РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2006 р. | Справа № 4/330-4340 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
За позовом Прокурора Лановецького району, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400 в особі Управління Пенсійного фонду в Лановецькому районі, вул.Грушевського, 13, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400.
до відповідача Приватного агропромислового підприємства «Ванжулівське», с.Ванжулів, Лановецький район, Тернопільська область.
про стягнення 6260 грн. 47 коп.
Представники від :
позивача: Шклярук В.А., доручення № бн.
відповідача:
прокуратури: Шимків А.Р., посвідчення №47.
Суть справи:
В судовому засіданні представнику прокуратури і представнику позивача права та обов”язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України, роз”яснено.
Прокурор Лановецького району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду в Лановецькому районі, м.Ланівці, звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного агропромислового підприємства «Ванжулівське», с.Ванжулів, 6260 грн. 47 коп., заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.
Відповідач витребуваного ухвалою про порушення провадження у справі від 01.11.2006р., ухвалами про відкладення розгляду справи від 23.11.2006р. та від 07.12.2006р.відзиву на позов не подав. В судовому засіданні повноважний представник відповідача (доручення №бн від 23.11.06 р.) позовні вимоги не визнав, пояснюючи це тим, що Приватне агропромислове підприємство "Ванжулівське", с. Ванжулів, Лановецький район, Тернопільська область утворене внаслідок реорганізації Сільськогосподарського товариства ВЗП “Світанок”, однак згідно копії Статуту ПАП "Ванжулівське" зареєстрованого Розпорядженням голови Лановецької райдержадміністрації за №0002 від 29.01.1999р., відповідач у справі не є правонаступником реорганізованого товариства.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, у відповідності до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін та представника прокуратури.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін та думку прокурора, господарський суд встановив слідуюче:
Пенсійне страхування відповідно до ст.ст.2,4 „Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 14.01.1998р. є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування і здійснюється в порядку, передбаченому законом та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні;
Відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні щодо порядку та розміру сплати збору на пенсійне страхування регулюються Законом України „Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. (далі-Закон), Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 06.06.1997р. ( далі - Закон про збір), Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. (Далі –Закон про пенсійне страхування), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 (далі Інструкція №21-1);
Згідно абз.4п.1ст.2 Закону про збір об’єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (п.1: суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, п.2: філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у п.1, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади) є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, а згідно абз.3 п.1 ст.4 цього ж Закону (Закону про збір) на обов’язкове державне пенсійне страхування для зазначених вище платників збору встановлена ставка збору в розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абз.4п.1ст.2 цього Закону, тобто в розмірі фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій;
Згідно ч. 2 “Прикінцевих положень”Закону України, розділу 6 „Повідомлення про сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування”, розділу 7 „Порядок нарахування збору на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", розділу 6 „Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах” Інструкції №21-1 відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах здійснюються підприємствами на підставі повідомлень про розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. „б-з” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, які надсилаються підприємствам до 20го січня поточного року органами Пенсійного Фонду.
Згідно Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Як слідує із матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі відповідно до п.6.4. Інструкції №21-1 направило відповідачу повідомлення розрахунок №165 та №142 фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно за 2005 та 2006 рік із зазначенням щомісячних сум до відшкодування.
Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов’язання щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах не виконав, тому станом на 01.05.2006р. його недоїмка до Пенсійного фонду становить 6260 грн. 47 коп.
Вищезазначену суму недоїмки до Пенсійного фонду України позивач підтверджує даними картки особового рахунку відповідача про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій станом на 25.05.2006р.
Господарський суд проаналізувавши подані позивачем докази в обґрунтування заявлених ним вимог та представлені відповідачем матеріали в обґрунтування його заперечень, прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 506 грн. 91 коп., із них 161 грн. 37 коп. недоїмки по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Лисаку Р.Ю. за 2004 рік та 345 грн. 54 коп. –за 2005 рік., беручи до уваги таке:
- згідно представленого позивачем витягу із трудової книжки Лисака Р.Ю., довідки за №67 від 22.11.2006р., виданої ПАП «Ванжулівське»та довідки за №49 від 22.11.2006р., виданої колгоспом «Світанок»с.Ванжулівське Лановецького району, громадянин Лисак Р.Ю. працював трактористом з березня 1974р. по січень 2000р. в колгоспі «Світанок», а в ПАП «Ванжулівське»з 16.11.2000р. по 04.01.2002р.;
- згідно довідки Відділу з питань державної реєстрації Лановецької районної державної адміністрації за №94 від 13.11.2006р. ПАП «Ванжулівське»(відповідач у справі) зареєстроване Лановецькою РДА 29.11.1999р. і згідно установчих документів неє правонаступником колгоспу «Світанок»;
- відповідно до п.п.6.2 п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи;
- таким чином, враховуючи фактичні дані про періоди роботи Лисака Р.Ю. в колгоспі "Світанок" та ПАП "Ванжулівське", вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в сумі 506 грн. 91 коп., тобто пропорційно стажу роботи Лисака Р.Ю. у ПАП "Ванжулівське".
Державне мито та інші судові витрати, згідно з нормою ст. 49 ГПК України та ст. 3 Декрету Кабміну України “Про державне мито”, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства «Ванжулівське», с.Ванжулів, Лановецького району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30003681:
- на користь Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі, м.Ланівці, вул.Грушевського, 13, ідентифікаційний код 21156396 –506 (п’ятсот шість) грн. 91 коп. боргу.
- в доход державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита;
- на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, пр. Перемоги, 44, код ЄДРПОУ 30045370 –118 (сто вісімнадцять) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
3. В решті позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "28" грудня 2006 року через місцевий господарський суд.
Суддя Н.М. Бурда