№ справи:2/113/496/13 Головуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.
№ провадження:22-ц/190/1858/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Чистякової Т.І.
суддів:Курської А.Г. Синельщікової О.В.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
У червні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка та жилий будинок, які розташовані по АДРЕСА_1. Суміжним землекористувачем по АДРЕСА_2 є відповідач - ОСОБА_7 На території земельної ділянки позивача, відступивши на 20 см від межі у бік позивача, відповідач побудував будинок та вивів водовідведення та каналізаційні труби у бік земельної ділянки позивача, що порушує його права, оскільки стічні води будуть витікати на земельну ділянку позивача. Крім того, у квітні 2013 року відповідач зняв тимчасовий паркан з черепашнику, який огороджував суміжні земельні ділянки, та поставив на територію позивача бочку, металобрухт, будматеріали. Також вікна будинку відповідача виходять у бік земельної ділянки позивача, що завдає йому певні труднощі, оскільки відповідач фактично має вихід на його земельну ділянку. Просить усунути перешкоди у здійсненні права власності земельною ділянкою з боку відповідача, зобов'язавши перенести водовідведення та каналізаційні труби, а також зобов'язати відповідача поставити паркан по всій довжині земельної ділянки, прибрати будматеріали, металобрухт, бочку, закрити усі вікна першого поверху будинку ОСОБА_7, які виходять на земельну ділянку позивача.
Відповідач позов не визнав, пояснивши, що діє в межах своєї земельної ділянки, ніяких перешкод позивачу він не завдає.
Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
На зазначене рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апелянта зводяться до того, що судом не враховані висновки експертизи, згідно з яким існує накладення меж земельних ділянок. Також апелянтом зазначено, що суд безпідставно не витребував матеріали за заявою про знесення паркану. Крім того, суд, на думку апелянта, не прийняв до уваги те, що каналізаційні труби обладнані без відповідних дозвільних документів. Апелянтом також зазначено, що суд не розглянув за суттю його вимоги щодо звільнення відповідачем земельної ділянки від металобрухту, бочки, сміття.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника, відповідача, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із недоведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.
Так, відповідно до положень частини першої, другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За загальним правилом позови про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягають задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57-59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.
Згідно з вимогами ст.ст. 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 57, 58, 59 ЦПК України доказами є будь- які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником домоволодіння та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1( а.с.4-14). Відповідач є власником суміжної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2
Згідно висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи № 1838/1839 від 25.09.2013 року при співставленні державних актів ОСОБА_6 та технічної документації, на підставі якої виданий державний акт ОСОБА_7, встановлено, що має місце накладення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_7 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6. Площа накладення становить 0,0063 га.
Також, згідно висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи № 1838/1839 від 25.09.2013 року на земельній ділянці, яка згідно державного акту про право власності на землю належить ОСОБА_6 розташування житлового будинку, будівель і споруд, що відносяться до домоволодіння ОСОБА_7 не встановлено.( а.с.74- 80)
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що водовідведення та каналізаційні труби, які відповідач вивів у бік його земельної ділянки, перешкоджають йому у здійсненні права власності на земельну ділянку, оскільки стічні води будуть витікати на його земельну ділянку. Вікна домоволодіння відповідача, що виходять у бік його ділянки, також утворюють додаткові труднощі, оскільки відповідач фактично має вихід на його ділянку. Крім того, зазначив, що відповідач розташував на його ділянці будматеріали, металобрухт, бочку.
Позивач просив усунути перешкоди у здійсненні ним права власності своєю земельною ділянкою з боку відповідача, зобов'язавши відповідача перенести водовідведення та каналізаційні труби, прибрати з його - позивача земельної ділянки будматеріали, металобрухт, бочку, закрити усі вікна першого поверху будинку відповідача, які виходять на земельну ділянку позивача. Однак, будь - яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог ним не надано.
Крім того, позивач вказує, що відповідач демонтував тимчасовий паркан, який відгороджував їх земельні ділянки, тому просив зобов'язати відповідача поставити паркан по всій довжині земельної ділянки.
Згідно висновків виїздної комісії Міжводненської сільської ради від 04.02.2011 року, сторонам рекомендовано звернутись до землевпорядної організації з метою прив'язки до існуючих координат меж суміжних земельних ділянок. Судом встановлено та проти цього не заперечували сторони, що в даний час ними проводиться розробка технічної документації на земельні ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами не вирішено питання щодо встановлення меж суміжних земельних ділянок, що підтверджується також висновком комплексної судової земельно-технічної експертизи № 1838/1839 від 25.09.2013 року, яка встановила, що має місце накладення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_7 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6. Отже, до вирішення питання про встановлення меж суміжних земельних ділянок, позовні вимоги про зобов'язання відповідача встановити паркан по всій довжині земельної ділянки є передчасними.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Доводи скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.. 303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді:
Чистякова Т.І. Курська А.Г. Синельщікова О.В.