Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 765/5343/13-а

26.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя (суддя Лемешко А.С. ) від 30.10.13 у справі № 765/5343/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Качинської селищної Ради Нахімовського району м. Севастополя (вул. Нестерова, 5, смт. Кача, м. Севастополь, 99804)

про визнати протиправною бездіяльності та спонукати до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 30.10.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (арк. с. 41-42).

Рішення суду мотивовано тим, що позивач звернулась до відповідача з клопотанням про виділення їй земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в межах смт. Кача, Нахімовського району, АР Крим, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, посилаючись на те, що має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності без її погодження, рішенням Качинської селищної Ради Нахімовського району м. Севастополя було відмовлено в задоволенні цього клопотання, в зв'язку з тим, що до заяви не прикладені відповідні матеріали, які визначені статтею 118 Земельного Кодексу України; доводи позивача, які стосуються факту заподіяння їй матеріальної шкоди, оцінці не підлягають, оскільки повивачем не було надано суду жодних документів, які б свідчили про надання їй правової допомоги особою, яка за законом має право на надання цієї допомоги, а також її розміру та сплати, та ці вимоги є похідними від вирішення основних вимог, тому в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (арк. с. 115-116).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд першої інстанції не надав правової оцінки, факту неможливості позивачу визначити самостійно місце розташування бажаної земельної ділянки, що пов'язано з відсутністю в публічному доступі необхідної інформації для цього; суд першої інстанції не перевірив у повному обсязі твердження відповідача щодо правомірності дій щодо прийняття Рішення, суд не встановив дотримання відповідачем строку розгляду клопотання позивача, так і відповідач не навів доказів правомірності своїх дій, щодо розгляду клопотання звернення в строк встановлений законом тобто один місяць з дня отримання клопотання, відповідно до статті 118 Земельного Кодексу України; суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для справи у відповідності до норм 202 Кодексу адміністративного судочинства України, судом першої інстанції були порушені норми статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України згідно яких обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в наслідок неправомірних дій відповідача позивач поніс збитки по отриманню правової допомоги.

До судового засідання від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких судову колегію повідомлено про те що заява позивача розглянута і по ній прийнято рішення; підхід до виділення земельної ділянки як для індивідуального так і для дачного будівництва однаковий по процедурі і вимогам до наданих документів; при виготовленні рішення допущена описка в зазначенні цільового використання земельної ділянки позивача, яка буде виправлена і йому про це буде повідомлено, так як інших заяв від позивача на розгляд не надходило (арк. с.69-71)

В судове засідання, призначене на 26.02.2014 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність ( 18.02.2014 вх. № 2760) (арк. с. 58 - 61).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

15.04.2013 ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 за договором доручення № 137/03/13-зд від 25.03.2013 звернувся до Качинської селищної Ради Нахімовського району м. Севастополя з клопотанням в порядку статті 118 Земельного кодексу України про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в межах смт. Кача, Нахімовського району, АР Крим, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, посилаючись на те, що має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, без її погодження (арк.с.5-6).

Позивач до зазначеного клопотання надала графічні матеріали, а саме копію плану населеного пункту смт. Кача, АР Крим без зазначення місця розташування земельної ділянки, однак з графічних матеріалів смт. Кача, АР Крим неможливо встановити місце розташування запрошуваної земельної ділянки (арк.с.7).

30.07.2013 Рішенням Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя № 868 26-сесії 6-скликання відмовлено громадянам список яких додається, в наданні земельних ділянок для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків в смт. Кача у зв'язку з тим, що до заяви не були додані матеріали, визначені статтею 118 Земельного Кодексу України (арк. с. 30).

Серед осіб, зазначених у додатку до вищезазначеного рішення, є заява позивача ОСОБА_2, що надійшла 23.04.2013 вх. 604 (арк. с. 31-36).

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Качинської селищної Ради Нахімовського району м. Севастополя, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення процедури розгляду клопотання ОСОБА_2 про виділення та передачу у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя;

- зобов'язати відповідача винести на засідання чергової сесії Качинської селищної ради та розглянути подане позивачем клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя у відповідності до норм чинного законодавства;

- від шкодувати на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору (арк. с. 2-13).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України.

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п. п. "а", "б" статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пункт "б" частини 1 статті 81 Земельного Кодексу України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частина шоста статті 118 Земельного Кодексу України закріплює, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина перша статті 122 Земельного Кодексу України передбачає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача про виділення та передачу їй у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя відповідачем розглянута, винесене відповідне рішення.

Судова колегія вважає, що спірне рішення Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя від 30.07.2013 № 868 26-сесії 6-скликання про відмову у задоволенні клопотання громадянам, список яких додається в наданні земельних ділянок для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків в смт. Кача, по даній справі, саме виділення ОСОБА_2 земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в межах смт. Кача, Нахімовського району, АР Крим, з цільовим призначенням для індивідуального будівництва, посилаючись на те, що має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, без її погодження, прийнято відповідачем на підставі закону, а саме відповідно до статті 118 Земельного Кодексу України.

Можливість самостійного визначення органом державної влади або органом місцевого самоврядування, в компетенції якого знаходиться вирішення питання про надання безоплатно у власність громадян земельних ділянок, не передбачено.

Судова колегія вважає, що позивач звернувся до органу місцевого самоврядування, який має право розпоряджуватися землею у межах населеного пункту, вказавши тільки населений пункт, у якому бажає отримати земельну ділянки, що є недостатнім.

Позивач, повинен був зазначити конкретну земельну ділянку у межах населеного пункту та надати матеріали які визначенні статтею 118 Земельного Кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не довела чим саме підтверджується факт заподіяння їй матеріальної шкоди, її розміру та причинного зв'язку між діями відповідача та шкодою.

Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи, є витрати на правову допомогу.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

За таких підстав, з аналізу зазначених норм вбачається, що правовою допомогою в адміністративному процесі визнається допомога адвоката або у визначених законом випадках іншого фахівця у галузі права, які її надають на підставі договору.

Судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов'язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом.

Порядок розподілу судових витрат визначений в главі 7 КАСУ( статті 87-98).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було надано суду жодних документів, які б свідчили про надання їй правової допомоги особою, яка за законом має право на надання цієї допомоги, а також її розміру та сплати.

Крім того, доводи позивача, які стосуються факту заподіяння їй матеріальної шкоди, не заслуговують на увагу, так як в задоволенні позовних вимог обгрунтовано відмовлено.

.

Обраний позивачем спосіб захисту права не може бути використаний при розгляді цього спору та такий позов не може бути задоволений, оскільки згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 16 Цивільного кодексу України та статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту права є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.

Разом з тим, законодавство не встановлює, що будь-який з цих способів захисту права може бути використаний під час будь-якого судового розгляду.

Позовні (матеріально-правові) вимоги повинні відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне. Обраний спосіб захисту права має кореспондувати з характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права.

У відносинах між позивачем та відповідачем судова колегія не виявила будь-якого порушення права позивача, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту права.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції надав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Доводи, мотиви, обгрунтування позивача спростовуються вищевикладеним і не можуть бути прийняті судовою колегією.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно з запереченнями, які надійшли від відповідача та містять пояснення стосовно розгляду заяви позивача: у зв'язку з великою кількістю однотипних заяв та клопотань, сесією Качинської селищної Ради Нахімовського району м. Севастополя розглядалися клопотання, як для дачного так і житлового індивідуального будівництва та сталася технічна помилка в роздруківці рішення сесії та було зазначено цільове призначення запитуваної земельної ділянки як будівництва житлового індивідуального будинку, а не дачного, однак ця помилка, при викладених обставинах, не є підставою для скасування чи зміни судового рішення.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 30.10.13 у справі № 765/5343/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 30.10.13 у справі № 765/5343/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна