ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-2/126 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"04" грудня 2006 р. 14:50 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Шевчук Н.Г.,
при секретарі: Соколові Д.В.,
за участю представників:
від позивача – Терещенко С.В, довіреність № 78 від 05.06.2006;
Неганов В.Л., паспорт серії АР 074351 виданий Нахімовської РВ УМВС;
від відповідачів:
Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації –не з’явився;
Фонд комунального майна СМР –Ведякіна Н.Ю., довіреність б/н від 18.09.2006;
третіх осіб:
ТОВ „Дар-Фіш” –не з’явився;
СПД Марушеський С.С. –Марушевський С.С., паспорт АР 167508, виданий Нахімовським РВ УМВС України у м. Севастополі 29.07.2006.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом благодійної організації „Фонд розвитку лізингових відносин”
(99006, м. Севастополь, вул. Маринеско, 6, кв. 72)
до відповідачів:
- Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2);
- Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна,3);
треті особи, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
- товариство з обмеженою відповідальністю „ Дар-Фиш”
(99014, м. Севастополь, вул. Рибаков, 5, СРКЗ);
- суб’єкт підприємницької діяльності Марушевський Сергій Степанович
(м. Севастополь, вул. Куликове поле, 3/44; м. Севастополь, вул. Робоча, 3, кв. 4)
про визнання протиправними дій суб’єкту владних повноважень,
в с т а н о в и в:
Благодійна організація “Фонд розвитку лізингових відносин” звернулась у господарський суд з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій Севастопольської міської державної адміністрації по нерозгляду заявки від 18.03.2004 № 108 на оренду комунального майна колишнього військового містечка по вул. Гідрографічній, будинок 17 у м.Севастополі і прийняттю рішення укласти договір оренди без проведення конкурсу на це майно (т. 1 арк. с. 4-8).
Ухвалою від 06.07.2006 за клопотанням позивача у передбаченому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України порядку замінений відповідач Севастопольська міська державна адміністрація на належних відповідачів –Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації та Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (т. 1 арк. с. 55, 60).
26.09.2006 позивач звернувся з клопотанням, в якому просить вважати належним відповідачем Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради та прийняти до розгляду змінені позовні вимоги (т. 1 арк. с. 93).
Клопотанням від 17.10.2006 № 321 позивач вдруге змінив позовні вимоги, відповідно до яких Благодійна організація “Фонд розвитку лізингових відносин” просить:
- визнати протиправними дії Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації нерозгляду заявки від 18.03.2004 № 108 на оренду комунального майна колишнього військового містечка по вул. Гідрографічній, будинок 17 у м.Севастополі і прийняттю рішення укласти договір оренди без проведення конкурсу на це майно;
- визнати недійсним рішення міської комісії по оренді комунального майна у відповідності з протоколом № 36 від 02.02.2004 про передачу в оренду частини домоволодіння по вул. Гідрографічній, 17 товариству з обмеженою відповідальністю “Дар-Фиш” і про передачу в оренду частини домоволодіння по вул. Гідрографічній, 17 приватному підприємцю Марушевському С.С.;
- визнати недійсним наказ начальника Управління з питань майна комунальної власності № 167 від 07.04.2004 про передачу в оренду частини домоволодіння по вул. Гідрографічній, 17 товариству з обмеженою відповідальністю “Дар-Фиш” і про передачу в оренду частини домоволодіння по вул. Гідрографічній, 17 приватному підприємцю Марушевському С.С. (т. 1 арк. с. 101).
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради з позовними вимогами не погоджується і вважає, що при передачі в оренду комунального майна колишнього військового містечка по вул. Гідрографічній, будинок 17 у м.Севастополі встановлений порядок не був порушений (т. 2 арк. с. 2-4).
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини щодо оренди комунального майна, є Закон України “Про оренду державного та комунального майна”.
Орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності згідно частини 2 статті 5 Закону є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.
Відповідно до статті 6 цього Закону орендарями можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.
Статтею 7 названого Закону передбачено, що ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити конкурс на право оренди майна у порядку, встановленому частиною сьомою статті 9 цього Закону.
Відповідно до положень частини 7 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.
Порядок проведення конкурсу для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, визначається органами місцевого самоврядування.
Рішенням Севастопольської міської ради від 31.01.2006 № 4657 до повноважень Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради віднесена діяльність по здійсненню контролю руху, забезпеченням збереження і використання комунального майна, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради визначений як правонаступник Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації по договорах оренди комунального майна і відносинах, пов’язаних з їх виконанням (т. 1 арк. с. 57-59, 85-89).
До цього питання щодо використання майна комунальної власності, і зокрема передача його в оренду, відносились до функцій Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 10.03.2006 № 312р Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації ліквідоване (т. 1 арк. с. 90-91).
Проте, на час розгляду спору та прийняття постанови у справі відповідно до наданої позивачем довідки Управління статистики у місті Севастополі Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації значиться як юридична особа у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (т. 1 арк. с. 74).
Згідно норми частини 5 статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
А тому юридична особа Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації не ліквідоване.
Благодійна організація “Фонд розвитку лізингових відносин” листом від 18.03.2004 за № 108 зверталась до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації з проханням передати в оренду на строк до 50 років залишки будівель і асфальтового покриття на території колишнього містечка військових будівельників № 56 по вул. Гідрографічній, 17 (т. 1 арк. с. 11). Цей лист надійшов до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації 19.03.2004 і зареєстрований за вхідним номером 1227, що стверджується відповідачем і не заперечується Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради, у розпорядженні якого перебуває відповідна документація.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову).
У зазначений строк Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації не повідомило благодійну організацію “Фонд розвитку лізингових відносин” про своє рішення по результатах розгляду заяви про оренду комунального майна.
Окрім заяви позивача 30.03.2004 та 01.04.2004 в Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації із заявами про передачу в оренду цих же об’єктів звернулись суб’єкт підприємницької діяльності Марушевський Сергій Степанович та товариство з обмеженою відповідальністю “Дар-Фіш” (т. 2 арк. с. 43, 61).
У відповідності з рішенням міської комісії по оренді комунального майна протокол № 36 від 02.04.2004 та наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації № 167 від 07.04.2004 державним комунальним підприємством “Аррікон” з ТОВ “Дар-Фіш” та СПД Марушевським були укладені договори оренди нерухомого майна № 216 від 30.06.2004 та № 217 від 21.05.2004, відповідно до яких частина майна, розташованого по вул. Гідрографічній, 17 передавалась в оренду ТОВ “Дар-Фіш” та частина СПД Марушевському (т. 2 арк. с. 43-67).
За таких обставин орендар мав визначатись на конкурсних засадах.
Проте, конкурс на право оренди майна по вул. Гідрографічній, 17 Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації не був оголошений і не проводився.
За таких обставин бездіяльність Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, яке у встановлений законом строк не повідомило позивача про результати розгляду його заяви від 18.03.2004 № 108 на оренду комунального майна колишнього військового містечка по вул. Гідрографічній, будинок 17, та дії Управління по укладенню договорів оренди цього ж майна з іншими особами - ТОВ “Дар-Фіш” та СПД Марушевським без проведення конкурсу є протиправними, оскільки суперечать вимогам статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Беручи до уваги, що Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації не є ліквідованим, і Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради згідно з рішенням Севастопольської міської ради від 31.01.2006 № 4657 є його правонаступником по договорах оренди комунального майна і відносинах, пов’язаних з їх виконанням, та враховуючи, що відносини між позивачем і Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, які є предметом розгляду цього спору не пов’язані із зміною, розірванням договору оренди комунального майна чи з його виконанням, то належним відповідачем у справі є Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради не є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації в частині відповідальності за дії чи бездіяльність Управління.
Обставини. які свідчили б про те, що діями Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради порушуються права чи інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, відсутні.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду відповідно до статті 100 цього Кодексу є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, який є одним із відповідачів по справі, у своєму відзиві на позов заявив про застосування положення статті 99 названого Кодексу як підставу для відмови у задоволенні позову.
Оскільки положенням пункту 2 частини 3 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” для розгляду органами, уповноваженими управляти майном, що перебуває у комунальній власності, поданих з приводу оренди цього майна матеріалів і повідомлення підприємства про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову) встановлений строк протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів, то Благодійна організація “Фонд розвитку лізингових відносин” повинна була дізнатись і дізналась (оскільки не отримала відповідь на заяву від 18.03.2004) з урахуванням строку перебування поштової кореспонденції у дорозі не пізніше 8-10 числа квітня місяця 2004 року.
А тому посилання позивача на те, що він дізнався по порушення свого права лише 24.03.2006 після отримання відповіді на адвокатський запит до Севастопольської міської державної адміністрації (т. 1 арк. с. 6. 12) суд не приймає до уваги.
Адміністративний позов, що розглядається, поданий позивачем до господарського суду міста Севастополя 23.05.2006, тобто, поза межами встановленого Кодексом однорічного строку звернення до адміністративного суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправними вказаних вище бездіяльності та дій Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсними рішення міської комісії по оренді комунального майна у вигляді протоколу № 36 від 02.02.2004 про передачу в оренду частини домоволодіння по вул. Гідрографічній, 17 товариству з обмеженою відповідальністю “Дар-Фиш” і про передачу в оренду частини домоволодіння по вул. Гідрографічній, 17 приватному підприємцю Марушевському С.С. та визнання недійсним наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності № 167 від 07.04.2004 по цьому ж питанню, то вони також не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Зазначені рішення міської комісії по оренді комунального майна та наказ начальника Управління з питань майна комунальної власності безпосередньо не впливають на права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому не є актами, які порушують його права, свободи чи інтереси.
Окрім того, міська комісія по оренді комунального майна відповідно до Положення про комісію, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 342 від 12.11.2002 формується із представників міської державної адміністрації, депутатів міської Ради і представників Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на паритетній основі (т. 1 арк. с. 37-40). Комісія не є юридичною особою, не є органом владних повноважень і не входить як структурна одиниця до складу іншого органу владних повноважень, зокрема до складу Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації чи до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради. А тому рішення цієї комісії у вигляді протоколу не може вважатися ні рішенням Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, ні рішенням Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради і не є результатом дій цих органів.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд
п о с т а н о в и в:
1.Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
2. Роз’яснити сторонам, що:
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Н.Г.Шевчук
26.12.2006