ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/122/14
13 лютого 2014 року 16год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудима Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідача: представник Грімова Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління МВС України в Рівненській області
про стягнення заборгованості по виплаті грошового забезпечення, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - УМВС України в Рівненській області) про стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення за період з 20.12.2010 року по 26.09.2011 року в сумі 50194,53 грн.
Позивач та представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначили, що наказом УМВС України від 20.12.2010 року позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ. Проте на підставі постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 року в справі №2а/1770/211/2011, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013 року, позивача поновлено на посаді наказом УМВС України від 26.09.2011 року №187. Повідомив, що відповідачем в порушення вимог п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення з дати незаконного звільнення до дати його фактичного поновлення на службі, тобто в період з 20.12.2010 року по 26.09.2011 року. Пояснив, що 04.03.2013 року позивач звільнився зі служби в органах внутрішніх справ України, проте у день звільнення не отримав повний розрахунок, в т.ч. не виплачене грошове забезпечення у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.12.2010 року по 26.09.2011 року, яке становить 50194,53 грн. Зазначили, що відповідач листом №1/Р-544 від 01.08.2011 року відмовив позивачу в такій виплаті у зв'язку з тим, що Рівненським окружним адміністративним судом період з 20.10.2010 року по 25.09.2011 року не було визнано прогулом. Вважають таку відмову відповідача протиправною та необґрунтованою, а тому просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.37-40). В обґрунтування заперечень зазначив суду, що заборгованості відповідача по виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.12.2010 року по 26.09.2011 року в сумі 50194,53 грн. ніколи не існувало, оскільки в цей період останній не працював, грошове забезпечення йому не нараховувалось, а тому будь-якої заборгованості з його виплати чи не виплати існувати не може. З посиланням на Кодекс законів про працю України вказав, що оскільки органом, який розглядав трудовий спір, був Рівненський окружний адміністративний суд, то останній і повинен був приймати рішення про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Так, як позивач таку позовну вимогу не ставив, то рішення щодо вимушеного прогулу судом і не було прийнято. Зазначив, що єдиною підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відповідне рішення суду, а тому вимоги позивача на сьогоднішній день є безпідставними. Також пояснив суду, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.12.2010 року по 26.09.2011 року є безпосередньо пов'язаною та прямо похідною з фактом його звільнення з публічної служби, 20.12.2010 року, та поновлення на публічній службі, 26.09.2011 року. Також стверджував, що позивачем порушено місячний строк звернення до суду, оскільки стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення відноситься до спору про прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. У зв'язку з чим, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 28.04.2000 року по 04.02.2013 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України (а.с.41-47) та згідно з послужним списком позивача з 10.10.2011 року по 04.02.2013 року перебував на посаді начальника Управління оперативної служби УМВС України в Рівненській області з режиму та кадрового забезпечення (а.с.41-47).
20.12.2010 року на підставі наказу УМВС України №00108 (а.с.41-47, 66-67) позивач був звільнений з органів внутрішніх справ. З вказаним наказом позивач не погодився та оскаржив його в судовому порядку.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 року у справі №2а/1770/211/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2011 року (а.с.61-63) та ухвалою Вищого адміністративного суду України (а.с.12-14), позов ОСОБА_1 до МВС України, УМВС України в Рівненській області про поновлення на службі задоволено повністю. Скасовано наказ МВС України від 20.12.2010 року №00108 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та поновлено позивача на посаді заступника начальника Управління оперативної служби УМВС України в Рівненській області з режиму та кадрового забезпечення (а.с.5-10).
У зв'язку з цим, 26.09.2011 року наказом УМВС України в Рівненській області №187 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Управління оперативної служби УМВС України в Рівненській області з режиму та кадрового забезпечення з 20.12.2010 року (а.с.48).
28.09.2011 року позивач був попереджений про вивільнення у зв'язку з реорганізацією та скороченням посад УМВС України в Рівненській області (а.с.51).
04.02.2013 року ОСОБА_1 подав начальнику УМВС України в Рівненській області рапорт про відмову від запропонованих посад у зв'язку зі скороченням посади позивача (а.с.52).
