18.02.2014 103/5737/13-ц
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2014 року м. Бахчисарай
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Яніна І.А.,
при секретарі Саттаровій Е.Е.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бахчисарайської міської ради АРК, треті особи - Бахчисарайська державна нотаріальна контора, Південно-Українська товарна біржа «Восток» нерухомості про визнання права власності квартиру в порядку спадкування,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, посилаючись на те, що він є спадкоємцем за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року матері - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1. Постановою державного нотаріуса Бахчисарайської державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно, оскільки правовстановлюючий документ на вищезазначену квартиру не відповідає вимогам статей 47 та 227 ЦК Української РСР. Вказуючи на ці обставини, позивач змушений був звернутися до суду.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягала, пославшись на обставини, зазначені у позові, просила суд їх задовольнити.
Представник Бахчисарайської міської ради АРК у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи відповідач сповіщався належним чином, будь-яких заперечень щодо позову до суду не направив.
Представник Бахчисарайської державної нотаріальної контори до суду також не з'явився, про час та місце судового розгляду справи третя особи сповіщалася належним чином, при цьому завідувач Бахчисарайської держнотконтори Корольова В.О. направила до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутністю її представника.
Представник Південно-Української товарної біржі «Восток» у судове засідання теж не з'явився, про час та місце судового розгляду справи третя особа сповіщалася належним чином.
У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, вислухавши представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.
За змістом статті 3 ЦПК України право на звернення до суду закон пов'язує із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів.
На підставі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 19 серпня 1998 року ОСОБА_5, з одного боку, та ОСОБА_3, з іншого боку, уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року договір був зареєстрований на Південно-Українській товарній біржі «Восток» за реєстраційним №01457. Зазначена квартира зареєстрована за ОСОБА_3 Сімферопольським бюро технічної інвентаризації на праві власності 3 листопада 1998 року за №2919.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла (а.с.8).
19 вересня 2003 року ОСОБА_2 звернувся до Бахчисарайської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, зокрема на квартиру АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного нотаріуса Бахчисарайської державної нотаріальної контори від 28 серпня 2013 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року матері ОСОБА_3 на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцеві на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 19 серпня 1998 року на Південно-Українській товарній біржі «Восток», оскільки правовстановлюючий документ на квартиру не відповідає вимогам статей 47 та 227 ЦК Української РСР (а.с.12-13).
За даними спадкової справи №564, відкритої 18 вересня 2003 року, інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса не зверталися.
Позовні вимоги ОСОБА_2 заявлені в порядку реалізації майнових прав позивача, як спадкоємця за законом, на успадкування квартири АДРЕСА_1, що належала спадкодавцеві ОСОБА_3 за біржовою угодою купівлі-продажу від 19 серпня 1998 року з наступною реєстрацією права власності на це майно Сімферопольським БТІ 3 листопада 1998 року.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у пункті 23 своєї Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріусу в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
У відповідності до ст.561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про власність», чинного на час набуття спадкодавцем частки спірного майна, громадянин набував право власності на майно, зокрема, отримане внаслідок укладення угод, що не заборонені законом.
Статті 47 і 227 Цивільного Кодексу УРСР вимагали обов'язкове нотаріальне посвідчення угод купівлі-продажу житлових приміщень і реєстрацію у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів , а правовими наслідками недодержання такої форми передбачалося недійсність цієї угоди.
На підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-75304-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (пункт 3.1) умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Відповідно до положень статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Додаток N1 до «Правил Державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб» (затверджений наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року №56, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за N31/1056), містить перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб. Серед інших правовстановлюючих документів, у п.6 додатку такими документами зазначені договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею.
Зазначений наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 327 від 2 липня 2012 року.
Отже, право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, за час її життя було набуто спадкодавцем відповідно до діючого на той час законодавства, при цьому визнане державою, нікім не оспорено, тому позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на це майно в порядку спадкування за законом за наявністю обґрунтованої відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину засновані на законі і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.
Виходячи із засад змагальності сторін, межі заявлених позивачем вимог, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.3,10,11,60,213,215,218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте Бахчисарайським районним судом АРК за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК протягом десяті днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: