Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 124/9868/13-а

20.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя (суддя Заболотна Н.М. ) від 25.11.13 у справі № 124/9868/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

за поданням Відділу примусового виконання рішень ГУ юстиції в АР Крим (вул. Київська, 81 м. Сімферополь, АР Крим, 95034)

про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 25.11.13 заяву начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про зміну способу та порядку виконання постанови Центрального районного суду м. Сімферополя за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Змінено спосіб і порядок виконання постанови Центрального районного суду АР Крим від 21.11.2011 року шляхом зміни зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_2 суму недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни на підставі ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, встановлено ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 25.05.2011 по 22.07.2011, з урахуванням виплачених за цей період сум на стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим донарахованої суми пенсії у розмірі 347 грн. 23 коп.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення у задоволенні подання відмовити.

Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.11.11 у справі №2а-8806/11/0122, яка набрала чинності, адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено частково, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 пенсію у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 25.05.2011 року по 22.08.2011 року з урахуванням виплачених.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянути також за ініціативою суду.

1 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 5 червня 2012 року № 4901-6 (далі - Закон України № 4901)

Відповідно до ст.1 ч.1, ст. 2 ч.1 Закону № 4901 цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким зокрема є державний орган, державні підприємства, установа, організація .

Статтею 3 ч.1 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно ст. 7 ч.1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

Виходячи з положень Закону України № 4901 та приписів Порядку затвердженого на виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства на теперішній час не мають повноважень для зобов'язання іншого органу вчинити певні дії та можливості прийняти до виконання виконавчий документ без зазначення суми коштів.

Згідно із інформаційним листом Вищого адміністративного суду України № 846/12/13-13 від 13.06.2013 р. щодо трудностей, що виникли при виконання рішень, ухвалених у справах пов'язаних із соціальними виплатами, у цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат.

Частиною 2 ст. 8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV врегульовані відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського Суду з прав людини у справах проти України. Так, статтею 17 вказаного Закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України" констатував, що Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає введення процедури, при якій грошові кошти за національними рішеннями можуть бути сплачені Державним казначейством України, якщо боржник (державний орган, державне підприємство або підприємство, примусова реалізація майна якого забороняється) не сплатить борг у строк (пункт 12 рішення).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно застосовано норми матеріального права та змінено спосіб і порядок виконання постанови Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.11.11 у справі № 2а-8806/11/0122 .

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя від 25.11.13 у справі № 124/9868/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук