грн., що передбачено умовами пункту 4.1.1 договору, може значно погіршити матеріальний стан відповідача, до того ж, позивачем не надано заперечень щодо застосування наведеного зменшення.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Позивачем ТОВ «ОТП Факторінг Україна» рішення місцевого суду в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача відповідно до умов п. 4.1.1 договору, не оскаржувалося.

Пунктом 4.1.1 договору № CNL-G00/005/2007/ передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Апелянт оскаржує рішення суду в частині зменшення розміру пені з тих підстав, що суд, фактично погодившись з несправедливістю умов пункту 4.1.1 договору, не застосував до них наслідки, що передбачені ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо визнання таких умов недійсними.

Однак, вимоги ОСОБА_6 до ТОВ «ОТП Факторінг Україна» про визнання недійсним п. 4.1.1 кредитного договору № CNL-G00/005/2007/ від 26.01.2007 року розглянуті Судацьким міським судом АР Крим, рішенням якого від 22.08.2013 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 30 вересня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_6 відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін. 19 листопада 2013 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «ОТП Факторінг Україна» про визнання частково недійсним кредитного договору.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені зазначеними вище судовими рішеннями не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, оскільки участь у них брали ті ж самі особи і були встановлені ті ж самі обставини щодо дійсності умов п. 4.1.1 кредитного договору.

Апеляційна скарга не містить доводів стосовно оскарження рішення місцевого суду у частині стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором №G00/113/07/1 від 29.01.2007 року в сумі 2183,22 грн., тому колегія суддів переглядає справу у межах, визначених ч. 1 статті 303 ЦПК України.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростували правильність висновків місцевого суду або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду не надано.

Інші доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Одночасно, колегія суддів вважає, що доводи апелянта стосовно невірного розподілу судових витрат, заслуговують на увагу.

З матеріалів справи слідує, що при подачі позовної заяви ТОВ «ОТП Факторінг Україна» сплатило судовий збір в сумі 3441,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 316 від 29 січня 2013 року (а.с. 3). Відповідач на підставі договору № 018/13 від 02 липня 2013 року про надання правової допомоги, що укладений з адвокатом ОСОБА_7 (а.с. 108), оплатив послуги в сумі 6000,00 грн. за квитанціями № 00185 від 02.07.2013 року та № 00190 від 10.07.2013 року (а.с. 106-106А). Крім того, відповідачем за подачу заяви про перегляд заочного рішення оплачено судовий збір в сумі 114,70 грн. (а.с.79).

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням зазначених норм права, з відповідача на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» підлягає стягненню сума судових витрат пропорційно задоволеної частини позовних вимог в сумі 1380,25 грн. (3441/1428464,46х572982,11).

З ТОВ «ОТП Факторінг Україна» на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, на оплату судового збору в розмірі 46,01 грн., на оплату правової допомоги, з урахуванням вимог статті 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» в сумі 184,11 грн. (459/1428464,46х572982,11). Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_7 приймав участь при розгляді справи 11.07.2013 року - 50 хвилин (а.с. 111), 17.07.2013 року - 6 хвилин, враховуючи, те, що розмір мінімальної заробітної плати складав 1147,00 грн., то розмір оплати за правову допомогу складає 459,00 грн. (1147х40%).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального права в частині розподілу судових витрат, що відповідно до п. 4 статті 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення місцевого суду.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,


В И Р І Ш И Л А:


Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 18 вересня 2013 року задовольнити частково.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 18 вересня 2013 року в частині розподілу судових витрат по справі змінити. Визначити суму судових витрат, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 25 коп. Визначити, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу в сумі 184 грн. 11 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 46 грн. 01 коп., а всього - 230 (двісті тридцять) грн. 12 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.


Судді:

О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація