Київський районний суд м. Одеси

65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3б тел. (факс): (048) 718-99-17

_________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/13377/13-ц

Провадження № 2/520/255/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді: Маломуж А.І.;

за участю секретаря Непомнющого М.М., Шивцової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи Реєстраційна служба Головного управління юстиції в Одеській області, Управління державного земельного агентства у м. Одесі Одеської області, ОСОБА_2 «про визнання правовстановлюючого документу на земельну ділянку недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння», -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013 року представник позивача надав до суду позов до відповідача, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку а також витребувати земельну ділянку з незаконного володіння. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач на даний час незаконно володіє земельною ділянкою площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1, а тому у ОМР є всі підстави для витребування вищевказаної земельної ділянки з незаконного володіння.

Представник ОМР у судове засідання не з'явився, надав заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, будь-яких заяв та клопотань на адресу суду не надсилала.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, відповідно до якої просив розглядати справу за їх відсутності.

Представник Управління Держземагенства у місті Одесі у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, будь-яких заяв та клопотань на адресу суду не надсилала.

Під час розгляду матеріалів справи, у судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси по справі № 2-6143/06 від 16 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_2 до Одеського міського управління земельними ресурсами Одеської міської ради, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» про неправомірні дії та визнання права власності - позов було задоволено.

Визнано право власності на земельну ділянку площею 1137,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з яких 1000 кв.м. для обслуговування жилого будинку та господарських споруд, а 137,5 кв.м для ведення садівництва.

Зобов'язано Одеське міське управління земельними ресурсами Одеської міської ради підготувати технічну документацію на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування жилого будинку та господарських споруд.

Зобов'язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» видати ОСОБА_2 державний акт про право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування жилого будинку та господарських споруд.

Зобов'язано Одеське міське управління земельними ресурсами Одеської міської ради підготувати технічну документацію на земельну ділянку площею 137,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для ведення садівництва.

Зобов'язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» видати ОСОБА_2 державний акт про право власності на земельну ділянку площею 137,5 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для ведення садівництва.

В подальшому на підставі означеного рішення суду ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯГ № 950717 від 29 грудня 2006 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010650501876.

Не погоджуючись з рішенням Київського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2006 року Одеське міське управління земельними ресурсами Одеської міської ради подало апеляційну скаргу на вищевказане рішення. Так ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 лютого 2007 року апеляційну скаргу Одеського міського управління земельними ресурсами Одеської міської ради було задоволено частково - рішення Київського районного суду від 16 листопада 2006 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2007 року позов ОСОБА_2 до Одеського міського управління земельними ресурсами Одеської міської ради, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» про неправомірні дії та визнання права власності залишено без розгляду. Дана ухвала набрала законної сили 03.10.2007 року.

Таким чином, за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 1137,5 кв.м., яка розташовано за адресою: АДРЕСА_1, не було визнано. Тобто ОСОБА_2 не мала жодних законних підстав для здійснення будь-якого правочину щодо вказаної земельної ділянки.

Натомість, Одеській міській раді стало відомо із листа департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-18/1915-09-05 від 09.09.2013р., що на даний момент, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, належить гр. ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 973000 від 30.09.2012р., кадастровий номер 5110136900:42:021:0110.

Тобто, ОСОБА_2, яка фактично ніколи не придбавала право власності на зазначену земельну ділянку, у порушення вимог чинного земельного та цивільного законодавства України, незаконно отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, крім того здійснила правочин щодо даної земельної ділянки,у результаті якого, право власності перейшло до громадянки ОСОБА_1

Обґрунтовуючи вищенаведене, спірна земельна ділянка первинно вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси на підставі незаконного рішення суду, яке в подальшому було скасовано та прийнято нове яким позов ОСОБА_2 було залишено без розгляду.

Вищезазначене свідчить, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси не з її волі, а іншим шляхом.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 12 Земельного кодексу України (В редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сел, селищ, міст, до яких належать : розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Згідно зі ст. 82 ЗК України однією з підстав набуття права власності на земельні ділянки є приватизація земельних ділянок.

Відповідно до вимог частини другої ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою ст. 125 ЗК України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що право власності на земельну ділянку в особи може виникнути лише після прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, якому має передувати розробка та погодження проекту відведення земельної ділянки.

Одеська міська рада рішення щодо передачі чи відмови у передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не приймала, проект відведення земельної ділянки, відповідно, не розроблявся та не погоджувався.

Відповідно до приписів ст.ст. З, 15 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому діючим законодавством звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин за винятком випадків, коли розгляд таких справ передбачено в порядку іншого судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з п. З ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати майно від набувача якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника не з його волі, а іншим шляхом.

За таких обставин, витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, за яких річ вибула з володіння власника чи особи, якій він передав за договором, та оплатності (безвідплатності) придбання. Якщо майно було загублено власником, викрадене в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Добросовісне придбання згідно зі ст. 388 ЦК України можливо тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. В даному випадку було прийняте рішення суду, яке в подальшому було скасоване як незаконне та яким було порушено права та інтереси територіальної громади міста Одеси, представником якої є Одеська міська рада.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація). Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Такий захист права власності передбачено шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року за № 9. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені недійсного правочину. У цьому разі, майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України.

Крім того, судом встановлено, що в процесі розгляду цивільної справи № 2-6143/06 позивачкою - ОСОБА_2 в обґрунтування позовних вимог, суду було надано Рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 12.03.1991 року № 109, яким затверджений акт прийому в експлуатацію будівлі АДРЕСА_1 з оформленням права власності за позивачкою та даним рішенням за будівлею закріплено земельну ділянку площею 1137,5 кв.м., акт прийому в експлуатацію будівлі АДРЕСА_1 та технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 10.02.1991 року.

В 2010 році прокуратурою Київського району міста Одеси було проведено перевірку, у ході якої встановлено, що рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 12.03.1991 року за № 109, акт прийому в експлуатацію зазначеного будинку та технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 10.02.1991 року взагалі не існує, про що свідчить довідка КП «ОМБТІ та РОН» ОМР від 10.02.2007 року № 726-11/83 та лист Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 12.02.2007 року № 1161-01-08.

За № 109 від 15.03.1991 року існує Рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів «Про зниження шлюбного віку ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6».

Таким чином ОСОБА_2 в обґрунтування своїх позовних вимог було надано завідомо підроблені документи, а саме вищевказане Рішення виконкому № 109, яким затверджений акт прийому в експлуатацію будівлі АДРЕСА_1 з оформленням права власності, прийому в експлуатацію будівлі АДРЕСА_1 та технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 10.02.1991 року.

У результаті проведеної перевірки, Постановою заступника прокурора Київського району м. Одеси, радника юстиції Деркач Е.М. від 29 січня 2010 р. за фактом виготовлення та використання завідомо підроблених документів порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 1, З ст. 358 Кримінального кодексу України ( підроблення документів,печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Отже, частина 1 ст. 393 ЦК України передбачає, що правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює земельні відносини, у тому числі регламентує порядок та підстави і набуття права йа земельну ділянку є Земельний кодекс України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 ЗКУ, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель державної та приватної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами. Також, п. 5 ст. 16 Закону наголошує, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з п. а, б, ч. 1 ст. 12 ЗКУ до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних населених пунктів належить:

• розпорядження землями територіальних громад;

• передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб;

• надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Крім того, ч. 12 Х-го розділу Перехідних положень ЗКУ зазначає, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, розпорядження землями територіальної громади м. Одеси є виключною компетенцією Одеської міської ради.

Проте, позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідно до ст. 16 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту прав або інтересів як зобовязання скасувати державний акт та скасування державної реєстрації.Вищевказана вимога є способом виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 14, 13. 121 Конституції України, ст. 36-1, Закону України «Про прокуратуру», ст. ст.16, 330, 393, 388 ЦК України, ст. ст. З, 8, 9, 26 ЗУ «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ст. 208,212,213,215 ЦПК України, --

ВИРІШИВ :

Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи Реєстраційна служба Головного управління юстиції в Одеській області, Управління державного земельного агентства у м. Одесі Одеської області, ОСОБА_2 «про визнання правовстановлюючого документу на земельну ділянку незаконним та витребування майна з чужого незаконного володіння» - задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт серії ЯД № 973000 від 30.09.2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_1.

Витребувати земельну ділянку загальною площею 1137,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1,( з яких 1000 кв.м. для обслуговування жилого будинку та господарських споруд, а 137,5 кв.м для ведення садівництва) з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради.

Встановити порядок виконання цього рішення суду відповідно до якого це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для скасування державної реєстрації державного акту серії ЯД № 973000 від 30.09.2012 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Суддя Маломуж А. І.

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3 «б»

телефон: 7189924

№ С26

___________ 2014 року

вих..№____________

ОМР

м. Одеса, пл.. Думська, 1

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Реєстраційна Служба Головного управління юстиції в Одеській області

м. Одеса, вул.. Старицького, 10-А

Управління Держемагенства у м.Одесі Одеської області

м. Одеса, вул.Космонавтів, 36

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Київський районний суд м. Одеси надсилає на Вашу адресу заочне рішення суду від 25.02.2014 року.

Додаток: на ______ аркушах.

Суддя: А.І. Маломуж