Справа №:110/2737/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Мамаєва О.В.

№ провадження:22-ц/190/666/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.,

при секретарі:Галіч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопськ ( далі Підприємство) до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 25 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а :

01.07.13 Підприємство звернулось до суду із вказаним позовом, та уточнивши позовні вимоги просило стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 6 226,24 грн. та судові витрати по справі. Позов мотивований тим, що відповідачі є споживачами теплової енергії, що поставляється Підприємством, проте внаслідок неналежного виконання обов'язків по сплаті послуг за ними утворилась заборгованість станом на 01.12.10 у розмірі 6 226,24 грн.

Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 25 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь КПТМ м. Красноперекопськ заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 1 287,39 грн. з кожного.

В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов частково у сумі 1 024,34 грн., яку стягнути лише з нього, посилаючись на те, що при ухвалені оскаржуваного рішення судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи та порушені норми матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не були застосовані наслідки спливу позовної давності за період до 01.07.10, тому просить стягнути заборгованість за період з 01.07.10 по 01.12.10 у сумі 1 024,34 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Отже, доводи представника апелянта щодо відсутності повноважень керівника Підприємства Пєтухова О.В. на подачу позову, та нікчемність доручення, судова колегія не приймає до уваги, оскільки ці обставини не є доводами апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання та споживання теплової енергії для опалення квартири та гарячого водопостачання, відповідачі належним чином не виконували свої зобов'язання по сплаті, тому виникла на 01.12.10 заборгованість, яка підлягає стягненню. При цьому, визнав встановленим, що відповідачі, маючи заборгованість станом на 01.02.10 визнали її у розмірі 4 125,22 грн., уклавши 02.02.10 договір про погашення боргу, яким крім іншого була передбачена позовна давність для стягнення цієї суми у п'ять років, тому підстав вважати пропущеним строк позовної давності та можливості застосування наслідків спливу позовної давності для вимог про стягнення заборгованості, що утворилася станом на 01.02.10 немає.

Разом з тим, до позовних вимог про стягнення заборгованості, що утворилася за період з 01.02.10 по 01.07.10 у розмірі 1 217,41 грн. підлягають застосуванню наслідки пропуску строків позовної давності, оскільки доказів поважності причин пропуску позивачем не надано.

Колегія суддів частково погоджується з таким вирішенням спору, вважає висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, зробленими з урахуванням фактичних обставин справи, та на підставі правильного застосування норм процесуального і матеріального закону. Проте, визначивши суму заборгованості за надані послуги з теплопостачання з урахування строку позовної давності, місцевий суд не повно з'ясував обставини справи та припустився порушень норм матеріального права, що є підставою для зміни рішення в цій частині.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, послуги із центрального опалення та гарячого водопостачання споживачам, що мешкають в зазначеному будинку, надаються КПТМ м. Красноперекопськ.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.

Правилами статі 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є крім іншого: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Згідно з частиною 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За таких обставин, виходячи з правил статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статей 525, 526 ЦК України та встановивши, що відповідачі не виконують належним чином своїх зобов'язань по оплаті за спожиті послуги теплової енергії і мають заборгованість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Визначаючи суму заборгованості, яка підлягає стягненню, судова колегія приймає до уваги наступні обставини справи та вимоги закону.

Звертаючись 02.02.10 до Начальника КПТМ м.Красноперекопська із проханням укласти з ним договір про погашення заборгованості, яка утворилася станом на 01.02.10 в сумі 4 125,22 грн. шляхом її сплати на протязі 12 місяців, та цього ж дня укладаючи цей договір, позивач тим самим здійснив дії направленні на виконання своїх грошових обов'язків перед позивачем, що свідчить про визнання ним свого боргу.

Та обставина, що в наступному укладений договір не був виконаний відповідачем у добровільному порядку, на думку колегії суддів, не свідчить про невизнання ним наявності заборгованості та її розміру у цілому за минулий час, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності боргових зобов'язань в сумі 4 125,22 грн. через сплив строку позовної давності не можуть бути прийняти до уваги при апеляційному перегляді справи.

Крім того, починаючи з 2010 року позивач неодноразово звертався до суду із прагненням стягнути з відповідача суму заборгованості, яка частково є предметом розгляду і цієї справи.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що передбачено статтею 257 ЦК України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення (частина 3 стаття 267 ЦК України).

Таким чином, вирішуючи питання щодо застосування наслідків пропуску позовної давності, про що заявив представник відповідача під час судового розгляду, суд першої інстанції необґрунтовано залишив поза увагою той факт, що на 01.02.10 відповідачем визнана сума заборгованості в розмірі 4 125,22 грн., з чим також погодився позивач, останній платіж в сумі 100грн. був здійснений ним у серпні 2010 року.

Наведене свідчить про те, що мало місце переривання строку позовної давності відповідно до правил статті 264 ЦК України, який почав свій перебіг з 01.08.10, тому підстав вважати пропущеним строк позовної давності до вимог з 01.02.10 по 01.07.10, та можливості застосування наслідків спливу позовної давності немає.

З наданих представником позивача розрахунків, та копії квитанції № 147 вбачається, що в рахунок заборгованості в сумі 4 125,22 грн. відповідачем 04.02.10 сплачено 2 763грн., що необґрунтовано залишено без уваги місцевого суду ( а. с. 94).

У зв'язку з наведеним, заборгованість за надані послуги з теплопостачання складатиме 2 632,36грн. (5495,36 - 2 863), з урахуванням довідок Підприємства, та виходячи з наступного розрахунку: заборгованість на 01.02.10 - 4125,22грн.;

нараховане з 01.04. по 01.12.10 - 1370,14грн./ загальне 5495,36грн. ;

сплачено за квитанцією 04.02.10 - 2763грн.;

в жовтні 2010 - 100грн. / загальне 2863грн.

Приписами статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі, коли жиле приміщення належить особам на праві власності, то учасниками правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ці особи.

З огляду на наведене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого суд щодо подільності предмета зобов'язання між всіма відповідачами відповідно до їх часток у спірній квартирі, тому доводи апеляційної скарги у цій частині не заслуговують на увагу.

Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для вирішення справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення місцевого суду підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості за надані послуги з теплопостачання шляхом її зменшення до 2 632,36грн.; суми, що стягуються з кожного із відповідачів до 658,09 грн. (2 632,36грн. : 4); а загальної суми, що підлягає стягненню з урахуванням судових витрат, до 715,44грн. (658,09 + 57,35).

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 309, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 25 листопада 2013 року змінити, зменшивши суму заборгованості, яка підлягає стягненню з 1287,39грн. до 658,09грн.; з 1344, 74грн. до 715,44грн.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді