ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-4/250 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"19" грудня 2006 р. 12:20 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Остапової К.А., при секретарі судового засідання –Соловей Ю.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу |
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Порт” (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова,19/1) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (99011, м.Севастополь, вул. Кулакова,37) про скасування податкових повідомлень-рішень,
|
Представники:
позивач –Бугаєнко Ілона Миколаївна, представник, довіреність № б/н від 01.12.06
Єгорова Олена Степанівна, представник, довіреність № б/н від 27.12.05
відповідач –Істягіна Надія Михайлівна, представник, довіреність № 10-004/212 від 27.04.06
Ткаченко Ірина Борисівна, представник, довіреність № 10-004/240 від 14.11.06
Чоботок Ольга Юріївна, представник, довіреність № 10-004/231 від 20.09.06
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Порт” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень №000252310/3 від 08.09.2006 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 362870,96 грн. та штрафних санкцій в розмірі 135553,10 грн., № 000027231/3 від 08.09.2006 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 483849,41 грн. та штрафних санкцій в розмірі 242019,30 грн. з підстав, викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях на заперечення відповідача.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
в с т а н о в и в :
В період з 05.12.2005 по 16.01.2006 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя (далі –ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Порт” (далі–ТОВ “Фоззі-Порт”) за період з 01.10.2004-30.09.2005.
В ході перевірки встановлені порушення, які викладені у акті перевірки № 4/23-01/3267289 від 24.01.2006, а саме:
- в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” завищені валові витрати в частині віднесення затрат без підтверджуючих документів;
- в порушення п.п. 5.5.1 п. 5.5 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” завищені валові витрати на суму нарахування відсотків, грошові кошти по якому на використовувались у фінансово-господарській діяльності підприємства;
- в порушення п.п. 8.3.2, 8.3.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” за рахунок необґрунтованого збільшення вартості об’єктів основних засобів, завищена сума амортизаційних відрахувань;
- підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке виразилось у віднесенні до податкового кредиту відповідного періоду сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними на момент перевірки;
- в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” до податкового кредиту у червні та липні 2005 року віднесені суми ПДВ по витратам, не пов’язаним із господарською діяльністю підприємства та інші порушення.
За результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2006 №0000252310/0 позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 545790,00 грн., з яких: 363860,00 грн. –за основним платежем, 181930,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями; податковим повідомленням-рішенням №0000272310/0 від 10.02.2006 визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 726796,50 грн., з яких: 484531,00 грн. –за основним платежем, 242265,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами розгляду скарги ТОВ “Фоззі-Порт” Державна податкова адміністрація міста Севастополя рішенням від 30.06.2006 № 1099/10/25-020 скасувала податкове повідомлення-рішення від 10.02.2006 №0000252310/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 45990,00 грн. та залишила в сили податкове повідомлення-рішення № 0000272310/0 від 10.02.2006.
За результатами розгляду скарги позивача до Державної податкової адміністрації України було прийнято рішення про залишення без змін вищевказаних податкових повідомлень-рішень з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м.Севастополі.
Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 000252310/3 від 08.09.2006 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 362870,96 грн. та штрафних санкцій в розмірі 135553,10 грн., та № 000027231/3 від 08.09.2006 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 483849,41 грн. та штрафних санкцій в розмірі 242019,30 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В акті перевірки № 4/23-01/3267289 від 24.01.2006 перевіряючими зазначено, що виїзна документальна перевірка проводилась по фактичному місцезнаходженню торгового об’єкту ТОВ “Фоззі-Порт” –універсам “Сільпо”, який знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Фадеєва,1, в той час, як юридична адреса підприємства: м.Севастополь, вул. Словьйова,4 “а”, а фактичне місцезнаходження підприємства відповідно до акту –м.Сімферополь, вул. Кирова,19/1.
Відповідно до Указу президента України № 817/98 від 23.11.1998 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” планова виїзна перевірка проводиться органами державної податкової служби за місцезнаходженням чи за місцем розташування об’єкту власності, стосовно якого проводиться така перевірка (п.2 Указу).
Місцезнаходження юридичної особи відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
З акту перевірки та пояснень сторін випливає, що власних складських та виробничих приміщень на балансі ТОВ “Фоззі-Порт” не числіться, у зв’язку з чим підприємством для здійснення фінансово-господарської діяльності укладені договори оренди і суборенди, у тому числі і на об’єкт нерухомості по вул. Фадеєва,1 міста Севастополя.
В періоді, що перевірявся, ТОВ “Фоззі-Порт” здійснювало свою діяльність через три магазина: універсам “Сільпо” за адресою: м. Сімферополь, пр. Кирова,19/1, універсам “Сільпо” за адресою: вул. Фадеєва,1 м. Севастополя, універсам “Сільпо” по вул. Марата, м. Керч.
Державною податковою інспекцією здійснювалась перевірка дотримання податкового законодавства ТОВ “Фоззі-Порт”, а не стосовно конкретного об’єкту власності позивача.
З викладеного випливає, що в порушення вищезазначених норм перевірка була проведена ані за місцезнаходженням ТОВ “Фоззі-Порт” ані за місцем розташування об’єкту власності, відносно якого проводилась перевірка.
Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 925/11205 акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів від дня закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом (пункт 4.2).
Згідно з пунктом 4.3 вищевказаного Порядку підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.
Пунктом 4.9 Порядку передбачено, що у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби для ознайомлення та підписання акта невиїзної документальної перевірки у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, складається акт щодо неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби.
У разі неможливості вручення для ознайомлення та підписання акта планової чи позапланової виїзної перевірок у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, у зв'язку з відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням, службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відсутності, який підписується не менш як трьома службовими особами та в день його складання реєструється в єдиному спеціальному журналі органу державної податкової служби.
Не пізніше наступного дня акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок реєструється в єдиному журналі реєстрації актів перевірок та один його примірник (з відповідними додатками) надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка.
В матеріалах справи міститься копія факсограми (арк. справи 19 том 2) за підписом директора позивача, в якій позивач просив відповідача перенести підписання акту перевірки у зв’язку із знаходженням головного бухгалтеру ТОВ “Фоззі-порт” у відрядженні в період з 23.01.2006 по 26.01.2006, а також лист ДПІ від 23.01.2006 (арк. справи 23 том 2) в якому відповідач запрошує позивачеві на підписання акту 27.01.2006 з посиланням на вказану факсограму. Докази надіслання цього листа позивачеві відсутні.
23.01.2006 податковою службою складений акт про неявку посадових осіб для ознайомлення та підписання акту виїзної документальної перевірки, в той час як повинен бути складений акт, що підтверджує факт відсутності можливості вручити для ознайомлення та підписання акт. У цьому акті податкова служба посилається на факсограму від ТОВ “Фоззі-порт” як на доказ неможливості з’явитися посадових осіб підприємства на підписання акту перевірки. Однак, працівники державної податкової служби відповідно до пункту 4.9 повинні були з’явитися за місцезнаходженням позивача для підписання акту, та, у випадку відсутності посадових осіб підприємства за місцезнаходженням, скласти про це відповідний акт.
Як випливає з частини третьої пункту 4.9 акт виїзної планової перевірки не пізніше 24.01.2006 повинен був зареєстрований в журналі реєстрації актів перевірок та один його примирник надісланий суб’єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що на останній сторінці обох примирників акта робиться відповідна відмітка.
З наданого відповідачем поштового повідомлення слід, що акт перевірки був направлений за юридичною адресою підприємства, однак тільки 27.01.2006. При цьому відповідна відмітка на акті перевірки відсутня.
Вказане підтверджує, що відповідач не виконав вимоги п. 4.3 та п. 4.9 Порядку, оскільки отримання факсограми від суб’єкта господарювання не є підставою для перенесення часу та місця підписання акту.
