№ справи:101/4043/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Скісов Є.М.

№ провадження:22-ц/190/311/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.,

при секретарі:Галіч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення права загальної часткової власності та розподіл квартири, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 04 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а :

14.08.13 ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_7 та просив припинити право спільної часткової власності сторін на квартиру АДРЕСА_1, поділивши спірну квартиру в натурі згідно із фактичним порядком користування, що склався та у відповідності до їх часток, виділивши позивачу - ОСОБА_6 житлову кімнату площею 17,4кв.м., ? лоджії площею 1,9кв.м., ? коридору площею 2,8кв.м., ? шафи площею 0,35кв.м., ? туалету площею 0,55кв.м., ? ванної кімнати площею 1,05кв.м. та ? кухні площею 2,095кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонам по справі на праві власності належить по ? частки спірної квартири, між ними існує спір щодо порядку користування та володіння власністю, оскільки згоди про спосіб виділу частки позивача із спірного майна між сторонами не досягнуто.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 04 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає про порушення його права власності, що гарантоване статтею 41 Конституції України..

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду належних та достовірних доказів можливості виділу в натурі сторонам їх часток, тому його вимоги не є обґрунтованими та такими, що можуть бути задоволенні, оскільки порушують право власності іншого співвласника - ОСОБА_7

Колегія суддів погоджується з таким вирішенням спору, вважає висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, зробленими з урахуванням фактичних обставин справи, та на підставі правильного застосування норм процесуального і матеріального закону.

При апеляційному перегляді встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності та технічного паспорту сторонам належить по ? частки квартири АДРЕСА_1.

Частиною 1 статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, судова колегія дійшла висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку (квартири), що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку (квартири) із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку (квартири) в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Таким чином, визначальним для виділу частки або поділу будинку (квартири) в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком (квартирою), який фактично склався, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку (квартири) відповідно до часток співвласників.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 14 постанови від 22.12.95 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами), квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

У зв'язку з наведеним, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем всупереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України не було надано доказів технічної можливості виділу частки або поділу будинку (квартири) відповідно до часток співвласників.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого залишення поза увагою місцевим судом заявленого позивачем клопотання про призначення судової будівельної експертизи для визначення можливості поділу квартири не можуть бути взяті до уваги колегії суддів з огляду на таке.

Статтею 131 ЦПК України передбачено що сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

За правилами статті 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору. Способами забезпечення судом доказів є в тому числі і призначення експертизи.

Відповідно до статті 134 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити. До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 121 цього Кодексу.

Згідно статті 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі.

Аналізуючи вказані норми процесуального закону, судова колегія приходить до висновку, що за для призначення експертизи стороні до розгляду справи по суті необхідно звернутися до суду із оплаченою судовим збором заявою, в якій повинні бути зазначені: обставини, що можуть бути підтверджені проведенням експертизи; обставини, які свідчать про необхідність проведення експертизи, тобто потреба спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного належного клопотання про призначення відповідної експертизи.

З огляду на наведене, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне і справедливе по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 04 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: