Судове рішення #35534103

Справа №2/259/176/2014



Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


12 лютого 2014 року місто Донецьк


Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді ЛАРІОНОВОЇ Н.М.,

при секретарі Малай Н.А.,

за участю представника позивача Мельник Н.В.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" до ОСОБА_2, приватного підприємства "ГАРТ" про визнання недійсними ліцензійних договорів, -


В С Т А Н О В И В :


В жовтні 2013 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійним ліцензійний договір, укладений 03.01.2013 р. між ПП «ГАРТ» та ОСОБА_2 Позовна заява мотивована тим, що 15.04.2013 р. на адресу позивача надійшло повідомлення ОСОБА_2 від 12.04.2013 р., відповідно до якого він набув право інтелектуальної власності на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом НОМЕР_1 у 2003 р. У повідомленні ОСОБА_2 зазначив, що згідно з інформацією розміщеної на сайті http://liderstal.uaprom.net/ ПАТ «ДМПЗ» здійснює підприємницьку діяльність з приводу виготовлення та реалізації (поставки) металопрокату, де використовується саме його промисловий зразок. ОСОБА_2 запропонував ПАТ «ДМПЗ» зупинити виготовлення та використання продукції, що мається у асортименті ПАТ «ДМПЗ», та звернутися до нього з пропозицією з приводу отримання відповідного дозволу. При цьому ОСОБА_2 не зазначив, що ним було здійснено передання прав за патентом НОМЕР_1 будь-кому. 26.04.2013 р. на адресу ПАТ «ДМПЗ» від ПП «ГАРТ» надійшла позовна заява про припинення неправомірного використання промислового зразка б/н та дати. У позовній заяві ПП «ГАРТ» зазначає, що ОСОБА_2, який є власником патенту НОМЕР_1 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1», та, що виключне право на використання промислового зразка за патентом НОМЕР_1 передав ПП «ГАРТ» за ліцензійним договором від 03.01.2013 р.. ПП «ГАРТ» зазначило, що ПАТ «ДМПЗ» та ТОВ «Лідерсталь» порушили його речові права інтелектуальної власності, передані йому на підставі ліцензійного договору від 03.01.2013 р. До вказаної позовної заяви доданий ліцензійний договір від 03.01.2013 р., укладений між ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та ПП «ГАРТ» в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту. У ПП «ГАРТ» зазначена адреса: 83045, м. Донецьк, вул.. Луговцова, 4/24. У патенті НОМЕР_1, права за яким передані ПП «ГАРТ» за спірним ліцензійним договором, зазначена адреса власника патенту ОСОБА_2: АДРЕСА_2. У свідоцтві про державну реєстрацію зазначена адреса ПП «ГАРТ» : 83071, м. Донецьк, вул.. Енгельса, буд. 105, кв. 4. У ліцензійному договорі зазначені різні адреси сторін, ніж у документах останніх. Як вбачається, з статуту ПП «ГАРТ» засновником є ОСОБА_2. Ліцензійний договір від 03.01.2013 р. ОСОБА_2, як представник ПП «ГАРТ» на підставі статуту, у порушення ч. 3 ст. 238 ЦК України уклав не просто у своїх інтересах, а просто сам із собою. З фотографії профілю, яка міститься на сайті Державного департаменту інтелектуальної власності разом з бібліографічними даними патенту на промисловий зразок НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрований Державним департаментом інтелектуальної власності, видно, що об'єктом патенту НОМЕР_1 є форма профілю для лемешів. Лемішна смуга періодична та неперіодична є продукцією, що виробляється при прокатному виробництві металургійними підприємствами і застосовується для виготовлення лемешів для плугів та інших сільськогосподарських машин. Але статутом ПП «ГАРТ» не передбачене ні металургійне виробництво взагалі, ні зокрема, прокатне виробництво. Не зареєстровані ці види діяльності підприємства і у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Тобто, за ліцензійним договором ПП «ГАРТ» передані права з виробництва, яке не є предметом діяльності підприємства. До того ж, в інформації, розміщеній ПП «ГАРТ» на своєму сайті в мережі Інтернет, зазначено, що підприємство здійснює реалізацію продукції, виробленої ВАТ «ДМЗ» та інших металургійних підприємств і не зазначено, що ним реалізується продукція власного виробництва. За ліцензійним договором продавати ліцензіат може лише вироблену ним самим із застосуванням промислового зразку продукцію. Виробити ж ІНФОРМАЦІЯ_1 для лемешів ПП «ГАРТ» не може за відсутності такого виду діяльності у статуті підприємства.

В листопаді 2013 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійними ліцензійний договір від 03.01.2013 р. та ліцензійний договір від 23.08.2013 р., які укладені між ПП «ГАРТ» та ОСОБА_2, мотивуючи тим, що предметом ліцензійних договорів є надання ОСОБА_2 приватному підприємству «ГАРТ» ліцензії на використання промислового патенту НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрований за заявкою № 2003081408 від 04.08.2003 р. у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 15.10.2003 р.. Ліцензійний договір від 23.08.2013 р., як і ліцензійний договір від 03.01.2013 р., підписані ОСОБА_2 з боку ліцензіара і з боку ліцензіатора, тобто укладений самим із собою. За змістом прав та обов'язків ліцензійний договір від 23.08.2013 р. аналогічний ліцензійному договору від 03.01.2013 р..

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Мельник Н.В. підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі та пояснила, що відповідач звертався до господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ «ДМПЗ» про припинення неправомірного використання промислового зразка. Право звернення до господарського суду виникло у ПП «ГАРТ» на підставі спірних ліцензійних договорів. Оскільки позов пред'явлено саме до позивача, то права ПП «ГАРТ» за ліцензійними договорами кореспондуються з обов'язками ПАТ «ДМПЗ», які виникли у нього, як у відповідача по справі за позовом ПП «ГАРТ». Відтак, ліцензійні договори, укладені між ПП «ГАРТ» та ОСОБА_2, впливають на матеріально-правове становище ПАТ «ДМПЗ». Крім того, як вбачається з роздруківки з сайту в мережі Інтернет, доданої до позовної заяви, ПП «ГАРТ» та ПАТ «ДМПЗ» сегменті ринку, а саме ринку металопрокату. Отже між ними існує економічна конкуренція. Вважає, що зазначені ліцензійні договори укладені не з метою використання патенту НОМЕР_1 шляхом виготовлення продукції з використанням запатентованого промислового зразка, а з метою монополізувати ринок полоси лемішної. Заборона виготовляти такий вид металопрокату, як полоса лемішна, з посиланням на умови ліцензійних договорів та ст.. 26 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», ПАТ «ДМПЗ», що здійснює виробництво металопрокату, безпосередньо зачіпає матеріально-правові інтереси останнього і, відповідно робить ПАТ «ДМПЗ» заінтересованою особою у визнанні ліцензійних договорів від 03.01.2013 р. та від 23.08.2013 р., укладених між ПП «ГАРТ» та ОСОБА_2 В зв'язку з викладеним, просить визнати недійними ліцензійний договір від 03.01.2013 р. та ліцензійний договір від 23.08.2013 р., що укладені між ПП «ГАРТ» та ОСОБА_2

У судовому засіданні відповідач уточнений позов не визнав та вказав, що 03.01.2013 р. між ним та ПП «ГАРТ» був укладений ліцензійний договір, за яким підприємству була надана виключна ліцензія на використання промислового зразка. На весні 2013 р. відповідачу стало відомо, що позивач по справі здійснює підприємницьку діяльність, а саме виготовлює та реалізує металопрокат. Один з різновидів виробів позивача є промисловий зразок, на який отримав патент відповідач, та на використання якого на цей час, згідно умов ліцензійного договору, мав ПП «ГАРТ», директором якого є відповідач ОСОБА_2. Коли стало відомо про порушення права інтелектуальної власності, то відповідач звернувся до голови правління ПАТ «ДМПЗ» з повідомленням. 24.04.2013 р. ПП «ГАРТ» звернулося за судовим захистом порушених прав. Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.10.2013 р. позовні вимоги задоволенні у повному обсязі. Вважає, що посилання позивача на ст. 238 ч. 3 ЦК України є безпідставним, оскільки викладені норми наведені у вигідному позивачу контексті та не стосуються правовідносин між власником промислового зразку та ліцензіата. Крім того, дія ліцензійного договору, який є предметом спору по справі на час звернення до суду припинена, у зв'язку з укладенням нового ліцензійного договору. Пояснив, що вже тривалий час позивач спробує оспорювати його інтелектуальну власність, звертаючись з позовами до різних судів, але після чергової відмови заводу, той знов подає позов. Наполягає, що він є власником цієї інтелектуальної власності, має право на розпорядження і та обставина, що він передав промисловий зразок на використання своєму підприємству, ніяким чином не стосується позивача.

Суд, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, приходить до таких висновків.

Статтею 420 ЦК України встановлений вичерпний перелік об'єктів права інтелектуальної власності, одними з яких є винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб (ч. 2 ст. 5 цього ж Закону).

Згідно з умовами ст. 462 ч. 1, 2 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

Статтею 463 ЦК України визначено, що суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є винахідник, автор промислового зразка; інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

Відповідно до ст. 464 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є, зокрема: право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідно патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 серпня 2003 року ОСОБА_2, який є автором промислового зразку, подав заявку №2003081408 на одержання в Україні патенту на промисловий зразок з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». Реєстрація прав на вказаний зразок та оприлюднення відомостей про видачу Патенту здійснені 15.10.2003р. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки та триває до 04.08.2013р..

Як встановлено ст. 1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензійного договору. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

03.01.2013р. між ОСОБА_2 (ліцензіар) та ПП «ГАРТ» (ліцензіат) був укладений ліцензійний договір, відповідно до умов якого, останній надає ліцензіатові на строк дії цього договору виключну ліцензію на використання промислового зразка, який охороняється патентом, на території України, що підтверджується відповідним ліцензійним договором. Продукцією за договором є металопрокат: полоса лемешна. Строк дії ліцензії до 04.08.2013 р.

Відповідно до п. 3.2. вищевказаного договору ліцензіату надається право використовувати промисловий зразок шляхом виготовлення продукції із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такої продукції, пропонування для продажу, у тому числі через мережу Інтернет, продаж та інше введення продукції в цивільний оборот або зберігання у зазначених цілях. Ліцензіату надається право у встановленому законом порядку захищати (вимагати поновлення) порушені чи оспорювані права власнику патенту, передбачені законом.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили строк дії ліцензії, який обчислюється з дня набрання чинності цього ліцензійного договору до 04.08.2013р. Набрання чинності договором, відповідно до умов п. 9.1 договору, пов'язується з моментом його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін. Надана до матеріалів справи копія ліцензійного договору містить необхідні підписи сторін та печатку позивача.

Статтею 1109 ЦК України передбачено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно ліцензійного договору від 23.08.2013р., умови якого є аналогічними з умовами договору від 03.01.2013р., виключна ліцензія за наданим договором надається відповідачу на новий строк - до 04.08.2018р., що також підтверджується повідомленням про внесення змін до відомостей Державного реєстру патентів України на промислові зразки № 3074/11 від 18.07.2013 р. та випискою з Державного реєстру патентів України на промислові зразки № 3074/11 від 18.07.2013 р. вбачається.

Відповідно до ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Так, ст. 1114 ч 1 п. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності.

Статтею 23 ч. 3 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» передбачено, що патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту.

Відповідно до ст. 20 ч. 2 п.п. 3, 4 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Наявність умов, передбачених ст. 22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», за яких використання запатентованого промислового зразка не визнається порушенням прав інтелектуальної власності, не було доведено належними та допустимими засобами доказування, та суд не знаходить підстав для визнання використання позивачем промислового зразка без дозволу власника патенту таким, що не порушує прав власника патенту.

Крім того відповідно до положень ст. 20 ч. 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» договір про передачу права власності на промисловий зразок і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

До того ж, статтею 26 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» передбачено, що будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2013 року ОСОБА_2 виявив, що ТОВ «Лідерсталь» пропонує до продажу в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 сталевий гарячекатаний спеціальний для лемеху 142 із сталі Л53, іменований також полоса лемешна. Крім цього вказує, що виробником продукції, що пропонується до поставок, а саме: сортового прокату, зокрема, полос, є ПАТ «Донецький металопрокатний завод». До пропозицій для поставок додається схематичне креслення профілю, що виготовлюється. Вищевказане підтверджується наданими позивачем роздруківками від 18.04.2013р. з сайтів http://entua.com/, http://infocompany.biz/, http://prom.ua/.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 20.09.2013 р., яке ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23.10.2013 р. залишено без змін у задоволенні позову ПАТ «ДМПЗ» до ОСОБА_2, Державної служби інтелектуальної власності України Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України про визнання недійсним патенту НОМЕР_1, чинного з 15.10.2003 р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_2; зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України внесення до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості про визнання патенту НОМЕР_1 недійсним повністю; зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України здійснити публікацію про визнання патенту НОМЕР_1 недійсним повністю у своєму офіційному бюлетені та стягнення судових витрат - відмовлено.

Крім того, рішенням Господарського суду Донецької області від 05.11.2013 р., яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 р. залишено без змін, позовні вимоги ПП «ГАРТ» до ТОВ «Лідерсталь», ПАТ «ДМПЗ» про вилучення майна задоволені у повному обсязі. Вилучено у ПАТ «ДМПЗ» то ТОВ «Лідерсталь» майно - вироби «полоса лемешна», виготовлені ПАТ «ДМПЗ» з порушенням права інтелектуальної власності власника виключної ліцензії на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України НОМЕР_1, - та знищити його. Припинити дії, що порушують права інтелектуальної власності власника виключної ліцензії на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України НОМЕР_1 та заборонити ПАТ «ДМПЗ» та ТОВ «Лідерсталь» використання промислового зразка, захищеного патентом України НОМЕР_1 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1», у тому числі виготовлення полоси лемішної із застосуванням запатентованого промислового зразку, застосування полоси лемішної із застосуванням запатентованого промислового зразку, застосування полоси лемішної ,будь-яке поширення, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільній оборот або зберігання полоси лемішної в зазначених цілях.

На підставі ст.61 ч.3 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Твердження представника позивача про те, що зазначені ліцензійні договори укладені не з метою використання патенту НОМЕР_1 шляхом виготовлення продукції з використанням запатентованого промислового зразка, а з метою монополізувати ринок полоси лемішної. Заборона виготовляти такий вид металопрокату, як полоса лемішна, з посиланням на умови ліцензійних договорів та ст.. 26 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», ПАТ «ДМПЗ», що здійснює виробництво металопрокату, безпосередньо зачіпає матеріально-правові інтереси останнього і, відповідно робить ПАТ «ДМПЗ» заінтересованою особою у визнанні ліцензійних договорів від 03.01.2013 р. та від 23.08.2013 р., укладених між ПП «ГАРТ» та ОСОБА_2, є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що не має підстав, передбачених ст.215 ЦК України, для визнання недійсним - ліцензійного договору від 03.01.2013 р., укладеного між ПП «ГАРТ», в особі директора ОСОБА_2, та ОСОБА_2, строк дії якого сплинув 04.08.2013 р., та ліцензійного договору від 23.08.2013 р., умови якого є аналогічними з умовами договору від 03.01.2013р., виключна ліцензія за наданим договором надається позивачу на новий строк - до 04.08.2018р..

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, суд прийшов що висновку, що підстав для визнання недійсними ліцензійного договору від 03.01.2013 р., укладеного між ПП «ГАРТ», в особі директора ОСОБА_2, та ОСОБА_2, строк дії якого сплинув 04.08.2013 р., та ліцензійного договору від 23.08.2013 р., умови якого є аналогічними з умовами договору від 03.01.2013р., строком до 04.08.2018р., не має, оскільки вимоги позивача не засновані на законі та не знайшли свого підтвердження в ходу судового розгляду, тому в задоволені позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 215, 420, 462 ч. ч. 1, 2, 463, 464,1107, 1108, 1109, 1114 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 1, 20 ч. 2 п. п. 3,4, 20 ч. 6, 22, 23 ч. 3 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214-215, ЦПК України, -



В И Р І Ш И В :


В позові публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" до ОСОБА_2, приватного підприємства "ГАРТ" про визнання недійсними ліцензійного договору від 03.01.2013 р. та ліцензійного договору від 23.08.2013 р., які укладені між ПП «ГАРТ» та ОСОБА_2, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м.Донецька шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.



Суддя Куйбишевського

районного суду м. Донецька Н.М. Ларіонова


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація