ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/1399/2011
12 лютого 2014 року 14год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудима Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача: представник Якимчук Д.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "ЗІМ"
до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області ДПС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «ЗІМ» (далі - ПП «ЗІМ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000981650/0 від 24.02.2011 року.
В ході судового розгляду справи, в порядку статті 55 КАС України, суд допустив заміну відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам. Пояснив, що контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання лише у разі, якщо під час перевірки платника податку виявлено арифметичні або методологічні помилки. Вказав, що згідно з актом перевірки податковий орган таких помилок не виявив. Зазначив, що висновок про наявність товарних запасів чи основних засобів станом на певний період можливо зробити виключно шляхом проведення перевірки бухгалтерських та первинних документів, що податковим органом здійснено не було. У зв'язку з цим вважає податкове повідомлення-рішення №0000981650/0 від 24.02.2011 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав (а.с.15-16). В обґрунтування заперечень повідомив, що 31.03.2008 року ПП «ЗІМ» був анульований платником ПДВ за власним рішенням. Вказав, що позивачем в додатку К1/1 декларації з податку на прибуток (річна) 2007 року вх.39695 від 09.02.2008 року задекларовані товарні залишки на загальну суму 508900 грн., а в декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року (вх.8692 від 21.04.2008 року), відображено суму операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 % у розмірі 0,00 грн. та придбання товарно-матеріальних цінностей з ПДВ на суму 0,00 грн. Зазначив, що за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації позивача з податку на додану вартість встановлено, що платник податку не виконав вимогу абз.16 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: не визнав умовний продаж товарних залишків на суму 508900 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 101780 грн., у зв'язку з чим занизив податкове зобов'язання з ПДВ. З таких підстав, вважає податкове повідомлення-рішення №0000981650/0 від 24.02.2011 року обґрунтованим та правомірним, а тому просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.03.1998 року державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради ПП «ЗІМ» зареєстроване юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи (а.с.35).
Матеріали справи свідчать, що 09.02.2008 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2007 рік, відповідно до якої ПП «ЗІМ» задекларовано запаси, збалансована вартість яких складає 508900 грн.
31.03.2008 року ДПІ у Рівненському районі на підставі заяви позивача (а.с.37) анулювала реєстрацію ПП «ЗІМ» як платника податку на додану вартість (а.с.36).
21.04.2008 року ПП "ЗІМ" подало до ДПІ в Рівненському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року (а.с.21-24), відповідно до якої позивачем відображено суму операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 % у розмірі 0,00 грн. та придбання товарно-матеріальних цінностей з ПДВ на суму 0,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що 21.02.2011 року податковим органом проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП «ЗІМ», за результатами якої складено акт перевірки за №26/16/25319783 від 21.02.2011 року (а.с.6-7).
На підставі акта перевірки ДПІ у Рівненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000981650/0 від 24.02.2011 року, згідно з яким ПП "ЗІМ" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 106869,00 грн., в тому числі за основним платежем 101780,00 грн. та 5089,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.8).
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000981650/0 від 24.02.2011 року, суд виходить з наступного.
В акті перевірки від 21.02.2011 року зафіксовано, що платник податків не визнав умовний продаж товарних залишків на суму 508900,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 101780,00 грн., та не відніс їх до податкового зобов'язання, що порушує вимоги абз.17 п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року.
З вказаними висновками суд не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 9.1 та 9.2 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №169) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) центральний податковий орган веде реєстр платників податку. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
В силу вимог п.9.8 ст.9 Закону №169, реєстрація платника податку діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;
д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;
е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.
Відповідно до абз.16 п.9.8 ст.9 Закону №169, платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
Таким чином, обов'язок платника податку визнавати умовний продаж товарних залишків або основних фондів, які обліковуються у нього на день анулювання реєстрації платника податку, та збільшувати суму своїх податкових зобов'язань з ПДВ виникає лише у випадку, якщо стосовно таких залишків або основних фондів був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.
Судом встановлено, представниками сторін підтверджено, що 31.03.2008 року податковим органом анульовано свідоцтво ПП «ЗІМ» як платника податку на додану вартість за заявою останнього.
Під час перевірки позивача, податковий орган встановив, що згідно з декларацією з податку на прибуток за 2007 рік, поданої позивачем до податкового органу 09.02.2008 року, (а.с.17-20), Приватним підприємством "ЗІМ" задекларовано запаси, балансова вартість яких складає 508900,00 грн.
Зміст декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року від 21.04.2008 року свідчить, що позивачем відображено у ній суму операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків у розмірі 0,00 грн. та придбання товарно-матеріальних цінностей з ПДВ на суму 0,00 грн.
Одночасно, судом в ході судового розгляду справи встановлено, що на час анулювання реєстрації ПП «ЗІМ» як платника податку на додану вартість у позивача були відсутні товарні залишки, що підтверджується долученими до матеріалів справи журналом-ордером і відомостями по рахунках 28 і 26 (а.с.118-119,179-180), видатковими накладними №РН-0000010 від 15.01.2005 року, №РН-0000012 від 30.06.2005 року, №РН-0000005 від 14.02.2005 року, №РН-0000009 від 21.02.2005 року, №РН-0000003 від 20.01.2005 року та податковими накладними №15 від 15.01.2005 року, №218 від 30.06.2005 року, №9 від 14.02.2005 року, №12 від 21.02.2005 року, №5 від 20.01.2005 року (а.с.181-189), що, в свою чергу, знайшло своє відображення в податковій звітності, а саме: податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень-грудень 2006 року (а.с.150-171), січень-грудень 2007 року (а.с.126-149) та січень-березень 2008 року (а.с.120-125).
Твердження позивача про те, що суми товарних залишків, відображених ним у додатку К1/1 річної декларації з податку на прибуток за 2007 рік помилково, судом не ставляться під сумнів, оскільки даний факт підтверджується вказаними вище документами, відповідно до яких у позивача були відсутні товарні обороти, починаючи з 2005 року, а також підтверджується довідкою директора ПП «ЗІМ» №1/01 від 22.01.2014 року (а.с.117).
Таким чином, висновки податкового органу про порушення ПП «ЗІМ» абз.16 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у не визнанні умовного продажу товарних залишків на суму 508900 грн., необґрунтовані, безпідставні і такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, так як повністю спростовуються долученими до справи доказами (а.с.118-189).
Крім того, суд звертає увагу, що факт нарахування платником податку податкового кредиту на суму товарних залишків, що перебували на його обліку на день анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, не підлягає дослідженню під час камеральної перевірки, так як відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно з Методичними рекомендаціями про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року №266 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Методичні рекомендації №266), камеральна перевірка здійснюється без проведення будь-яких інших видів перевірок платника ПДВ (пп. 1.4.7 п. 1.4. Розділу 1).
Пунктом 1.2. Загальних положень Методичних рекомендацій щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість, що є Додатком №3 до Методичних рекомендацій №266 визначено, що при камеральній перевірці декларації проводиться її арифметична та методологічна перевірка, перевіряється наявність та правильність заповнення всіх додатків, які необхідно було подати платнику разом з цією декларацією, відповідність суми податкового зобов'язання, задекларованого платником до сплати в бюджет чи до відшкодування з бюджету, поданим розрахункам.
Таким чином, податковий орган за результатами камеральної перевірки декларації платника податку на додану вартість може виявити арифметичну або методологічну помилки, відсутність чи неправильне заповнення додатків до декларації, невідповідність задекларованих сум податкового зобов'язання поданим розрахункам.
Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності викладеного в листі від 20.03.2001 р. № 06-10/167, арифметичними є помилки або описки, яких припустився платник податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, яких припущено при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру або перенесено підсумок з додатка тощо). Під терміном "методологічна помилка" згідно цих роз'яснень слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).
Вказаних вище помилок та порушень податковим органом за результатами перевірки позивача виявлено не було.
Також суд зазначає, що згідно з пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №169 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.
Норми аналогічного змісту містить і Податковий кодекс України, який набрав чинності 01.01.2011 року та підлягає застосуванню на момент проведення перевірки і застосуванні штрафних санкцій до позивача.
З огляду на це, податковий орган повинен був провести камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року, поданої 21.04.2008 року платником податків до ДПІ у Рівненському районі, у строк до 21.05.2008 року (а не в лютому 2011 року).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000981650/0 від 24.02.2011 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, і підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач в ході судового розгляду справи довів обґрунтованість своїх позовних вимог, а відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000981650/0 від 24.02.2011 року.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів в Рівненській області за №0000981650/0 від 24.02.2011 року, згідно з яким Приватному підприємству "ЗІМ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 106869 грн., з яких 101780 грн. - основного платежу та 5089 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Присудити на користь позивача Приватного підприємства "ЗІМ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на дану постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання постанови, складеної в повному обсязі.
Суддя Гудима Н.С.