ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2006 року Справа № 38/220-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів :Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання : Стуковенковій Н.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Лихопьок Д.П. довіреність № б/н від 17.04.2006 року
від відповідача : Халаїм А.В. юрисконсульт, довіреність № 1680 від 06.12.2004 року
від третьої особи: у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Хімпром”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2006року у справі № 38/220-06
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Хімпром”, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ
третя особа: Державне підприємство „Ганнопільський спиртовий завод”, с. Ганнопіль про визнання договору поруки недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2006 року у справі № 38/220-06 ( суддя Н.А. Бишевська) відмовлено в позові Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Хімпром” до Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” про визнання договору поруки недійсним.
Оскаржуючи рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Хімпром” в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Скаржник посилається на те, що участь боржника є обов’язковою при укладенні договору поруки. У випадку, якщо договір поруки укладено без участі боржника, останній не буде знати про існування такого договору та не зможе виконати покладений відповідно до ч.1 ст. 557 Цивільного кодексу України на нього обов”язок щодо повідомлення поручителя про виконання зобов”язань. Враховуючи, що участь боржника є обов”язковою при укладені договору поруки порушено п. 3 статті 203 Цивільного кодексу України щодо волевиявлення учасників правочину, яке повинно бути вільним та відповідати внутрішній волі учасника, порушено також перший пункт зазначеної статті, зміст вчиненого правочину явно суперечить вимогам Цивільного кодексу України . Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України. Правочин є недійсним, а недійсний правочин відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. До загальних умов забезпечення виконання зобов’язання належить те, що воно виникає або за домовленістю сторін, або у випадках прямо передбачених законом, без урахування волі боржника та кредитора. Це пов’язано з певними особливостями забезпечувального зобов’язання, які виражають його додатковий характер . У кредитному договорі не обумовлюється можливість забезпечення виконання зобов’язань саме порукою. Договір поруки є недійсним, оскільки його було укладено без дотримання вимог чинного законодавства.
Закрите акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, посилаючись на те, що позивач помилково зазначає, що уклавши договір поруки, сторони створили зобов’язання для третьої особи –боржника, що суперечить ст. 511 Цивільного кодексу України. Уклавши договір поруки сторони не створили зобов’язання для третьої особи, а поручитель зобов’язався виконати зобов’язання боржника за кредитною угодою, в разі невиконання цих зобов’язань останнім в певний строк. В договорі встановлений строк дії поруки, до повного виконання зобов’язань за кредитним договором, а також обумовлено, що сторони можуть звернутися з вимогою до суду про захист порушеного права протягом 5 років. Договір є господарським і ст. 194 Господарського кодексу України допускається виконання зобов’язань третьою особою, що не є стороною у зобов’язанні. Позивачем помилково тлумачиться суть солідарного зобов’язання, оскільки поручитель, як солідарний боржник відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що ї боржник. Сутність інституту поруки полягає у тому, що поручитель має виконувати перед кредитором зобов’язання боржника у обсязі, не виконаному боржником, та після такого виконання до поручителя переходять права кредитора у зобов’язанні. Посилання позивача на ч.1 ст.557 Цивільного кодексу України про обов’язок боржника, який виконав зобов’язання, повідомити про це поручителя, було б доречним в разі, якщо боржник виконав своє зобов’язання, а кредитор пред’явив вимоги до поручителя, але це не відповідає дійсності.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду з огляду на наступне:
03 жовтня 2001 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком „Приватбанк” - банк та Державним підприємством „Ганнопільський спиртовий завод” –позичальник був укладений кредитний договір № 08.03.01.01.358, відповідно до якого банк зобов”язався надати позичальнику кредит при наявності вільних грошових ресурсів в сумі 250000 грн.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що договір набирає сили з часу підписання та діє до виконання зобов”язання сторонами за цим договором.
22.09.2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком „Приватбанк” –кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Хімпром” –поручитель був укладений договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Державним підприємством „Ганнопільський спиртовий завод” обов”язків за кредитним договором від 03.10.2001 року № 08.03.01.01.358 та додатковому договору до нього від 08.01.2002 року, згідно з яким кредитор надав боржнику кредит в сумі 250000 грн.
Позивач просив визнати недійсним договір поруки як такий, що укладений в порушення вимог ст. 511 Цивільного кодексу України, оскільки він укладений без участі боржника, яка на думку позивача є обов”язковою.
Порука є одним з способів забезпечення виконання зобов”язання.
Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Головна мета цього способу полягає у залученні додаткового боржника, який поряд з основним нестиме відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов”язання.
Статтею 215 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач як на підставу визнання недійсним договору поруки , встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зміст спірного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства.
Посилання позивача ( скаржника) на те, що договір поруки створює зобов”язання для третьої особи –боржника є хибним.
За порушення зобов”язання боржником перед кредитором відповідає поручитель ( п.2 ч.1 ст. 553).
Отже, договір поруки створює зобов”язання для поручителя, а не для боржника.
Наявність спільного обов”язку поручителя і боржника відповідати за невиконання зобов”язання перед кредитором зумовлює певні додаткові права і обов”язки поручителя у разі пред”явлення до нього вимог із договору поруки. Зокрема у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов”язаний повідомити про це боржника, а в разі пред”явлення до нього позову –подати відповідне клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Крім того, Цивільний кодекс надає поручителю право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник.
Та обставина, що боржник не бере участь у договорі поруки ґрунтується на тому, що договір поруки не передбачає виникнення, або навпаки, припинення будь –яких прав та обов”язків боржника. Договір поруки врегульовує відносини, що можуть виникнути між кредитором та поручителем у разі порушення боржником своїх зобов”язань.
Договір поруки укладений за вільним волевиявленням його учасників.
З огляду на викладене правові підстави для визнання спірного правочину недійсним відсутні.
З урахуванням вищенаведеного рішення прийнято господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України , Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Хімпром”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2006 року у справі № 38/220-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.О.Лотоцька
Судді Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнеєв
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Токовенко