Враховуючі, що відповідачем надані суду докази надіслання акту перевірки 27.01.2006 за юридичною адресою позивача: м. Севастополь, вул. Соловьйова,4 “а” з поштовим повідомленням, суд вважає безпідставними доводи позивача про ознайомлення з актом перевірки тільки 13.03.2006.
Перевіряючими в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” до податкового кредиту відповідного періоду віднесені суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними на момент перевірки.
Як випливає з пояснень відповідача, такий висновок зроблений ним на підставі вивчення книги обліку товарів та копій податкових накладних, що знаходились у місці проведення перевірки.
Так, в акті зазначено, що:
- відсутній номер в податкових накладних від 24.12.2004 від ПП ВКФ “Слайдер” на суму 278283,46 грн., у тому числі ПДВ 46380,58 грн. та на суму 98582,10 грн., в тому числі ПДВ 16430,35 грн., всього на суму ПДВ 62810,93;
- відсутній номер та податкова накладна від 31.01.2005 від ПП “Прес-Етікет” на суму 299449,17 грн., у тому числі ПДВ 54449,17 грн.. В той же час в акті зазначено, що в даній податковій накладній встановлена арифметична помилка по розрахунку 20 % ПДВ в сумі 9449,17, а саме: сума без ПДВ по податковій накладній –225000,00 грн., сума 20 % ПДВ –45000,00 грн., а фактично по податковій накладній та в книзі придбання товарів (робіт, послуг) –сума ПДВ 54449,17 грн.
- відсутній номери та податкові накладні від 31.05.2005 від ТОВ “Техінвест” на суму 128893,64 грн., у т.ч. ПДВ 21482,27 грн., на суму 176341,39 грн., в т.ч. ПДВ 29390,33 грн., на суму 184128,64 грн., в т.ч. ПДВ 30688,11 грн.;
- відсутні номери та податкові накладні від ТОВ “Техінвест” від 01.02.2005 на суму 136354,56 грн., в т.ч. ПДВ 22725,76 грн., від 10.02.2005 на суму 88860,00 грн., в т.ч. ПДВ 14810,00 грн., від 10.02.2005 на суму 275000,00 грн., в т.ч. ПДВ 45833,33 грн.;
- відсутній оригінал податкової накладної НН № 25-05 від 31.05.2005 від ТОВ “Комфорт строй” на суму 869955,60 грн., в т.ч. ПДВ 144992,60 грн.;
- відсутній номер та податкова накладна, а також інші первісні документи, відповідно до яких можливо встановити фактичні реквізити підприємства із метою здійснення запиту про проведення зустрічної перевірки НН від 01.08.2005 від ПП ТД “Таврія” на суму 240000,00 грн., в т.ч. ПДВ 40000,00 грн.; та на суму 100000,02 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що до перевірки не були надані оригінали податкових накладних ПП “Прес-Етікет”, ТОВ “Техінвест”, ТОВ “Комфортбуд” і ПП ТД “Таврія”.
Відповідачем надані суду копії податкових накладних від 24.12.2004 від ПП ВКФ “Слайдер” на суму 278283,46 грн., у тому числі ПДВ 46380,58 грн. та на суму 98582,10 грн., в тому числі ПДВ 16430,35 грн., всього на суму ПДВ 62810,93 грн., в яких дійсно відсутній номер накладних.
Враховуючі те, що відповідно до пункту 2.4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у разі вилучення у ході перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для вилучення, який повинен міститись у частині акту, яка містить висновок перевіряючих, але акт перевірки № 4/23-01/3267289 від 24.01.2006 такого запису не містить, суд не може прийняти до уваги вищевказані копії накладних.
Крім того суд вважає, що недотримання покупцем порядку, встановленого частиною другою підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, при існуванні незначних недоліків в заповнення податкових накладних, при умові, якщо вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість, одержаних від продавця, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.
Позивач надав суду оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для доручення до матеріалів справи податкових накладних ПП ВКФ “Слайдер” на суму ПДВ 62810,93 грн., ПП “Прес-Етікет” на суму ПДВ 54449,50 грн., ТОВ “Техінвест” на суму ПДВ 83369,09 грн., ТОВ “Комфорт строй” всього на суму ПДВ 14492,60 грн., ПП ТД “Таврія” всього на суму ПДВ 56666,67 грн.
Враховуючі, що перевірка в порушення вимог діючого законодавства була проведена не за місцезнаходженням позивача, що призвело до неможливості надати в ході перевірки всі необхідні документи, а також те, що у позивача є оригінали первинних документів та податкових накладних, на підставі яких підприємство включило суму податку на додану вартість згідно вищевказаних податкових накладних до податкового кредиту та, відповідно у декларацію з податку на додану вартість за відповідні періоди на суму 483849,41 грн., суд вважає безпідставним донарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 483849,41 грн.
Перевіряючими в акті перевірки зазначено, що за період, що перевірявся, для ТОВ “Фоззі-порт” були надані мерчендайзінгові та поліграфічні послуги на загальну суму 7024200,00 грн., у тому числі ПДВ, підприємствами: ТОВ “Дарина ЛТД”, ТОВ “Кредо 2000”, ПП ВКФ “Слайдер”, ПП “Прес-Етикет”, ТОВ ВКФ “Техфнвест”, ТОВ “Самшит”, ТОВ “Егер-Стар”, ТОВ “Центр Преси” на підставі відповідних договорів, та зроблений висновок, що фактично надані послуги підтверджуються тільки актами приймання-передачі робіт (наданих послуг) за звітний місяць без вказання номеру акту. При цьому не розшифровані види та не підтверджений розрахунок вартості по видам послуг, наданим по розміщенню продукції, до перевірки не були надані інші первісні документи, що підтверджують факт надання таких послуг, а саме: записів про реєстрацію співробітників контрагентів, що прибули у відрядження для надання послуг мерчендайзінга та інш.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 вищевказаної статті передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Однак, слід зазначити, що ст. 11 вищевказаного Закону –“Правила ведення податкового обліку” не містить вказівки на обов’язковість будь-яких видів документів в підтвердження віднесення певних затрат підприємства до складу валових витрат чи їх форми.
Як зазначено в акті та випливає з матеріалів справи, виконання мерчендайзінгових та поліграфічних робіт підтверджується актами виконаних робіт, підписаними сторонами договорів та скріпленими печатками підприємств.
Враховуючі, що діючим законодавством не передбачена обов’язковість підтвердження фактичного надання мерчендайзінгових та поліграфічних послуг такими первинними документами, як зазначені в акті, суд вважає висновки відповідача про відсутність документів по суб’єктам господарської діяльності, що надають ці послуги, та нарахування на цій підставі податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 322450,96 грн. безпідставними.
В акті перевірки зазначено про те, що ТОВ “Фоззі-Порт” за рахунок отриманих кредитних коштів в сумі 4946513,09 грн. були перераховані грошові кошти для ФК ТОВ “Аллонж” за цінні папери в сумі 1356743,28 грн., але в бухгалтерському обліку підприємства відсутнє документальне підтвердження отримання та обліку цінних паперів. Відповідач стверджує, що придбання акцій не є господарською діяльністю підприємства, у зв’язку з чим ДПІ у Ленінському районі зроблений висновок про завищення суми валових витрат на суму нарахованих процентів по кредиту, грошові кошти по якому не використовувались у фінансово-господарський діяльності підприємства –866667,0 грн.
Матеріалами справи, а саме: договорами на придбання цінних паперів № Т-30 від 11.03.2005, № Т-39 від 17.03.2005, № Т-38 від 17.03.2005 та актами виконання зобов’язання за цими договорами від 18.04.2005 (арк. справи 97-106) підтверджується придбання позивачем у ФК ТОВ “Аллонж” акцій на загальну суму 1356743,28 грн.
Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що придбання акцій не є господарською діяльністю. Отже позивачеві безпідставно було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 21675,00 грн.
Державною податковою інспекцією в акті перевірки зроблений висновок про завищення розміру амортизаційних відрахувань за 9 місяців 2005 року на 58480,00 грн. у зв’язку із необґрунтованим завищенням балансової вартості основних засобів 1 групи станом на 01.07.2005 на суму 2924300,00 грн. Зокрема, в акті зазначено, що в ході перевірки встановлено відсутність первинних документів за липень 2005 року, підтверджуючих роботи з поліпшення об’єктів основних фондів на суму 2924300,00 грн., таких, як: оригінали актів виконаних робіт встановленої форми із розшифруванням видів та обсягів робіт з поліпшення об’єктів основних засобів, відомості матеріальних ресурсів, довідки вартості будівельних робіт.
Матеріалами справи підтверджується наступне.
18.12.2003 ВАТ “Універмаг “Центральний” передало ТОВ “Фоззі-Порт” за договором № 18/юр в оренду нежитлову будівлю по пр. Кірова/провулок Одеський,19/1 міста Сімферополя строком на 10 років із правом передачі будівлі в суборенду.
Відповідно до умов вказаного договору поточний та капітальний ремонт провадиться ТОВ “Фоззі-Порт” за його власний рахунок.
01.04.2004 ТОВ “Фоззі-Порт” передало частку нежитлового приміщення на першому поверсі торгівельного комплексу по пр. Кірова/провулок Одеський,19/1 міста Сімферополя у суборенду Закритому акціонерному товариству “Фоззі” за договором № 1/12. У цей же день сторонами за вказаним договором підписано Додаткову угоду до договору № 1/12, відповідно до якої ЗАТ “Фоззі” зобов’язувалось провести у вищевказаному нежитловому приміщенні будівельні роботи відповідно до переліку, що міститься у Додатковій угоді із наступною компенсацією ТОВ “Фоззі-Порт” вартості здійснених робіт.
18.05.2004 між тими ж сторонами укладено договір про надання послуг підряду №1/2, відповідно до якого ЗАТ ”Фоззі” зобов’язувалось надавати ТОВ “Фоззі-Порт” як самостійно так і з використанням відповідних організацій роботи з поліпшення об’єкта, розташованого за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова,19/1, пов’язаних з переобладнанням приміщення під універсам “Сільпо”, з проведенням необхідних робіт та монтажем торговельного обладнання.
Позивачем надані суду документи, підтверджуючі укладення контрагентом позивача –ЗАТ “Фоззі” договорів з іншими підприємствами, направлених на виконання вищевказаних зобов’язань за договором від 18.05.2004, та актів приймання виконаних робіт, з яких впливає, що позивач безпосередньо не укладав договорів на будівельні роботи, а тому в нього не могло бути на момент перевірки документів з первинного обліку у будівництві.
Враховуючі викладене, суд вважає безпідставним донарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 18745,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 КАСУ).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За результатами вивчення матеріалів справи та заслуховування пояснень представників сторін суд встановив, що відповідачем необґрунтовано нараховані позивачеві податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 362870,96 грн. та податку на додану вартість в сумі 483849,41 грн., і, отже, застосовані штрафні санкції в розмірі 135553,10 грн. по податку на прибуток та 242019,30 грн. по податку на додану вартість, у зв’язку з чим податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються, у цій частині підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Податкове повідомлення-рішення № 000252310/3 від 08.09.2006 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 362870,96 грн. та штрафних санкцій в розмірі 135553,10 грн., та податкове повідомлення-рішення № 000027231/3 від 08.09.2006 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 483849,41 грн. та штрафних санкцій в розмірі 242019,30 грн. скасувати.
3. Примирники постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя К.А. Остапова
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
25.12.2006
Розсилка:
1. позивач –ТОВ “Фоззі-Порт” (99055, м.Севастополь, вул. Соловйова, 4-А; 95000, м. Сімферополь, пр.Кірова, 19/1) –2 примир.
2. відповідач –ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя (99011, м.Севастополь, вул.Кулакова, 37)
3. справа
4. наряд.