Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 121/7466/13-а

10.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Берещанський Ю.В. ) від 05.12.2013 року по справі №121/7466/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Масандрівської селищної ради (вул. Стаханівська 21,смт. Масандра,м. Ялта, АР Крим,98650)

про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної допомоги

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Масандрівської селищної ради про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної допомоги - відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що стаття 79-1 Земельного кодексу України передбачає, що формування земельної ділянки відбувається під час проектних землевпорядних робіт, тобто визначаються межі земельної ділянки, її площа, конфігурація, кадастровий номер тощо.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 10.02.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 26.04.2013 року представник ОСОБА_2 звернувся до Масандрівської селищної Ради з клопотанням про визначення без її погодження та виділення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га в межах смт. Відрадне, АР Крим для індивідуального дачного будівництва (а.с.8-9).

ОСОБА_2 при зверненні до Масандрівської селищної ради були надані графічні матеріали населеного пункту смт. Відрадне, без зазначення бажаного місця розташування конкретної земельної ділянки.

Рішенням Масандрівської селищної ради від 25.06.2013 року №16, прийняте на 35-й сесії 6-го скликання та рішенням від 12.07.2013 року №2, прийняте на 36-й сесії 6-го скликання Масандрівської селищної ради ОСОБА_2 було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АР Крим, в межах смт. Відрадне. Рішеннями прийнятими на підставі заяви ОСОБА_2, виявлено невідповідність місця розташування запитуваної земельної ділянки вимогам законодавства, з урахуванням пропозицій постійної комісії ради по курортам, будівництву, архітектури і землекористуванню, охорони навколишнього середовища.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки серед іншого на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини першої статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, діючої на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 надав в якості графічних матеріалів аркуш паперу, на якому нанесено план частини півострову Крим з нанесеними пунктирами смт. Відрадне. Ніяких інших графічних документів, або документів з визначенням меж земельної ділянки, яку намагається набути зацікавлена особа, відповідної орієнтовної площі до клопотання не надано (а.с. 10).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VІ (далі Закон № 5245) з дня набрання чинності Законом (01.01.2013 р.) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими (в межах населеного пункту (за винятком) - землі комунальної власності, за межами (за винятком) - державної власності).

Відповідно до пункту 7 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій.

На даний час вказана інвентаризація земель не проведена.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За чинним законодавством площа земельної ділянки вираховується як площа проекції межі земельної ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат (так звана аналітична площа). Саме вона фіксується в правовстановлюючих документах. На противагу аналітичній може бути також обчислена фізична площа, що враховує рельєф фізичної поверхні - пагорби, схили, западини тощо і може бути більшою.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

План земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Таким чином, графічний матеріал - одна із тих частин документації, без якої оформлення чи переоформлення прав на землю не можливе. Цей документ характеризує місце розташування земельної ділянки. Виготовлення графічного матеріалу - це виготовлення документації із землеустрою при оформленні земельної ділянки у власність (користування), що регулюється Законом України "Про землеустрій".

Враховуючи вищевикладене, одним із факторів, що дозволяють встановити, чи відноситься розпорядження вказаною у клопотанні земельною ділянкою до повноважень Масандрівської селищної ради та чи відсутні накладки на вже існуючі землеволодіння (землекористування), є графічні матеріали, на яких відображені межі запитуваної земельної ділянки та по яким можливо встановити її місцезнаходження відносно інших земельних ділянок, які обтяжені правами інших осіб, чи мають обмеження у їх використанні.

Колегія суддів наголошує, що діючим законодавством України не передбачене таке повноваження Масандрівської селищної ради, як самостійне визначення розміру, меж та місцеположення земельної ділянки, запитуваної фізичною чи юридичною особою.

Законом України "Про землеустрій" визначені правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, зокрема, види робіт та документації із землеустрою, розробники документації із землеустрою, їх права та обов'язки, кваліфікаційні вимоги до них, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері землеустрою, тощо.

Види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.

При цьому повноваження здійснювати такі роботи у Масандрівської селищної ради відсутні.

Колегія суддів дійшла висновку, що додані до клопотання від 26.04.2013 р. графічні матеріали не відповідають діючому законодавству.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач має сам визначити без її погодження земельну ділянку, слід зазначити, що порядок оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру встановлений статтею 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

На офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: межі адміністративно-територіальних одиниць; кадастрові номери земельних ділянок; межі земельних ділянок; цільове призначення земельних ділянок; розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); обмеження у використанні земель та земельних ділянок; зведені дані кількісного та якісного обліку земель; нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; земельні угіддя; частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; бонітування ґрунтів.

Відомості, зазначені у частині першої статті 36 даного Закону, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру (Публічна кадастрова карта).

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Пунктом 162 цього Порядку зазначено, що відомості Державного земельного кадастру надаються Державними кадастровими реєстраторами у формі: витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території); викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Таким чином, Масандрівська селищна рада не веде облік вільних земельних ділянок та не має правових підстав для надання інформації щодо вільних земельних ділянок.

Доводи позивача з приводу того, що чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог та нормативів щодо оформлення графічних матеріалів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та спростовуються нормами чинного законодавства.

Крім того, до Масандрівської селищної ради з клопотанням від 26.04.2013 р. звернувся громадянин ОСОБА_3 У клопотанні ОСОБА_3 зазначив, що звертається від імені ОСОБА_2 за договором доручення від 26.04.2013 № 337/04/13-зд.

Відповідно до частини першої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідносини, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з частиною першої статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Відповідно до частини першої статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з частиною першою статті 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Заявник ОСОБА_3 при зверненні до Масандрівської селищної ради не надав довіреності від ОСОБА_2 щодо права вчинення від його імені дії, у тому числі надання клопотання про передачу земельних ділянок.

Договір доручення без видачі довірителем довіреності представнику на вчинення юридичних дій за договором, не є достатнім та належним документом на практичне здійснення представником відповідних дій.

Тобто, до Масандрівської селищної ради з клопотанням від 26.04.2013 р. звернулась не уповноважена на це особа.

Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Заявником клопотання ОСОБА_3 не надано доказів того, що зацікавленій особі - ОСОБА_2 не передавалась безоплатно у власність земельна ділянка за цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки відповідачем належними доказами підтверджено правомірність прийняття рішення від 25.06.2013 року №16 та від 12.07.2013 року №2, яким було відмовлено ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АР Крим, в межах смт. Відрадне.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2013 року по справі №121/7466/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук