ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 116/617/14-к

Провадження № 1-кп/116/87/14

18.02.2014 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді: Тімофеєвої Г.О.,

при секретарі: Рожаєвій Ю.Г.,

с участю прокурора: Контушного С.О.,

потерпілого: ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гаврилівка, Рузаївського району, Кокчетавської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2014 року близько 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, реалізуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, таємно викрав металеві ворота, які належать ОСОБА_1, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд. Згідно висновку експертизи № 11/16 від 16.01.2014 року ринкова вартість металевих воріт на момент скоєння кримінального правопорушення могла становити 1429,27 гривень.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю, не оспорюючи вартість викраденого, у скоєні злочину щиро покаявся.

31.01.2014 року між обвинуваченим та потерпілим була укладена угода про примирення на підставі ст. 469 КПК України у відповідності до вимог ст.471 КПК України.

Згідно з угодою ОСОБА_2 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Потерпілий будь-яких претензій до обвинуваченого з приводу скоєння щодо нього злочину не має.

Також за даною угодою ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та покарання, яке повинен понести ОСОБА_2 у виді 80 годин громадських робіт. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КК України, та наслідки її невиконання.

Прокурор не заперечує проти затвердження угоди про примирення, потерпілий і обвинувачений просять затвердити угоду.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, потерпілий та обвинувачений добровільно уклали угоду про примирення.

Крім того, суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє положення, передбачені ч.5 ст.474 КПК України.

Також судом встановлено, що обвинувачений та потерпілий розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст.473 КПК України.

Суд також переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Зміст укладеної сторонами угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та Кримінального кодексу України, не суперечать інтересам суспільства, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, а покарання, яке пропонується в угоді, є покаранням у межах санкції ч. 1 ст.185 КК України і відповідає вимогам чинного законодавства та особі обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників судового розгляду та враховуючи вище викладене, суд вважає за можливим затвердити угоду про примирення від 31 січня 2014 року, укладену між потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_2, призначивши останньому міру покарання, узгоджену сторонами в угоді.

Даних про застосування по справі заходів забезпечення кримінального провадження суду не представлено, а тому підстав для прийняття рішення щодо таких заходів у суду не має.

По справі є судові витрати за проведену товарознавчу експертизу у розмірі 293,40 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого згідно ч.2 ст.124 КПК України на користь держави.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 314, 373, 374,475 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення від 31 січня 2014 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи у розмірі 293,40 грн..

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: