№ справи:124/7797/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Лебедь О.Д.

№ провадження:22-ц/190/7374/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7 та просила розірвати з відповідачем шлюб. Позовні вимоги мотивовані тим, що сумісне життя з відповідачем не склалося внаслідок відсутності взаєморозуміння, разом не проживають з квітня 2012 року та фактично шлюбні відносини припинені.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 вересня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Шлюб, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 12.12.08 в Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (актовий запис №310) - розірвано.

ОСОБА_6 після розірвання шлюбу залишено фамілію ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального і процесуального права, та неповно з'ясуванні обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував фактичні взаємини подружжя.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим, оскільки сторони разом не проживають, подружніх відносин не підтримують, подальше сумісне життя і збереження сім'ї є неможливими.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

При апеляційному перегляді встановлено, що сторони з 12.12.08 знаходяться у шлюбі, та мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачка наполягає на тому, що з квітня 2012 року сторони проживають окремо, на підтвердження чого надала довідку сімферопольського житлово-будівельного кооперативу № 49 про зазначення її місця мешкання, та копію паспорту відповідача з зазначенням його місця проживання, які не співпадають.

Ці обставини не заперечує відповідач, оскільки зі змісту заяви про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 вересня 2013 року, та апеляційної скарги вбачається, що відповідач проживав зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_2, і на теперішній час також проживає не разом з позивачкою.

Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України ( далі СК) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

За змістом статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Разом з тим, положеннями частини 1 статті 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка; примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно частини 3 та 4 статті 56 вказаного Кодексу кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Як слідує з роз'яснень, викладених у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.07, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішені позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя, вживати заходів до примирення подружжя у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Враховуючи категоричну незгоду позивачки на збереження шлюбу, відсутність доказів, які б свідчили про прийняття відповідачем будь-яких заходів, направлених на примирення або збереження сім'ї на протязі розгляду справи, колегія суддів вважає, рішення суду першої інстанції про задоволення позову обґрунтованим, а тому апеляційна скарга не може бути задоволена.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав оцінки доказам відповідача, а тому неправильно ухвалив рішення про задоволення позову, є безпідставними.

Згідно частини 2 статті 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався лише на недоведеність позовних вимог позивачки, не надавши доказів можливості збереження сім'ї, при цьому, ним не заперечувався факт припинення сумісного проживання.

Колегія суддів вважає, що оскільки сторони тривалий час не проживають разом, шлюбно-сімейні відносини не підтримують, позивачка категорично заперечує проти збереження шлюбу і на примирення не згодна, незважаючи на наявність у сторін малолітньої дитини, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення ухвалено поспішно, без надання сторонам строку на примирення, колегія суддів відхиляє, оскільки після ухвалення цього рішення до розгляду справи в апеляційному порядку, відповідач мав можливість примиритися з позивачкою, однак цього не відбулося.

При таких обставинах, судова колегія дійшла висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, тому є підстави для розірвання шлюбу.

За таких обставин, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне і справедливе по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: