№ справи:123/1750/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.

№ провадження:22-ц/190/866/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.,

при секретарі:Щегловій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим вiд 05 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

14.02.13 ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7 та просила визнати недостовірною інформацію, що розповсюджує відповідачка шляхом направлення письмових заяв для перевірки професійної діяльності ОСОБА_6 у різні установи та органи, заборонити ОСОБА_7 вчиняти такі дії, які принижують честь, гідність та ділову репутацію позивачки, завдають шкоду здоров'ю та становлять загрозу її життю і стягнути з відповідачки моральну шкоду у сумі 10 000 грн.

Змінивши підставу та предмет позову, позивачка просила стягнути з відповідачки на її користь 5 024,08 грн. на відшкодування матеріальних збитків, завданих пошкодженням здоров'я, та 4 975,92 грн. на відшкодування моральної шкоди

Позовні вимоги в кінцевій редакції обґрунтовувала тим, що відповідачка на протязі тривалого часу з мотивів неприязних стосунків цілеспрямовано звертається до різних правоохоронних, наглядових органів із необґрунтованими та надуманими заявами і скаргами, тим самим ініціюючи різноманітні перевірки. Вказує, що такими діями позивачці створюються перешкоди для здійснення своєї професійної діяльності, підривається честь гідність і ділова репутація, що в свою чергу відображається на стані її здоров'я і призводить до моральних страждань. Так, внаслідок чергових перевірок стан здоров'я позивачки погіршився, і з 01.02.13 її госпіталізували на стаціонарне лікування. Витрати, що понесла позивачка на лікування з 01.02.13 по 11.02.13 склали 5 024,08 грн. Крім того, зазначає, що внаслідок тривалого лікування їй також були завдані моральні страждання, які вона пов'язує із діями відповідачки та оцінює у сумі 4 975,92 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим вiд 05 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушенні норми матеріального та процесуального права та не повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, що вказували б на причинний зв'язок між діями відповідача та погіршенням здоров'я позивачки і заподіянні у зв'язку з цим моральної і матеріальної шкоди, не надано.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, вважаючи, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданим сторонами, кожному окремо та в їх сукупності, правильно встановив спірні правовідносини та закон, який їх регулює, і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

При апеляційному перегляді встановлено, що з 01.02.13 по 11.02.13 позивачку було госпіталізовано на стаціонарне лікування через погіршення здоров'я, та витрати на лікування склали 5 024,08 грн.

За правилами статті 1166 ЦК, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності, передбаченої статтею 1166 ЦК України, необхідною є наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, виною особи, яка заподіяла шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка дійсно надсилала звернення до різних компетентних органів з метою перевірки здійснення позивачкою професійної діяльності, що не забороняється законом.

Однак, всупереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України, позивачка не надала суду жодного належного та допустимого доказу причинного зв'язку між діями ОСОБА_7 та погіршенням здоров'я у період з 01.02.13 по 11.02.13

Крім того, посилання позивачки на ігнорування місцевим судом показань медичного фахівця стосовно причин погіршення її здоров'я спростовуються саме письмовими поясненнями ОСОБА_8, котрий не навів жодного аргументованого доказу причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням здоров'я ОСОБА_6 та діями ОСОБА_7, навпаки він зазначив про те, що сама ОСОБА_6 постійно пов'язувала погіршення свого здоров'я із конфліктними ситуаціями з відповідачкою ( а. с. 164,165).

Відповідно до пунктів 4,5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується; оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Однак позивачем в порушення частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України не доведені обставини порушення своїх прав, які б були підставою для задоволення вимог до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями останньої. За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апеляції такими, що не заслуговують на увагу.

З огляду на таке, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з підстав його недоведеності.

Інші доводи апелянта не дають підстав для висновку про необґрунтованість висновків місцевого суду, або неправильного вирішення справи.

У зв'язку з цим, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне і справедливе по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим вiд 05 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді: