РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2006 р. | Справа № 4/337-4541 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м.Тернопіль, 46000 в особі Шумського району електромереж , вул. Енергетична, 8, м. Шумське, Шумський район, Тернопільська область, 47100.
до Тернопільського обласного держано-комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, 46000.
про стягнення 5432 грн. 61 коп.
За участю представників сторін:
Позивача: Павлюк Н.М., довіреність № 6906/24 від 27.12.05 р.
Відповідача:
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" в особі Шумського району електричних мереж, м. Шумськ звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення з відповідача –Тернопільського обласного держано-комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго", м. Тернопіль - 5432 грн. 61 коп., з яких 4192 грн. 58 коп. інфляційних нарахувань та 1240 грн. 03 коп. пені.
Відповідач у відзиві на позов №1367/01 від 06.12.2006р. позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1240 грн. 03 коп. не визнав, з підстав, зазначених у ньому.
21.12.2006р. представник позивача подав заяву №(без номера) від (без дати) про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 1240 грн. 03 коп. пені, яку господарський суд приймає як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.
Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
- 24.05.2004 р. між позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Тернопільобленерго" (Постачальник електричної енергії) та відповідачем - Тернопільським обласним держано-комунальним підприємством "Тернопільтеплокомуненерго" (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії за №154, згідно з умовами якого позивач зобов’язався постачати відповідачу електроенергію, а останній, в свою чергу, зобов’язувався своєчасно проводити оплату вартості спожитої електроенергії (термін дії Договору до 31.12.2004р.);
- 25.10.2006р. між позивачем та відповідачем у справі укладено Договір про постачання електричної енергії №63, який є продовженням в новій редакції договірних відносин, що існували між сторонами з приводу постачання електричної енергії, пунктом 9.6 якого сторони передбачили, що при виконанні умов даного Договору для них є обов’язковими ті зобов’язання, що виникли раніше з попередніх договірних відносин (зобов’язання щодо сплати за раніше спожиту електроенергію), за можливістю застосування санкцій за їх виконання на умовах Договору;
- згідно Додатку №2 до Договору №63 від 25.10.2006р. “Порядок розрахунків” сторони погодили, що оплата за спожиту електричну енергію проводиться Тернопільським обласним держано-комунальним підприємством "Тернопільтеплокомуненерго" за діючими тарифами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Енергопостачальної організації, після закінчення розрахункового періоду, яким вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п.2 Додатку), на підставі отриманого рахунку на оплату вартості спожитої електроенергії. У відповідності до п.10 цього Додатку, остаточний розрахунок за електроенергію, спожиту в розрахунковому періоді, здійснюється Споживачем протягом 5 днів після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як слідує із поданих позивачем доказів, зокрема: рахунків за активну енергію за листопад 2005р., жовтень 2005р., грудень 2005р., січень 2006р., лютий 2006р., березень 2006р., квітень 2006р., жовтень 2006р., звітів про використану електроенергію за листопад 2005р., жовтень 2005р., грудень 2005р., січень 2006р., лютий 2006р., березень 2006р., квітень 2006р., жовтень 2006р., відповідач за період з січень 2004р. по жовтень 2006р. споживав поставлену позивачем електроенергію, однак зобов’язання щодо своєчасного проведення розрахунку, згідно п.п. 2, 10 Додатку, не виконав, борг перед позивачем погасив станом на 01.11.2006р. в сумі 20568 грн. 99 коп. (розрахунок боргу позивача, долучений до матеріалів справи).
Відповідно до п. 4.2.1 договору №379 від 21.08.2003р. та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунку позивача за період з листопада 2003р. по жовтень 2006р. становить 4192 грн. 58 коп.
Згідно п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, а відповідачем строки, передбачені додатком №2 до Договору №63 від 25.10.2006р. порушено, у зв’язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами того ж договору (п.4.2.1) та Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що згідно розрахунку позивача за період з травня 2006р. по жовтень 2006р. складає 1240 грн. 03 коп.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про сплату 4192 грн. 58 коп. інфляційних, а відтак позов в цій частині підлягає до задоволення як такий, що доведений позивачем належними і допустимими доказами у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України, і неоспорений відповідачем.
В іншій частині провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України, у зв’язку із поданою позивачем заявою про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1240 грн. 03 коп., яку господарський суд приймає як таку, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб та не суперечить чинному законодавству
Державне мито та інші судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 80 п. 4, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Тернопільського обласного держано-комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, код 09338427:
- на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, код 00130725 –4192 (чотири тисячі сто дев’яносто дві) грн. 58 коп. інфляційних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. в повернення сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині провадження у справі припинити.
4. Наказ видати після вступу рішення у законну силу.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "_27__" грудня 2006 р. через місцевий господарський суд.
Суддя Н.М. Бурда