ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
20.02.14р. Справа № 904/10200/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руссо Хемі Дніпро", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Виробничий Альянс", м. Дніпропетровськ
про стягнення 112 851,35 грн.
Суддя Коваленко О.О.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - представник Чегодаєва В.О., довіреність №15 від 21.01.14р.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Руссо Хемі Дніпро", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Виробничий Альянс", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 108604,34грн. основної заборгованості на підставі укладеного між сторонами договору №7 від 01.04.11р. (далі по тексту - договір).
Посилаючись на п.6.4 договору позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3450,01грн. пені.
Посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 797,00грн. трьох відсотків річних.
Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір, відповідно до п.1.1 та п.1.2 умов якого позивач приймає на себе зобов'язання виконати поставку товару, що вказаний у специфікації або у видаткових накладних позивача. При цьому, специфікація, що узгоджується з покупцем та підписується уповноваженими представниками обох сторін, а також видаткові накладні є невід'ємними частинами даного договору. Відповідач зобов'язаний прийняти у власність товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах даного договору. На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, однак останній його не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. №б/н від 20.12.13р. ухвалою суду від 27.12.13р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 28.01.14р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується явкою в судові засідання та виконанням вимог суду, а саме відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає в повному обсязі посилаючись на те, що первинні документи оформлені неналежним чином та не можуть слугувати підтвердженням поставки позивачем відповідачу товару, у зв'язку з чим позов не може бути задоволений. Враховуючи, що на думку відповідача, недоведено поставку товару, відповідач вважає, що і штрафні санкції не підлягають задоволенню
28.01.14р. в судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи. За результатами судового засідання клопотання відповідача судом задоволено, розгляд справи відкладено до 13.02.14р.
13.02.14р. в судове засідання з'явився представник позивача, визнав, що до матеріалів справи долучив всі документи, які вважав за потрібне, представник відповідача в судове засідання не з'явився. За результатами судового засідання розгляд справи відкладено до 20.02.14р., у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові документи.
За результатами судового засідання, яке відбулося 20.02.14р. справу було розглянуто за участю повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх позовних заперечень. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення, представника відповідача повідомлено про дату складення повного тексту рішення і роз'яснено порядок його оскарження. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
01.04.11р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №7 (далі по тексту - договір). Відповідно до п.1.1 договору постачальник (позивач) зобов'язується за замовленням покупця (відповідача), що визначено сторонами у додатку до даного договору, який є невід'ємною частиною договору, в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець (відповідач), у свою чергу, зобов'язується прийняти у власність товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах даного договору.
Відповідно до п.1.2 договору товаром за даним договором є товар, що вказаний у специфікації (додатку) постачальника (позивача) (в подальшому "Специфікація" (Додаток), або видатковій накладній постачальника (позивача). Специфікація, що узгоджується з покупцем (відповідачем) та підписується уповноваженими представниками обох сторін, а також видаткові накладні є невід'ємною частиною даного договору.
Право власності на товар переходить від постачальника (позивача) до покупця (відповідача) з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін накладної на передачу товару (видаткової накладної або товарно-транспортної накладної), яка засвідчує момент передачі товару (п.1.4 договору).
Пунктом 2.5 договору покупець (відповідач) формує і направляє постачальнику (позивачу) замовлення на окрему партію поставки товару на підставі раніше узгодженої та підписаної обома сторонами по даному договору специфікації (додатку), в якому вказується асортимент, найменування, кількість, комплектність товару та іншу необхідну характеристику на товар, строки та умови поставки товару - за потребою зміни умов (п.2.1) та строків поставки товару (п.2.9).
Відповідно до п.2.7 договору постачальник (позивач) у термін 15 календарних днів від дня отримання від покупця замовлення зобов'язується або підтвердити прийняття замовлення, шляхом направлення на адресу покупця (відповідача) відповідного узгодження одним із перерахованих засобом, передбаченим для покупця (відповідача), згідно п.2.6 цього договору, або письмово повідомити покупця (відповідача) про неможливість виконати замовлення з обґрунтуванням причин його невиконання. ... .
Посилаючись на умови договору позивач стверджує, що станом на 31.05.13р. у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 97174,22грн., що підтверджується актом звірки.
В період з 01.06.13р. по 02.09.13р. відповідачу позивач поставив товар на загальну суму 227547,24грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними:
- №190 від 11.06.13р. на суму 10366,80грн.;
- №198 від 26.06.13р. на суму 11076,00грн.;
- №214 від 08.07.13р. на суму 20406,76грн.;
- № 232 від 22.07.13р. на суму 43780,18грн.;
- № 234 від 25.07.13р. на суму 47636,40грн.;
- № 239 від 29.07.13р. на суму 18313,20грн.;
- № 284 від 02.09.13р. на суму 75967,94грн.
Позивач стверджує, що відповідач в період з 01.06.143р. по 02.09.13р. оплатив поставлений товар частково у розмірі 216117,12грн.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Позивач до матеріалів справи протягом двох місяців долучав видаткові накладні, як по спірному договору так і по іншим договорам, які господарським судом не вивчалися та до матеріалів справи не долучалися.
Дослідивши позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 97174,22грн., що підтверджується актом звірки, господарський суд звертає увагу, що наявність/відсутність заборгованості боржника повинна бути підтверджена первинними бухгалтерськими документами, що встановлюють цивільно-правові відносини між кредитором і боржником та свідчать про зобов'язання сторін. Акт звірки взаєморозрахунків є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій і не може замінити чи змінити дані первинного бухгалтерського документу, яким є видаткова накладна. Позивач протягом двох місяців не пояснив суду, по якій накладній здійснювалася поставка.
Видаткові накладні є первинним документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Господарський суд дослідив долучений позивачем акт звірки (а.с.14) і встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем мається за видатковою накладною №137 від 29.04.13р. (а.с.91). Господарський суд прийняв видаткову накладну №137 від 29.04.13р., як первинний документ, який зафіксував факт здійснення господарської операції.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати необґрунтованими, документально недоведеними, такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що не підлягають задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідивши видаткові накладні
- №190 від 11.06.13р. на суму 10366,80грн. (а.с.22);
- №198 від 26.06.13р. на суму 11076,00грн. (а.с.23);
- №214 від 08.07.13р. на суму 20406,76грн. (а.с.24);
- № 232 від 22.07.13р. на суму 43780,18грн. (а.с.25);
- № 234 від 25.07.13р. на суму 47636,40грн. (а.с.26);
- № 239 від 29.07.13р. на суму 18313,20грн. (а.с27);
- №137 від 29.04.13р. на суму 97174,22грн. (а.с.91), господарський суд констатує, що на зазначених видаткових накладних відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Додатково господарський суд зазначає, що всупереч вимогам закону позивач не надав суду довіреності на отримання матеріальних цінностей за даними видатковими накладними, у зв'язку з чим господарський суд зазначені видаткові накладні належними доказами не визнає. Жодна видаткова накладна не містить посилання на довіреність.
Що стосується видаткової накладної № 284 від 02.09.13р. на суму 75967,94грн. (а.с.21), то вона взагалі не містить підпису особи, яка прийняла товар, однак до даної видаткової накладної виписана довіреність №1208 від 02.09.13р.
Матеріали справи не містять жодного замовлення, узгодження, як того вимагають п.п.2.5, 2.7 договору. До матеріалів справи також не долучено жодного рахунку-фактури.
Лист за вих.№15-3-3/336-ЦРД від 03.02.14р. начальника Лівобережного відділення ПУАТ "Фідобанк", господарський суд не визнає належним доказом, який підтверджує, що відповідач на користь позивача оплачував заборгованість, яка є предметом даної справи.
Враховуючи, що поставка товару позивачем на користь відповідача суду недоведена господарський суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача пені та трьох відсотків річних, як похідних від основної вимоги.
Заперечення відповідача судом прийняті до уваги та визнані обґрунтованими.
Відповідно до абз.8 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.
З урахуванням абз.8 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 2257,03грн. покласти на позивача.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.1,22,33,43,44,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
25.02.14р.
Суддя О.О. Коваленко