ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" грудня 2006 р. Справа № 14/358
за позовом Регіональне відділення Фонду Державного майна України в Рівненській області
до відповідача Дубенська міська Рада
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне комунальне підприємство "Архітектор"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ВАТ "Дубноцукор"
про визнання права власності
Суддя Марач В.В.
Представники:
Від позивача : Бедикайло В.В. (довіреність у справі)
Від відповідача : Мякищук О.Ф. (довіреність у справі)
від третіх осіб: ДКП "Архітектор"- не з"явився, ВАТ "Дубноцукор"- Бороденко С.В. (довіреність у справі)
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена
СУТЬ СПОРУ : Позивач звернувся в господарський суд з позовною заявою в якій просить визнати право влсності за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на їдальню (столову)- кафе на 100 місць, що знаходиться на балансі ВАТ „Дубноцукор” за адресою: Рівненська область, м.Дубно, пров.Центральний,2, зобов’язати КП «Архітектор» провести державну реєстрацію прав власності на вказане нерухоме майно та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно. Свої вимоги позивач мотивує тим, що при приватизації орендного підприємства "Дубноцукор" шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство "Дубноцукор" до Статутного фонду останнього вищевказане майно не увійшло, а перебувало тільки на його балансі.
Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, представник його в судовому засіданні проти позову заперечив пославшись на те, що дане майно перебуває в процесі передачі в комунальну власність.
Третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДКП „Архітектор” пояснення в суд не подала, представник її в судове засідання не з"явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №1944640.
Третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- ВАТ „Дубноцукор” подала пояснення, в якому зазначила, що є балансоутримувачем вищевказаної їдальні (столової) –кафе на 100 місць і що даний об’єкт є об’єктом соціально побутового призначення і переданий безоплатно згідно п.2 ст.21 Закону України «Про приватизацію державних підприємств» колективу ВАТ «Дубноцукор».
Розглянувши документа та матеріали, які подані учасниками процессу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов пядлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
В 1994 році регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області була здійснена приватизація орендного підприємства «Дубноцукор». В процесі приватизації вартість їдальні (столової)-кафе на 100 місць не ввійшла до статутного фонду ВАТ «Дубноцукор», а передана згідно додатку до акту передачі державного майна як об'єкт соціально-побутового призначення на баланс останнього і є державною власністю, що підтверджується витягом з реєстру державного майна, яке не ввійшло до статутних фондів господарських товариств, створенного на виконання наказу ФДМУ № 82 від 15.01.1999 року.
Відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України, Міністертсва економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 року за № 414/3707 « Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» функції управління майном, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації належать Фонду державного майна та його регіональним відділенням.
ВАТ «Дубноцукор» з моменту приватизації по даний час за рахунок власних коштів утримує майно яке не включено до статутного фонду та є державною власністю. Факт належності спірного об’єкту до державної власності підтверджено в судовому засіданні листом ВАТ «Дубноцукор» № 47 від 24.03.2004 року, інвентаризаційними відомостями станом на 01.10.2004 року, довідками по перевірці використання та збереження державного майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ «Дубноцукор» від 14.11.2005 року та довідки по перевірці ефективності використання державного майна столової-кафе на 100 місць з обладнанням, що не увійшло до статутного фонду ВАТ «Дубноцукор» від 04.07.2006 року.
В судовому засіданні встановлено, що листами № 1763 від 23.06.2005 р., № 398 від 08.02.2006 р., №863 від 14.03.2006 р., №1572 від 15.05.2006 р. позивач звертався до відповідача з проханням оформлення права власності на зазначений вище об’єкт, однак на день звернення до суду з даним позовом документа, який би підтверджував право власності держави на їдальню (столову)-кафе на 100 місць не отримав.
Статтею 182 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Пунктом 5 розділу V Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухомість та їх обмежень” встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру, реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Підпунктом 6.1. пункту 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 07.02. 2002 р. (назва в редакції наказу Міністертсва юстиції України від 17.05.2004 р. № 36/5) встановлено, що оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності:
а)місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Статтею 32 п. 1 Закону України «Про власність» встановлено, що суб’єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України.
Статтею 41 Конституції гарантується право кожного на володіння, користування і розпорядження своєю власністю і т.д. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Така ж норма закріплена і в ст.321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно, до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Така ж норма закріплена і статтею 49 Закону України “Про власність”, якою передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом. Вказаними судовими органами будь-яких рішень, які б обмежували право держави володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним майном не приймалися.
Згідно ч.1 ст.329 Цивільного Кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст.392 Цивільного Кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За наведених вищеобставин вимоги позивача стосовно визнання права державної власності на їдальню (столову)- кафе на 100 місць, що знаходиться на балансі ВАТ „Дубноцукор” за адресою: Рівненська область, м.Дубно, пров.Центральний,2 грунтуються на законі, є правомірними, а відтак підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про зобов"язання КП "Архітектор" видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витяг з реєстру прав власності не підлягають задоволенню в зв"язку з тим, що КП "Архітектор" не є відповідачем по справі і до нього не можуть в даному випадку висуватися будь-які вимоги. Клопотань, заяв віпозивача про заміну відповідача чи залучення до участі у справі другого відповідача не поступало.
Крім того суд відмічає наступне.
Підпунктом 6.1. пункту 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02. 2002 р. (назва в редакції наказу Міністертсва юстиції України від 17.05.2004 р. № 36/5) (надалі Тимчасове положення) встановлено, що оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності саме місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Відповідач не є органом виконавчої влади та/або органом місцевого самоврядування. Відповідно до п.1.3 вказаного Тимчасового положення бюро технічної інвентаризації здійснюють тільки державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно-це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв"язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об"єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Таким чином видача свідоцтв на право власності не є компетенцією органу, який здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Також відповідно до Тимчасового пложення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно витяг з Реєстру прав надається тільки після безпосереднього здійснення процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, та внесення запису до Реєстру прав. Однак, як встановлено судом, державна реєстрація права власності на їдальню (столову)- кафе на 100 місць, що знаходиться на балансі ВАТ „Дубноцукор” за адресою: Рівненська область, м.Дубно, пров.Центральний,2 на даний момент не здійснена, запису до Реєстру прав не внесено, а відтак не може ставитися питання про надання витягу з вказаного Реєстру.
Також суд зазначає, що відповідно до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об"єкти нерухомого майна, який є Додатком №1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, рішення суду про визнання права власності на об"єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом на підставі якого органи БТІ здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Крім того після внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач вправі звернутися до органу, який вніс запис, про видачу витягу з Реєстру.
Заперечення Дубенської міської ради не беруться судом до уваги в зв"язку з тим, що підготовка майна до передачі в комунальну власність без самого факту передачі не є підставою для позбавлення права державної власності чи зміни форми власності.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задоволити частково..
2. Визнати право державної власності на їдальню (столову)- кафе на 100 місць, що знаходиться на балансі ВАТ „Дубноцукор” за адресою: Рівненська область, м.Дубно, пров.Центральний,2.
3. В решті позову відмовити в задоволенні.
Суддя Марач В.В.
підписано "27" грудня 2006 р.