Цього ж дня наказом УМВС України в Рівненській області №38о/с (а.с.53) ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України на підставі п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та на підставі його рапорту від 04.02.2013 року про відмову від запропонованих посад.
Судом встановлено, що 01.07.2013 року позивач звернувся з письмовим запитом до УМВС України в Рівненській області з проханням повідомити про причини невиплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (з дати незаконного звільнення до дати фактичного поновлення на службі), а також здійснити таку виплату (а.с.36).
01.08.2013 року УМВС України в Рівненській області листом №1/Р-544 повідомило позивача, що Рівненським окружним адміністративним судом період з 20.12.2010 року по 25.09.2011 року вимушеним прогулом не визнаний, а тому підстав для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за цей період немає (а.с.15).
З таким висновком УМВС України в Рівненській області позивач не погодився та звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір по суті, суд виходить з наступного.
В силу вимог ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 року у справі №2а/1770/211/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2011 року, встановлено, що «УМВС України в Рівненській області не в повній мірі були виконані вимоги Положення щодо проведення підготовчої роботи перед атестуванням та передчасно підготовлено подання на звільнення», «звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ не носить характеру добровільності, а тому звільнення є неправомірним» і «саме неправомірні дії УМВС України в Рівненській області спричинили порушення прав позивача та винесення Міністерством внутрішніх справ України неправильного наказу у відношенні ОСОБА_1». У зв'язку з цим постановою суду від 15.03.2011 року скасовано наказ МВС України від 20.12.2010 року №00108 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та поновлено позивача на посаді заступника начальника Управління оперативної служби УМВС України в Рівненській області з режиму та кадрового забезпечення. Дана постанова набрала законної сили 17.06.2011 року (а.с.61-63), а тому обставини встановлені цим судовим рішенням не доказуються в даній справі.
Матеріали справи свідчать, що питання про стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення в ході розгляду Рівненським окружним адміністративним судом справи №2а/1770/211/2011 про поновлення на службі в органах внутрішніх справ не вирішувалось, оскільки ОСОБА_1 такої вимоги не заявляв.
Судом встановлено, що на виконання постанови суду від 15.03.2011 року відповідачем прийнято наказ від 26.09.2011 року №187о/с "По особовому складу", згідно з яким підполковника ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Управління оперативної служби УМВС України в Рівненській області з режиму та кадрового забезпечення з 20.12.2010 року.
Однак, як свідчать матеріали справи та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, відповідачем грошове забезпечення Руденку О.А. з дати звільнення останнього (20.12.2010 року) по дату поновлення його на посаді (26.09.2011 року) не виплачене.
Таким чином, оскільки постановою суду від 15.03.2011 року встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений незаконно, внаслідок чого його поновлено на попередній посаді, то суд вважає, що період з 20.12.2010 року (дата звільнення ОСОБА_1) по 25.09.2011 року (останній день перед поновленням) є нічим іншим, як вимушеним прогулом.
Відносини публічної служби з приводу прийняття громадян на службу в органи внутрішніх справ, її проходження та звільнення з неї, в т.ч. в частині оплати праці, врегульовані спеціальним законодавством України, зокрема, але не виключно: Законом України "Про міліцію" №565 від 20.12.1992 року; Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року за №114; Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 року №499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №205/14896.
Згідно з п.1.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 року №499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №205/14896, (далі - Інструкція №499) грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Відповідно до п.1.6 даної Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. За час відсутності особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується.
Обчислення середньої заробітної плати, зокрема, у випадку вимушеного прогулу визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок №100).
Відповідно до абз.3 п.2 даного Порядку в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в т.ч. у випадку вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
В силу вимог п.1.7 Інструкції №499 при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Згідно з довідкою про доходи №5/1514 від 17.12.2013 року (а.с.16), виданою УМВС України в Рівненській області, заробітна плата ОСОБА_1 за листопад і грудень 2010 року (тобто, останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню) становила по 5682,40 грн.
Даний факт також підтверджується змістом довідки УМВС України від 04.02.2014 року (а.с.65), відповідно до якої на день звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ грошове забезпечення останнього становило 5682,40 грн., в т.ч.: посадовий оклад - 1310 грн., оклад за спеціальне звання - 130 грн., надбавка за вислугу років - 360 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань - 900 грн., надбавка за здійснення оперативно-розшукової діяльності 655 грн., надбавка за таємність - 196,50 грн., премія - 2130,90 грн.
Оскільки грошове забезпечення ОСОБА_1 при звільненні 20.12.2010 року було виплачене по 31.12.2010 року включно, то нарахування позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід здійснювати, починаючи з 01.01.2011 року і по 25.09.2011 року, так як 26.09.2011 року у зв'язку з поновленням на посаді є оплачуваним робочим днем.
Таким чином, за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, а саме: за період з 20.12.2010 року по 26.09.2011 року ОСОБА_1 належала виплата грошового забезпечення в сумі 50194,53 грн.:
з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року - в сумі 5682,40 грн.,
з 01.02.2011 року по 31.02.2011 року - в сумі 5682,40 грн.,
з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року - в сумі 5682,40 грн.,
з 01.04.2011 року по 31.04.2011 року - в сумі 5682,40 грн.,
з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року - в сумі 5682,40 грн.,
з 01.06.2011 року по 31.06.2011 року - в сумі 5682,40 грн.,
з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року - в сумі 5682,40 грн.,
з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року - в сумі 5682,40 грн.,
з 01.09.2011 року по 25.09.2011 року (25 календарних днів) - в сумі 4735,33 грн.
Вказана сума грошового забезпечення не заперечувалася представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується довідкою УМВС України в Рівненській області від 04.02.2014 року (а.с.65), витребуваною на вимогу суду.
В силу вимог п.1.12 Інструкції №499 грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право.
Відповідно до п.24 Положення №114 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно з п.3.5.2 Інструкції №499, особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.
Системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що оскільки ОСОБА_1 був незаконно звільнений, а потім поновлений на службі у зв'язку з визнанням судом звільнення незаконним, то мав право на отримання грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 50194,53 грн., а відповідач зобов'язаний був самостійно виплатити таке грошове забезпечення в добровільному порядку.
Попри зазначене, 26.09.2011 року відповідач лише поновив позивача на посаді з 20.12.2010 року, а виплату грошового забезпечення у зв'язку з вимушеним прогулом всупереч п.3.5.2 Інструкції №499 не здійснив.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно і безпідставно не виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу при його звільненні з органів внутрішніх справ 04.02.2013 року, що становить не більше, як один рік, в сумі 50194,53 грн.
Доводи відповідача щодо невизнання судом періоду з 20.12.2010 року по 26.09.2011 року вимушеним прогулом, як на підставу не виплати грошового забезпечення відповідачу за цей період, суд оцінює критично, так як сам факт прийняття судом рішення про скасування наказу про звільнення і поновлення позивача на роботі є визнання судом періоду, що передує цьому рішенню - вимушеним прогулом. Також суд звертає увагу, що будь-яких обмежень щодо звернення до суду з вимогою про стягнення невиплаченого грошового забезпечення як разом із вимогою про поновлення на службі, так і окремим позовом чинним законодавством теж не встановлено.
Посилання відповідача на порушення позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом, встановленого ч.3 ст.99 КАС України, суд також оцінює критично, з огляду на таке.
Зміст Положення №114 та Інструкції №499 не містять визначеного строку звернення до суду з вимогою про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
При цьому, ч.7 ст.9 КАС України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч.2 ст.232 КЗпП (аналогію закону), відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, право ОСОБА_1 на звернення з позовом про стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не обмежене будь-яким строком.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що УМВС України в Рівненській області, не виплативши ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу на загальну суму 50194,53 грн., діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому позов слід задовольнити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
За таких обставин, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 256 КАС України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.
Підстави для застосування вимог статті 94 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 160-163, п.2 ч.1 ст.256 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Управління МВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з виплати грошового забезпечення в сумі 50194 (п'ятдесят тисяч сто дев'яносто чотири) грн.53 коп.
Постанову суду в межах стягнення суми грошового забезпечення за один місяць у розмірі 5682 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 40 коп. допустити до негайного виконання.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на цю постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
Суддя Гудима Н.С.