Справа № 738/2314/13-ц Провадження № 22-ц/795/106/2014 Головуючий у I інстанції - Сова Т. Г. Доповідач - Горобець Т. В.

Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - судді Горобець Т.В.,

Суддів - Бечка Є.М., Хромець Н.С.,

При секретарі - Рудик І.І.

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2-ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Менської районної державної адміністрації Чернігівської області про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та прийнятті участі у її вихованні,

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому після уточнення позовних вимог , посилаючись на ст. 257 СК України просила усунути перешкоди у спілкуванні з онукою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийнятті участі у її вихованні шляхом зобов"язання відповідача не чинити їй перешкод та надати можливість спілкуватись з дитиною відповідно до порядку, який було визначено рішенням органу опіки та піклування, зокрема:

1) побачення з дитиною двічі на місяць в першу середу місяця у м. Мена або у м. Чернігові та третю середу місяця у м. Києві у період з 10-00 до 19-00 години;2) перебування дитини у м. Києві з метою спілкування та розвитку в період шкільних канікул - улітку протягом 2 тижнів, узимку - тиждень, весною та восени - по чотири дні ; 3) у літній період перебування дитини з метою оздоровлення та відпочинку протягом 2 тижнів у курортно-оздоровчих місцях у межах України.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2013 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 (бабусі) з малолітньою онукою -ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Порядок спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_4 визначено наступний:

1.Один раз на місяць - в останню суботу кожного місяця з 10-00 до 14-00 години за місцем мешкання дитини в межах території району з можливістю залишення помешкання, де живе ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за умови добровільного волевиявлення дитини на таке спілкування.

Зобов'язано ОСОБА_1 повертати дитину у визначений час, тобто до 14-00 години.

2. Кожні зимові шкільні канікули по 4 дні з можливістю перебування за межами населеного пункту де мешкає ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме в м. Києві де мешкає ОСОБА_1 за умови добровільного волевиявлення дитини на таке спілкування.

3.Кожні літні канікули строком 2 тижні з можливістю перебування дитини за межами населеного пункту, де мешкає дитина до місця мешкання ОСОБА_1, а саме м. Київ, за умови добровільного волевиявлення дитини на таке спілкування.

Вирішене питання відшкодування судових витрат позивачу.

Відповідачем ОСОБА_2 на зазначене рішення подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Апелянт вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, суд не врахував інтереси дитини, не врахував її небажання спілкуватись з позивачкою та, усупереч ст. 10 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з"ясуванню обставин справи, а також порушив принципи та основні засади Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною асамблеєю ООН 20.11.1959 року та Закон України „Про охорону дитинства".

В судове засідання апеляційного суду, незважаючи на ухвалу про визнання необхідним заслухати пояснення відповідача особисто, ОСОБА_2 двічі не з"явився, доказів поважності неявки у судове засідання не надав. Достатньої, достовірної інформації щодо стану здоров"я дитини, її розвитку, джерел та рівня матеріального забезпечення сім"ї, поведінки ОСОБА_2 в побуті суду також не надано.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач стверджує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить його залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що приймають участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким, суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони, посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції визначив порядок спілкування ОСОБА_1 та дитини на свій розсуд, інший, ніж заявлено у позові, тобто, поза межами позовних вимог і без врахування всіх обставин, які могли вплинути на рішення.

Також, ухвалюючи рішення, виходив з того, що право позивачки на спілкування та участь у вихованні онуки ОСОБА_4 закріплене у ст. 257 СК України, що позивачка з відповідачем хоча і знаходяться у довготривалих неприязних стосунках, але має щире бажання спілкуватись з онукою та приймати участь у її вихованні та розвитку, має необхідні для цього матеріальні та житлово-побутові умови, але позбавлена відповідачем такої можливості.

Колегія суддів апеляційного суду на даний час не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині, що стосується надання дозволу ОСОБА_1 періодично (кілька разів на рік) спілкуватись з малолітньою ОСОБА_4 поза межами постійного її місця проживання, а саме, за місцем проживання позивачки у м. Києві, оскільки вважає його ухваленим у цій частині без повного, належного, всебічного з"ясування обставин справи, без з"ясування питання ставлення батька, матері та позивачки до малолітньої дитини, без залучення до участі у справі матері для з"ясування її думки щодо способу вирішення конфлікту, без з"ясування стану здоров"я дитини, стосунків між сторонами спору, поведінки у побуті відповідача, ступеню прихильності дитини до батька та бабусі.

Апеляційним судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є рідною бабусею малолітньої ОСОБА_4, проте, з серпня 2011 року не мала особистого спілкування з онукою, оскільки існують неприязні стосунки з колишнім зятем - батьком дитини ОСОБА_2, який чинить їй перешкоди. Встановлено також, що мати малолітньої ОСОБА_4 проживає в іншому населеному пункті в іншій сім"ї з молодшою донькою, яка є теж їх спільною з ОСОБА_2 дитиною, має іншу сім"ю. ОСОБА_6 і не заперечує проти спілкування бабусі з онукою, про що надала письмові пояснення. Проте, своє ставлення до ситуації, зокрема, того, що малолітня дівчинка після розлучення батьків залишилась проживати з батьком, у яких умовах вона проживає, на скільки це відповідає інтересам дитини, не коментує, зазначаючи, що не бажає конфліктувати.

ОСОБА_2 ухвалою суду був зобов"язаний з"явитись у судове засідання для надання особистих пояснень щодо умов проживання дитини, її розвитку , побуту, оточення, стану здоров"я, місця її перебування на час розгляду справи у суді та хто нею опікується в період його відряджень проте у судове засідання не з"явився.

З висновку органу опіки та піклування вбачається, що станом на момент розгляду справи у суді батько з дитиною на момент розгляду справи за місцем реєстрації не проживають. Інформація щодо фактичного місця проживання дитини та з якого часу вони не проживають у Менському районі органом опіки та піклування суду не надана, як і не надано відповіді щодо всіх інших обставин, запитуваних судом. У судове засідання представник органу опіки та піклування не з"явився.

Апеляційним судом також встановлено, що відповідно висновку ЛКК Чернігівської міської дитячої поліклініки №2 від 10.02.2114 року ОСОБА_4 має захворювання „діагноз Вегетативна лабільність кризовий перебіг" та за станом здоров"я потребує обмеження в активній поведінці ( ігри, атракціони, батути, тривале переміщення на транспорті і т.п.).

Встановлені факти дають підстави для висновку, що неповнота з"ясування всіх обставин справи призвела до ухвалення не обґрунтованого рішення щодо можливості надання дозволу ОСОБА_1 на систематичне періодичне спілкування з малолітньою онукою - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (під час канікул) за місцем проживання бабусі, тобто, у м. Києві. Такий спосіб спілкування може зашкодити здоров"ю дитини, адже для такого спілкування необхідним є транспортування дитини з її постійного місця проживання на тривалу відстань, для чого існують медичні протипоказання.

У зв"язку з встановленим, апеляційний суд вважає не можливим задоволення позову в частині вимог щодо спілкування дитини з позивачкою за місцем проживання останньої - у м. Києві, крім того, суд враховує, що такий спосіб спілкування пов"язаний з необхідністю розлучати дитину з батьком на певний час, із зміною звичного для неї способу життя та кола оточення, побутових умов, інформаційного перевантаження, може зашкодити інтересам дитини та її здоров"ю, отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

У той же час, враховуючи, що ОСОБА_1 є рідною бабусею малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, має щире бажання спілкуватись з онукою, має для того достатній рівень педагогічних знань, належну освіту, є педагогом, перекладачем, письменником та громадським діячем, тобто, всебічно розвиненою особою і її спілкування з онукою без фізичних навантажень у вигляді зміни місця проживання, не може зашкодити інтересам останньої, виходячи з приписів ст.ст. 159, 257,263 СК України та враховуючи інтереси як дитини, так і зважаючи на право позивача спілкуватись з онукою та приймати участь у її вихованні та розвитку, апеляційний суд вважає за можливе позов задовольнити частково, а саме, у спосіб, який буде найбільш прийнятним для дитини.

На підстав ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме, 38 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1,3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 257 СК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов"язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у її спілкуванні з онукою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_4 :

Встановити систематичні зустрічі у перший та третій тиждень кожного місяця у суботу з 11-00 години до 18-00 години за місцем проживання дитини ОСОБА_4 та її батька ОСОБА_2 - в АДРЕСА_1 в межах населеного пункту.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 38 (тридцять вісім грн) 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: