Справа № 110/679/14

У Х В А Л А

"28" лютого 2014 р.

Суддя Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим Литвиненко В.П., розглянувши матеріали заяви комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопська про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2014 року комунальне підприємство теплових мереж м. Красноперекопська звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Свої вимоги мотивує тим, що боржники є споживачами послуг, які надає КПТМ м. Красноперекопськ, між ними та комунальним підприємством теплових мереж договір про надання послуг по централізованому опаленню не укладався.

Боржники не проводять оплату за надані послуги теплопостачання у результаті чого станом на 01.02.2014 року склалась заборгованість у розмірі 9017,53 грн..

Оскільки основною особливістю наказного провадження є безспірність вимог заявника, то питанню надання відповідних доказів у підтвердження вимог за заявою про видачу судового наказу уділяється особлива увага, враховуючи те, що докази повинні бути належними та допустимими та мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги стягувача, а й розмір обов'язків боржника, а також те, що за нормами процесуального закону відсутня необхідність їх публічного дослідження та аналізу, оскільки процес доказування для заявника закінчується прийняттям заяви про видачу судового наказу, то при вирішенні питання про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з'ясуванню належить не тільки розмір безпосередньо заборгованості, але й підстави для її нарахування (зокрема, наявність договору з надання таких послуг тощо).

З матеріалів заяви суд не вбачає наявності договору з надання послуг з боржниками, таким чином, зобов'язання боржників не можуть вважатися безумовними та підлягають доказуванню разом з пред'явленою до стягнення грошовою сумою.

Крім того, згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З розрахунку, наданого комунальним підприємством теплових мереж м. Красноперекопська, вбачається, що заборгованість складається з боргу станом на 01.02.2011 року в сумі 7187,79 грн. та станом на 01.02.2014 року становить 9017,53 грн..

Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тобто, з данного слідує, що у разі розгляду питання про стягнення заборгованості в порядку наказного провадження, більш ніж за три роки, боржник позбавляється можливості застосування наслідків спливу строку позовної давності, що в свою чергу порушує його законне право.

Згідно п.9 ППВСУ № 14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

З огляду на вказане, з заяви та доданих документів вбачається спір про право, що згідно п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Одночасно заявнику слід роз'яснити, що відповідно до ст.101 ч.2 ЦПК України відмова в прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. Відповідно до ст.99 ч.2 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Керуючись ст.ст.95, 96, 99, 100 ч.3 п.2, 101, 293-294 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті заяви комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопська про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Роз'яснити, що відповідно до ст.101 ч.2 ЦПК України відмова в прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. Відповідно до ст.99 ч.2 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: В. П. Литвиненко