РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/11187/13-ц

20.02.2014 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.,

при секретарі - Литовській Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої суми та відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 первісно звернулася до суду з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення належного позивачу автомобілю, а також стягнення на її користь 185 тис. грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між нею та відповідачем 07.03.2012р. був укладений договір про надання послуг з переобладнання автомобілю, за яким відповідач, як виконавець договору, зобов`язався надати позивачу, як замовнику, послуги з тюнінгу автомобіля - доробці та переобладнання салону автомобіля з метою покращення його споживчих якостей, а замовник - прийняти та оплати послуги. За актом приймання - передачі від 07.03.2012 року в справному технічному стані без будь - яких пошкоджень відповідачу був переданий автомобіль марки «Mercedes-Bens Vito», тип - легковий пасажирський - В, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_6, номер двигуна НОМЕР_1, та сплачено аванс у сумі 185000 грн. У зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди по всіх істотних умовах договору, які, відповідно до договору, мають бути узгоджені сторонами в письмовій формі у вигляді протоколу погодження, який є додатком до договору, відповідач договір не виконав, незважаючи на численні вимоги позивачки відповідач протокол погодження (додаток до договору) їй на розгляд не представив, але сплачені авансом гроші не повернув, як й автомобіль.

Після звернення до суду з даним позовом, відповідач повернув позивачці автомобіль, у зв'язку з чим, позивачем були уточнені позовні вимоги (т. 1 а.с. 37-40). Так, вона зменшила позовні вимоги на вимогу щодо повернення відповідачем автомобілю. Одночасно, доповнила вимогою щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, оскільки отримала автомобіль в несправному технічному стані. Як вказує позивач, автомобіль має певні пошкодження, завдані відповідачем самоуправним проведенням деяких робіт, котрі між сторонами не узгоджувались, а саме: демонтовано внутрішнє облаштування салону, пошкоджена стеля, обшивка, панель приладів, рульовий комплект та інше. У зв`язку з цим, позивачка остаточно просить суд стягнути з відповідача суму авансу у розмірі 185 тис. грн., а також матеріальну шкоду, завдану відповідачем у розмірі відновлюваного ремонту автомобілю згідно з висновком експертизи, та сплачені судові витрати.

Представник позивача за довіреністю - ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю, пояснив відповідно до вищевикладеного, позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представники до судового засідання повторно без поважних причин не з'явились, сповіщались належним чином.

Вислухавши представника позивача, допитавши свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає заявлені позовні такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно із ч.2 ст.631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Істотні умови договору про надання послуг, крім ст. 638 ЦК України, визначаються також ст.ст. 901, 903 ЦК України, іншими статтями глави 63 ЦК України, яка містить загальні положення щодо договору про надання послуг, та вимагають від сторін при укладенні договору про надання послуг досягнення згоди щодо предмета, ціни, строку договору тощо, в іншому випадку, договір про надання послуг не може вважатись укладеним та бути підставою для виникнення зобов'язань.

Судом встановлено, що 07 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір надання послуг із переобладнання автомобіля марки «Mercedes-Bens Vito», тип - легковий пасажирський - В, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_6, номер двигуна НОМЕР_1 (т.1 а.с.15-16).

За умовами даного договору, відповідач зобов`язався надати послуги з доробки і переобладнання салону автомобіля з метою покращення його споживчих якостей, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги.

Пунктом 1.1. Договору зазначено, що найменування і вартість послуг мають бути визначені в додатку до цього договору (протокол погодження).

У пункті 5.5. договору зазначено, що сторони дійшли згоди, що найменування робіт, матеріалів, вартість робіт і матеріалів, строки виконання погоджуються із замовником шляхом підписання протоколу погодження (додаток до договору).

Відповідно до акту прийому - передачі від 07.03.2012 року відповідачу був переданий вищезазначений автомобіль (т.1 а.с.14).

Як встановлено, на Договорі та на акті прийому - передачі автомобіля є підпис відповідача, у зв'язку з чим, твердження відповідача (викладені в апеляційній та касаційній скаргах), що договір, який був наданий позивачкою суду ним не підписувався, спростовується фактичними обставинами справи (т.1 а.с. 14, 15-16).

Крім того, в якості авансу позивачкою було сплачено відповідачу 185 тис. грн., з яких: 28.04.2012 року перераховано 64 тис. грн. через відділення Приватбанку (а.с.10), 09.07.2012 року 17тис. грн. передано відповідачу готівкою, про що надана розписка (а.с.11), 30.07.2012 року передано 64 тис. грн., 31.07.2012 року передано 40 тис. грн., про що відповідачем видані приходно-касові квитанції (а.с.12-13).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що приблизно у квітні 2012 року він випадково зустрів у відділенні Приватбанку свого знайомого ОСОБА_5, який хотів зробити певний платіж, як пояснив, внести аванс за проведення робіт по тюнінгу автомобілю, але в нього не було картки по терміналу. Оскільки у свідка була така картка, то він, за проханням цього знайомого, через свою картку провів цей платіж знайомого. Гроші з платив до каси для перерахунку саме знайомий.

Ці показання підтверджуються наданими суду у судовому засіданні квитанцією від 28.04.2012 року (копія в матеріалах справи) про переказ готівки у суму 64 тис. грн. на рахунок відповідача ОСОБА_2, якого свідок, як пояснив, взагалі ніколи не бачив, ніяких договорів з ним не укладав.

Показання свідка та надана квитанція не тільки підтверджують пояснення позивача про отримання відповідачем коштів у вказаному розмірі авансу, а й у повній мірі узгоджується з відомостями про рух коштів на рахунку відповідача, за яким 28.04.2012 року йому на рахунок через Приватбанк надійшла грошова сума у розмірі 64 тис. грн. і саме з номеру карткового рахунку свідка ОСОБА_4 (а.с.10).

Як встановлено судом, ОСОБА_5 є чоловіком позивача (копія свідоцтва про шлюб у справі), у зв'язку з чим, відповідно до положень ст.ст. 61-63, 64 СК України, перераховуючи гроші відповідачу діяв за згодою з позивачем, адже подружжя розпоряджується своїм спільним сумісним майном (у тому числі, грошима) за спільною згодою.

Таким чином, доводи відповідача, викладені в апеляційній та касаційній скаргах, щодо неотримання від позивача цих коштів у розмірі 64 тис. грн., спростовуються дослідженими в судовому засіданні належними та достовірними доказами.

Щодо пояснень відповідача про те, що замовниками робіт фактично були ОСОБА_6 та ОСОБА_5, гроші відповідач отримував фактично від них, і лише касові документи були виписані на позивача, то навіть якщо припустити це, то з протоколів допиту ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у межах кримінальної справи (копії надані саме відповідачем) слідує, що ОСОБА_6 діяв за дорученням ОСОБА_7, і останній надавав йому свої гроші для виконання доручення. А ОСОБА_5, як вже встановлено, і що не оспорює сам відповідач, є чоловіком позивача, тобто, діяв та розпоряджався спільними сумісними з позивачем грошима, з її згоди та відома.

Разом з цим, суд враховує, що відповідачем видані квитанції саме на позивача, а не інших осіб, ці документи є належними та достовірними. Відповідачем не надано доказів, що видача квитанцій є його помилкою, або помилкою його працівників - бухгалтера та касира. Щодо того, що відповідач видав їх ОСОБА_5 за проханням останнього, то по-перше, такі дії ФОП є незрозумілими з точки зору здорового глузду, розумності і логічності. Тобто, якщо позивач не передавала кошти, або передавала в іншій меншій сумі, то чому відповідач видав документи про отримання коштів у конкретній сумі саме від позивача. По-друге, знову ж таки, доказів порушення ведення відповідачем бухгалтерської звітності (дисципліни) у цей час - також не надано.

Таким чином, судом достовірно встановлений факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів в якості авансу у відповідності до раніше укладеного договору у загальній сумі 185 тис. грн.

Разом з цим, як встановлено судом, протокол погодження, як додаток до вказаного Договору про надання послуг, сторонами підписаний не був, що свідчить про відсутність погодження сторонами таких істотних умов договору як найменування робіт, матеріалів, вартість робіт і матеріалів, а також строки їх виконання.

У зв'язку з чим, Договір між сторонами у справі від 07.03.2012 року про надання послуг є неукладеним.

Раніше приведені відповідачем доводи про те, що спірний договір є недійсним, не підтверджений суду належними на достовірними доказами: копії відповідного рішення суду, яке б набрало законної сили, не надано, обґрунтованих клопотань від відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої, у межах вже повторного розгляду справи, також не надходило.

Доводи відповідача про узгодження ним робіт по облаштуванню автомобілю позивача, їх перелік, об'єм з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не є підставою для визнання договору укладеним, адже Договір було підписано між конкретними особами, з конкретною умовою підписання окремого протоколу між ними, а не іншими особами та в усній формі.

Не є завдатком, в сенсі закону, сплачена відповідачу грошова сума у розмірі 185 тис. грн., з огляду на те, що по-перше, завдаток, у відповідності до ст.570 ЦК України, є забезпеченням виконання зобов'язання, а про таке забезпечення грошового зобов'язання в договорі між сторонами не йшлося. По-друге, в розписці та платіжних документах також не йдеться про одержання відповідачем задатку. Навпаки, у розписці йдеться про отримання відповідачем саме авансу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 і 3 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави, зокрема, застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Як встановлено судом, відповідачем було проведено на свій розсуд роботи, котрі позивачка не узгоджувала і окремо ці роботи виконавцю не замовляла, у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошову суму 185 тис. грн., яка була сплачена за цим договором, котрий вважається неукладеним.

Згідно з ч. 9 ст. 10 «Про захист прав споживачів», виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої нам від споживача для виконання робіт (надання послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено, в результаті проведення відповідачем підготовчих заходів, демонтуванням конструкцій салону автомобіля, наклеюванням в деяких місцях елементів зі шкіри на комплект рульового управління, панель приладів, стелю та облицювання салону, автомобіль позивача має певні пошкодження, завдані відповідачем самоуправним проведенням цих робіт.

У справі була проведена судова авто технічна товарознавча експертиза, відповідно до висновку якої №39 від 28.02.2013 року, вартість відновлювального ремонту автомобілю марки «Mercedes-Bens Vito», тип - легковий пасажирський - В, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_6, номер двигуна НОМЕР_1, пов`язаного із відновленням технічного стану та складових автомобілю, встановлених виготовником колісного транспортного засобу, складає 54459,75грн. (а.с.56-72).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою ст. 22 ЦК України, зокрема, передбачено, що збитками є втрати, яких особа за знала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)».

Частина третя ст. 22 ЦК України встановлює, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Слід зазначити, що у порівнянні з матеріальною шкодою, спричиненою позивачу пошкодженням автомобілю, і яка також визначалася експертом, саме грошова сума у вищезазначеному розмірі 54459,75грн. необхідна позивачу для відновлення пошкодженого автомобіля. Адже в розмір відновлюваного ремонту автомобілю входять не тільки вартість придбання відповідних складових автомобілю, які необхідно придбати, але й вартість проведення відповідних робіт по відновленню технічного стану автомобілю в цілому. Тобто, саме такий розмір грошової суми потрібен позивачу для повного поновлення її порушених прав відповідачем.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги суд знаходить в повному обсязі законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають повному задоволенню шляхом стягнення з відповідача на її користь суми авансу у розмірі 185000 грн., суми відновлювального ремонту у розмірі 54459,75грн., що складає загальну суму 239459,75 грн.

Відповідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки сплачені судові витрати у загальному розмірі 3787 грн., з яких: 107,3 грн. - судовий збір за заяву про забезпечення позову, 500 грн. - судовий збір за збільшення позовних вимог, 114,70 грн. - судовий збір за заяву про забезпечення доказів (призначення експертизи), 3065 грн. - вартість проведення експертизи. Крім того, пропорційно від задоволених позовних вимог на користь держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1894, 59 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 22, 207,509, 526, 530, 610, 611, 629, 638, 639, 1166, 1192, 1212 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 11, 27, 30, 57, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої суми та відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_7, виданий 22.05.1996 року Млинівським РВ УМВС України у Рівненської області, податковий номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_8, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 03.09.1996 року, податковий номер НОМЕР_5), грошову суму у розмірі 239459 (двісті тридцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_7, виданий 22.05.1996 року Млинівським РВ УМВС України у Рівненської області, податковий номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_8, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 03.09.1996 року, податковий номер НОМЕР_5), сплачені судові витрати у розмірі 3787 (три тисячі вісімдесят сім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_7, виданий 22.05.1996 року Млинівським РВ УМВС України у Рівненської області, податковий номер НОМЕР_3), на користь держави судовий збір у розмірі 1894 (одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири) грн. 59 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. В. Кучеренко