ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"28" січня 2014 р.справа № 808/730/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Надточій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь" до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь" до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 21 грудня 2012 року №0000742301 в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 255000 гривень 00 копійок.

Не погодившись з постановою суду, Енергодарська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 03.12.2012 №582, №583, №584, №585, №586, №590 (а.с. 54-59) та наказу від 23.11.2012 №646 відповідно до плану фахівцями Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь", за результатами якої складено акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь", код ЄДРПОУ 30284993 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012" від 19.12.2012 №473/22-11/30284993 (а.с. 60).

На підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 №0000742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 305069 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 305068 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 01 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Як встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" був укладений договір поставки від 15.06.2011 №15/06 (далі - Договір поставки), предметом якого являлась поставка та передача у власність товару - насіння гарбузового в кількості 163 тони +/- 10% за загальною ціною продажу 30000 грн. 00 коп. за тону (а.с. 13).

У відповідності до пункту 201.4 статті 201 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення господарської операції) передбачається, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

На підтвердження факту виконання умов Договору поставки позивачем були надані видаткові накладні від 20.06.2011 №РН-000014 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп. (а.с. 14), від 21.06.2011 №РН-000015 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп. (а.с. 16) та від 22.06.2011 №РН-000016 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп. (а.с. 18). За даними трьох видаткових накладних позивачу постановлено товар в кількості 51 тонна.

Також, позивачем надано суду податкові накладні від 20.06.2011 №4/2 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 85000 грн. 00 коп. (а.с. 15); від 21.06.2011 №5/2 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 85000 грн. 00 коп. (а.с. 17); та від 22.06.2011 №6/2 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 85000 грн. 00 коп. (а.с. 19).

На підтвердження факту перевезення (транспортування) придбаного товару позивачем надані дві товарно-транспортні накладні від 22.06.2011 (а.с. 20, 21), зі змісту яких вбачається, що товар був перевезений (транспортований) в пункт призначення в кількості: 25,5 + 25,5 = 51 тонна, що відповідає показнику кількості придбаного товару за видатковими та податковими накладними.

Також, судом встановлено, що позивачем самостійно здійснювалось завантаження та перевезення (транспортування) товару власним транспортом, наявність якого на момент здійснення господарської операції підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки Камаз, реєстраційний номер 10058НР (інформація про автомобіль внесена в товарно-транспортну накладну від 22.06.2011 (а.с. 21)); та довідкою Енергодарського ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 14.05.2013 (а.с. 99), відповідно до якої позивач протягом 2011 року володів транспортним засобом Маз 64229, реєстраційний номер 09732 НР (інформація про автомобіль внесена в товарно-транспортну накладну від 22.06.2011 (а.с. 20)). Судом також досліджена оборотно-сальдова відомість по рахунку 105 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь" із зазначенням інформації про транспортні засоби, закріплені за оптовим складом (а.с. 111).

Позивачем здійснена оплата за придбаний товар, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача (а.с. 135-143).

Судом першої інстанції було вірно підмічено, що згідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

На підтвердження факту подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано до суду: договір від 01.02.2011 №01/02, укладений з ПП "Будпостач" на поставку товару - гарбузового насіння (специфікація до договору від 25.08.2011) (а.с. 130-131); податкову накладну від 29.06.2011 №8 (а.с. 132) та видаткову накладну від 29.06.2011 №ИН-000072 (а.с. 133).

Судом досліджена оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь" по оптовому складу (а.с. 104), в рядках 8, 9 та 10 якої міститься інформація про кількість товару - насіння гарбузового.

Також, судом досліджено Баланс сільськогосподарської продукції за 2011 рік, наданий ТОВ "Агроальянс" на запит позивача (а.с. 114) та Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01 грудня 2011 року (а.с. 117), з яких вбачається наявність у контрагента позивача товару - насіння гарбузового в кількості, необхідній для виконання умов Договору поставки.

Щодо факту наявності у контрагента позивача приміщень для зберігання товару (де відбувалось завантаження товару на транспортні засоби позивача) судом було встановлено, що таке складське приміщення (разом з іншими виробничими та технічними приміщеннями) було у користуванні контрагента на підставі договору оренди від 01.12.2008 (а.с. 125). Склад, з якого здійснювався вивіз товару знаходиться в селі Новорепівка, інформація про яке міститься і в товарно-транспортних накладних, як пункт відвантаження.

Так, аналізуючи дані обставини справи та дослідивши надані сторонами докази по справі, колегія суддів може зазначити наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначається, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого статтею 366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статтей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідач не надав суду жодного доказу порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в Акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

На підставі аналізу встановлених обставин справи і правовідносин, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь" є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко