ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"22" грудня 2006 р. Справа №15/7018-А
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Полонському районі м. Полоне
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Полонської племінної інкубаторно-птахівничої станції-ропродуктор м. Полоне
про стягнення 2033,21 грн.
Суддя Муха М.Є.
Секретар судового засідання Капустян А.В.
Представники сторін:
від позивача Полудняк А.Г. –за довіреністю №04/07 від 22.03.2006р.
від відповідача Власюк М.М. –директор
В судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Ухвалою господарського суду від 28.11.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 11.12.2006р. судове засідання по справі відкладалось.
Суть спору
Позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні наполягають на задоволенні позовних вимог. Просять суд стягнути з відповідача 2033грн. 21коп. заборгованості, з якої 150грн. 40коп. –недоїмки по сплаті страхових внесків, 1730грн. 17коп. –штрафних санкцій, 152грн. 64коп. –пені.
Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні повідомив, що визнає позовні вимоги в сумі 150.40грн. Стосовно решти позовних вимог зазначив, що заборгованість в сумі 2664.00грн. виникла до 01.01.2002року, що підтверджується зданим за 2001 рік підприємством звітом, але в подальшому і ця заборгованість була сплачена до 28.07.2003 року. Наголошує, що 28.07.2003року управління ПФУ в Полонському районі прийняло у відповідності до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними га державними цільовими фондами” від 21.12.2000р № 2181-III рішення, яким застосувало до СТОВ „Інкубаторна станція”, за затримку на 320 календарних днів узгодженої суми зобов’язання, штрафну санкцію у вигляді стягнення додаткової суми штрафу в розмірі 2209.29грн. та пені в сумі 308.40грн. Зауважив, що з набранням чинності Закону України № 2181-ПІ від 21.12.2000року, з 01.01.2001 року, згідно якого функції органу стягнення перейшли до податкового органу, державною податковою інспекцією в Полонському районі у відповідності з вимогами ст. 11 даного Закону були здійснені заходи щодо погашення податкового боргу перед Пенсійним фондом, шляхом примусового стягнення заборгованості, але так як продаж активів, які не входять до цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків, не дали позитивних результатів - заборгованість залишилась непогашеною. Разом з тим, наявність платежів першої та другої черги, заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі працівникам СТОВ „Полонська племінна інкубаторно-птахівнича станція-репродукрор” не дали змогу розрахуватися з Пенсійним фондом в повному обсязі. Звертає увагу суду на те, що зобов’язання про сплату заборгованості визнані платником, але не сплачені в установлені строки, податковий орган згідно п.15.2 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” №2181-111 від 21.12.2000р., має право самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а, у разі , коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Даний строк позовної давності визначається і ст.257 ЦК України, яка передбачає ,що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З врахуванням того, що платником дане зобов’язання не було добровільно сплачене і не стягнуто (органом стягнення на дату виникнення боргу) ДПІ у Полянському районі у встановленому законом порядку, а саме протягом 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання, а також зважаючи на те, що позовна заява направлена до суду тільки 20.11.2006р. (більше 3-х років з дня узгодження зобов’язання) СТОВ „Інкубаторна станція –репродуктор” м. Полонне, на підставі пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” №2181-111 від 21.12.2000р. просить суд відмовити позивачу в позові в частині стягнення 1882.80грн. (в тому числі: 1730.17грн. - штрафної санкції за період з 0.03.2002р,по 01.09.2003р, та пені в сумі 152.64грн. за аналогічний період).
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне
27.11.2006року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2033грн. 21коп. заборгованості, з якої 150грн. 40коп. –недоїмки по сплаті страхових внесків, 1730грн. 17коп. –штрафних санкцій, нарахованих згідно рішення №19 від 28.07.2003р., 152грн. 64коп. –пені, нарахованої за несвоєчасну сплату застосованих рішенням №19 від 28.07.2003р. штрафних санкцій.
На підтвердження вказаної суми заборгованості позивачем надано розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за листопад 2003р., травень-червень 2004року, рішення №19 від 28.07.2003р. про застосування фінансових санкцій, картки особового рахунку.
Рішення про застосування фінансових санкцій отримано відповідачем 07.08.2003року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №816.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003р. направлено відповідачу вимогу №Ю-40 від 06.05.2004р. про сплату заборгованості, протягом десяти робочих днів із дня отримання якої відповідач зобов’язаний був сплатити суму заборгованості.
Оскільки відповідач не сплатив зазначену у вимозі та рішенні суму, не узгодив вимоги з управлінням Пенсійного фонду, не оскаржив її до суду позивач просить суд стягнути з відповідача 2033грн. 21коп. заборгованості, з якої 150грн. 40коп. –недоїмки по сплаті страхових внесків, 1730грн. 17коп. – штрафних санкцій, нарахованих згідно рішення №19 від 28.07.2003р., 152грн. 64коп. – пені, нарахованої за несвоєчасну сплату застосованих рішенням №19 від 28.07.2003р. штрафних санкцій.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін в їх сукупності, судом враховується наступне.
За змістом ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ від 09.07.03р. Пенсійний фонд є органом, який провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Ч.1 п.7 ст. 64 Закону визначає, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
При цьому під страховими внесками у відповідності до ст.1 Закону є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. У п. 3 даної статті наголошується, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідач самостійно узгодив зобов’язання по сплаті страхових внесків, надавши відповідні розрахунки сум зобов’язань із сплати збору та страхових внесків.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надіслано відповідачу вимогу №Ю-40 від 06.05.2004р. про сплату заборгованості.
Доказів сплати заборгованості в повному обсязі, узгодження вимоги з відповідним органом Пенсійного фонду, оскарження вимоги в судовому порядку відповідач не надав.
Судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, натомість згідно ч. 15 ст. 106 Закону строк давності щодо стягнення недоїмки не застосовується.
За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 150грн. 40коп. –недоїмки по сплаті страхових внесків обґрунтовані, підтверджені належними доказами по справі, зокрема вимогою про сплату боргу №Ю-40 від 06.05.2004р., розрахунками сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за листопад 2003р., травень-червень 2004року, картками особового рахунку, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення 1730грн. 17коп. –штрафних санкцій, нарахованих згідно рішення №19 від 28.07.2003р. та 152грн. 64коп. –пені, нарахованої за несвоєчасну сплату застосованих рішенням №19 від 28.07.2003р. штрафних санкцій судом приймається до уваги наступне.
З наявного в матеріалах справи рішення №19 від 28.07.2003р. про застосування фінансових санкцій вбачається, що штрафні санкції визначено відповідачу на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р.
Оскільки зазначена заборгованість по штрафних санкціях, виникла до моменту набрання чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. (до 1.01.04), остання згідно Закону №2181-ІІІ є податковим боргом.
Пунктом 15.2.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача перед Управлінням Пенсійного фонду України у Полонському районі по сплаті штрафних санкцій виник станом на 07.08.2003р.
Враховуючи викладені обставини та зважаючи на те, що позивачем пропущено строки давності, у позові в частині стягнення 1730грн. 17коп. –штрафних санкцій, нарахованих згідно рішення №19 від 28.07.2003р. та 152грн. 64коп. –пені, нарахованої за несвоєчасну сплату застосованих рішенням №19 від 28.07.2003р. штрафних санкцій необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.6, 14, 51, 71, 86, 94, 104, 105, 112, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі м. Полонне до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Полонська племінна інкубаторно-птахівнича станція-репродуктор м. Полонне про стягнення 2033грн. 21коп. задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Полонська племінна інкубаторно-птахівнича станція-репродуктор (м. Полонне, вул. Клари Цеткін, 2, код 03789264) на користь Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі (м. Полонне, вул. Л.Українки, 97, код 02725115) 150грн. 40коп. (сто п’ятдесят гривень 40коп.) заборгованості.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно з ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно з ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя М.Є. Муха
Постанова складена у повному обсязі і підписана 25.12.2006р.
Віддруковано 3 примірники:
1 –до справи;
2 –позивачу;
3 –відповідачу.