ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2006 р. Справа № 13/20-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шкляр Л.Т.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Якименка О.О. - представника за довіреністю від 06.05.2006р.;
від відповідачів: - Іллінецької районної спілки споживчих товариств "Райспоживспілка":
Кирилюк Г.С. - представника за довіреністю від 30.05.2006р.,
- Споживчого товариства "Морозівське":
Кирилюк Г.С. - представника за довіреністю від 25.05.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Споживчого товариства "Світоч", м. Іллінці Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "06" лютого 2006 р. у справі № 13/20-06 ( суддя Тісецький С.С. )
за позовом Споживчого товариства "Світоч", м. Іллінці Вінницької області
до відповідачів : 1) Іллінецької районної спілки споживчих товариств "Райспоживспілка", м. Іллінці Вінницької області
2) Споживчого товариства "Морозівське", м.Іллінці Вінницької області
про переведення прав та обов'язків покупця на Споживче товариство "Світоч"
за договором від 12.01.2005р. купівлі-продажу будівлі магазину,
ВСТАНОВИВ:
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області від 06.02.06 р. про відмову у позові, позивач у справі №13/20-06 подав апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме :
- 02.01.2003 р. між СТ "Світоч" та Іллінецькою райспоживспілкою було укладено договір оренди приміщення магазину, що розташований по вул. Морозівській, 35 в м. Іллінці, строк якого закінчувався 02.01.2005 р., й в результаті позивач (орендар за договором) набув передбачених ст. 777 Цивільного кодексу України переважних прав, в тому числі першочергове право перед іншими особами на придбання речі, переданої в оренду, у випадку її продажу;
- маючи намір продати орендоване позивачем приміщення, що виник до закінчення строку договору оренди, орендодавець не повідомив орендаря про свій намір, чим порушив передбачене ст. 777 ЦК України переважне право орендаря на придбання орендованої речі й, тим самим, завдав шкоди його майновим правам та охоронюваним законом інтересам;
- недотримання орендодавцем ст. 777 ЦК України є підставою для переведення прав та обов"язків покупця в договорі купівлі - продажу магазину, укладеному між відповідачами, на позивача.
Відповідачі у письмових відзивах на апеляційну скаргу заперечили проти доводів позивача, вважаючи оскаржене рішення господарського суду Вінницької області прийнятим без порушень норм матеріального права, на підставі наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин справи .
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи. Вважає рішення господарського суду Вінницької області незаконним, в зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідачів у засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Вінницької області законним, прийнятим із з'ясуванням всіх обставин справи та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що 02.01.2003 р. між Споживчим товариством "Світоч" (орендар) та Іллінецькою районною спілкою споживчих товариств (орендодавець) укладено договір оренди приміщення магазину "Товари повсякденного попиту" в м. Іллінці по вул. Морозівській, 35.
Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі; передача майна в оренду не сприяє передачі орендарю право власності на майно; орендар володіє і користується ним у визначений термін оренди.
Згідно з п.п. 7.1 договору він діє з моменту прийняття майна за актом прийому-передачі, з 02.01.2003 р. по 02.01.2004 р., з правом пролонгації договору на наступний термін.
Із пояснень сторін за договором вбачається, що орендар фактично користується орендованим майном й після закінчення зазначеного в договорі оренди строку, тобто після 02.01.2004 р.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та ч. 2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України ( які набрали чинності з 01.01.2004 р.) при вирішенні спору застосовуються відповідні положення цих кодексів, оскільки правовідносини між сторонами за договором оренди від 02.01.2003 р. продовжують існувати після набрання чинності зазначених вище кодексів, а спірний договір укладено після 01.01.2004 р.
Судова колегія погоджується з доводами позивача, що строк дії договору оренди, укладеного 02.01.2003 р. між СТ "Світоч" та Іллінецькою РССТ, закінчився 02.01.2005 р., виходячи з положень п. 4 ст. 284 ГК України (де зазначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором), ст. 764 ЦК України (де передбачено, що коли наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором). Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в місячний термін після 02.01.2004 р. будь-яка із сторін за договором оренди від 02.01.2003 р. заперечувала щодо продовження строку його дії.
12.01.2005 р., тобто після закінчення 02.01.2005 р. строку дії договору оренди від 02.01.2003р., між Іллінецькою РССТ (на підставі постанови Вінницької райспоживспілки від 27.12.2004 р. за №386-р., постанови Іллінецької райспоживспілки від 30.12.2004 р. №85) та Споживчим товариством "Морозівське" укладено договір купівлі-продажу будівлі магазину, що знаходиться в м. Іллінці по вул. Морозівській №35.
Таким чином, власником орендованого позивачем згідно з договором від 02.01.2003 р. приміщення магазину стало СТ "Морозівське", що стверджується зазначеним вище договором, витягом з Державного реєстру правочинів від 12.01.2005 р., витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.01.2005 р.
Про відчуження об'єкта оренди Іллінецька районна спілка споживчих товариств (орендодавець за договором від 02.01.2003 р.) повідомила Споживче товариство "Світоч" (орендар) своїм листом від 19.01.2005 р. за № 9 , який був надісланий позивачу у відповідь на його лист від 10.12.2004 р., де СТ "Світоч", крім інших договорів просить продовжити термін дії договору оренди приміщення магазину в м. Іллінці по вул. Морозівській, 35 на один рік, з 01.01.2005 р. Судова колегія вважає таке звернення позивача до Іллінецької районної спілки споживчих товариств безпідставним, оскільки останній вже не був власником об"єкту оренди.
На день продажу (12.01.2005 р.) орендованого позивачем приміщення магазину, строк дії договору оренди від 02.01.2003 р., укладеного з Іллінецькою РССТ закінчився (02.01.2005 р.), тобто СТ "Світоч" уже не мало статусу наймача.
Окрім того, слід зазначити, що позивач безпідставно вказує про обов'язок орендодавця (Іллінецької РССТ) повідомити його про свій намір продати орендоване позивачем приміщення магазину, оскільки статтею 777 ЦК України не визначається порядок реалізації переважного права наймача на придбання речі у випадку її продажу. Не визначено такий порядок і в договорі оренди від 02.01.2003 р.
Необхідно також зазначити, що ч.2 ст.777 ЦК України не передбачає можливість переведення прав покупця у випадку продажу речі, переданої в найм.
Факт правомірності укладення угоди купівлі - продажу між відповідачами встановлено залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій рішенням господарського суду Вінницької області від 30.06.2005 р. у справі №4/169-05, а тому згідно з положеннями ст.35 ГПК України не підлягає доведенню, оскільки у спорі по справі №13/20-06 беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи вищенаведене, укладена між відповідачами угода купівлі - продажу будівлі магазину є чинною, власником майна є СТ "Морозівське".
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що оскаржуване рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 06 лютого 2006 року у справі №13/20-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Споживчого товариства "Світоч", м. Іллінці Вінницької області - без задоволення.
2. Матеріали справи №13/20-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Шкляр Л.Т.
судді:
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3,4 - відповідачам
5 - в наряд