ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 р. Справа № 804/2386/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в :

Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просила стягнути з відповідача суму податкового боргу з єдиного податку у розмірі 1286,78 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що ФОП ОСОБА_1, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, має податковий борг, який виник у зв'язку із несплатою відповідачем у строки, визначені п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України, авансових внесків з єдиного податку за період з квітня 2013 року по листопад 2013 року у загальному розмірі 1286,78 грн. Заборгованість у добровільному порядку протягом строків, визначених чинним законодавством, не погашена, тому податковий орган звернувся до суду із відповідним позовом.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву та заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.

Зважаючи на приписи ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перебуває на податковому обліку в Жовтоводському відділенні Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Судом також встановлено, що відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку другої групи зі ставкою 15% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012р. №2061/10(а.с.7-8).

Так, згідно п.293.1 та п.293.2 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.294.1 ст.294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.

При цьому п.295.1 та п.295.2 ст.295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Як зазначалося вище, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування відповідача від 25.01.2012р. №2061/10, ФОП ОСОБА_1 належить до другої групи платників єдиного податку.

Таким чином, відповідач повинен був не пізніше 20 числа (включно) кожного поточного місяця здійснювати авансові внески по єдиному податку у розмірі 15 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

У зв'язку із несплатою ФОП ОСОБА_1 нарахованих контролюючим органом авансових внесків по єдиному податку з фізичних осіб у строки, визначені п.295.1 та п.295.2 ст.295 Податкового кодексу України та у розмірах, передбачених п.293.1 та п.293.2 ст.293 цього Кодексу, у відповідача виник податковий борг за період з квітня 2013 року по листопад 2013 року у загальному розмірі 1286,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2013р., з урахуванням приписів п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, Верхньодніпровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області ФОП ОСОБА_1 була виставлена податкова вимога форми «Ф» від 20.06.2013р. №90-19 про сплату відповідачем наявного у нього на той час податкового боргу з єдиного податку у сумі 426,53 грн.(а.с.9).

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі наведеного, на суму збільшеного податкового боргу відповідача нова податкова вимога не виставлялася.

Станом на час розгляду справи доказів погашення відповідачем податкового боргу на загальну суму 1286,78 грн. суду не надано.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно п.95.1, п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем-суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості із сплати податкового боргу по авансовим внескам з єдиному податку з фізичних осіб, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь бюджету кошти в рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку у розмірі 1286,78грн. (одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень сімдесят вісім копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова