Справа № 208/5208/12 Провадження № 22-ц/772/2297/2013Головуючий в суді першої інстанції:Попик Ю.П.

Категорія: 57 Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,

суддів:Жданкіна В.В., Якименко М.М.,

При секретарі:Пишному О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_6 та Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 липня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (далі-Ленінський ВДВС Вінницького міського управління юстиції), з участю третьої особи: ОСОБА_6, про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державних актів на право власності, повернення незаконно реалізованих земельних ділянок,

в с т а н о в и л а :

У травні 2007 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 звернулися до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що на виконанні у Ленінському відділі ДВС Вінницького міського управління знаходився виконавчий лист з виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 5 жовтня 2006 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 боргу за договором позики.

З метою забезпечення вказаного позову, ухвалою суду від 12 вересня 2006 року було накладено арешт на належні відповідачу земельні ділянки, які розташовані у с. Трибухи Літинського району Вінницької області.

27 квітня 2007 року ОСОБА_7 отримав повідомлення Вінницької філії спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» (далі - СДП «Укрспецюст») про призначення на 4 травня 2007 року торгів з реалізації належних йому земельних ділянок і тому 3 травня 2007 року він звернувся до Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції із заявою про зупинення виконавчого провадження з підстав повного погашення заборгованості, але в задоволенні даної заяви було відмовлено і 4 травня 2007 року були проведені прилюдні торги, в результаті яких належні йому земельні ділянки були реалізовані.

Посилаючись на вказані обставини позивачі просили визнати прилюдні торги недійсними; скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а саме, земельних ділянок; скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки, які були видані ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про придбання арештованого майна з прилюдних торгів, та повернути незаконно реалізовані земельні ділянки законному власнику.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 09 липня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсними прилюдні торги від 04 травня 2007 року з реалізації (продажу) арештованого нерухомого майна земельної ділянки площею 1,117 га та земельної ділянки площею 0,6317 га, які належали ОСОБА_7 та розташовані у с. Трибухи Івчанської сільської ради Літинського району Вінницької області, що були проведені Вінницькою філією СДП «Укрспецюст» 04 травня 2007 року згідно протоколів № 7020030-1, № 7020030-2 про проведення прилюдних торгів.

Скасовано свідоцтво державного нотаріуса Літинської державної нотаріальної контори від 19 липня 2007 року, що на підставі актів про проведення прилюдних торгів ОСОБА_6 належить право власності на земельні ділянки площею 1,117 га та 0,6317 га для ведення фермерського господарства, які знаходяться на території Івчанської сільської ради Літинського району Вінницької області.

Скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 388672 та серії ЯД № 388671 площею: 1,117 га та 0,6317 га, розташовані на території Івчанської сільської ради Літинського району Вінницької області, що видані ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів.

Зобов'язано ОСОБА_6 передати ОСОБА_7 незаконно реалізовані у нього належні йому на праві власності земельні ділянки площею 1,117 га та 0,6317 га, що розташовані у с. Трибухи Івчанської сільської ради Літинського району Вінницької області.

ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Ленінський ВДВС Вінницького міського управління юстиції подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання Ленінського відділу ВДВС Вінницького міського управління юстиції виконавчого листа, виданого на виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 жовтня 2006 року про стягнення з позивача ОСОБА_7 на користь стягувача ОСОБА_9 боргу за договором позики у сумі 50500 грн., відсотків за користування коштами у сумі 3982 грн.43 коп. та судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що 03 травня 2007 року ОСОБА_7 для виконання боргових зобов'язань перед стягувачем ОСОБА_9 перерахував кошти у сумі 62819 грн.39 коп. на депозитний рахунок Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції, тобто на день проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна 04 травня 2007 року боржник виконав рішення суду, а тому були відсутні підстави проводити прилюдні торги з реалізації арештованих земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст.215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною у судовому порядку з підстав недодержання у момент її вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Колегією суддів з'ясовано, що на виконанні у Ленінському ВДВС Вінницького міського управління юстиції знаходився виконавчий лист з виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 жовтня 2006 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 боргу за договором позики у розмірі 50 500 грн., відсотків за користування коштами у сумі 3982 грн.43 коп. та судових витрат і вказане рішення суду боржником добровільно у визначені терміни виконано не було.

Колегією суддів також встановлено, що згідно повідомлення Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_7 для виконання боргових зобов'язань перед ОСОБА_9 вніс кошти у сумі 62 819 грн.38 коп. на депозитний рахунок вказаної виконавчої служби (а.с. 140, том 1).

Згідно зі ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частиною 2 ст.52 цього ж Закону визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Вимоги вказаної вище норми закону кореспондуються з положеннями, які містяться в ч.1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що у разі виявлення державним виконавцем в процесі примусового виконання рішення суду грошових коштів, що належать боржнику, виконавець повинен звернути стягнення саме на них.

Судом першої інстанції було встановлено, і не оспорювалось сторонами, що ОСОБА_7 03.05.2007 року вніс на депозитний рахунок виконавчої служби кошти у сумі 62 819 грн.38 коп. у рахунок погашення боргу перед ОСОБА_9 та у встановленому законом порядку (ст.12 ч.5 ЗУ «Про виконавче провадження») письмово повідомив про цей факт державного виконавця та надав належні докази сплати боргу.

Відповідно до п.8 ч.1 ст..49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Колегія суддів вважає, що після отримання від боржника заяви про зупинення виконавчого провадження та доказів про оплату усієї суми богу, тобто про фактичне виконання рішення суду (ч.5 ст.12 Закону), державний виконавець був зобов'язаний перевірити ці обставини шляхом відкладення провадження виконавчих дій (ст..35 Закону), надати боржнику обґрунтовану відповідь щодо його клопотання, та вирішити питання про можливість закінчення виконавчого провадження, однак у порушення вимог ч.ч.1-3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» цього не виконав та безпідставно продовжив примусову реалізацію нерухомого майна за наявності у боржника грошових коштів та фактичного виконання рішення суду.

Таким чином державним виконавцем на стадії підготовки прилюдних торгів не було дотримано вказаних вимог Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до незаконної реалізації арештованого майна, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов ОСОБА_7

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що правовстановлюючим документом, який може бути оскарженим та визнано недійсним є акт ДВС про проведення прилюдних торгів, але не свідоцтво про придбання арештованого майна з публічних торгів від 19 липня 2007 року, оскільки ці документи є похідними один від одного та акт про проведення прилюдних торгів є підставою для видачі покупцеві свідоцтва.

Колегія суддів також не приймає до уваги додаткові доводи апеляційної скарги, викладені у листі від 01.10.2013 року, оскільки вони подані поза строками апеляційного оскарження, окрім того твердження представника апелянта про неповне фактичне виконання рішення суду боржником спростовується розрахунками державного виконавця від 30.05.2007 року (Т.1 а.с.104 - 107).

Судом першої інстанції також було задоволено позов ОСОБА_8, оскільки суд вважав, що реалізовані на прилюдних торгах земельні ділянки є спільною власністю подружжя. Однак з таким висновком погодитись неможливо з наступних підстав.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ст.ст. 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу у приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Колегією суддів встановлено, що у 2006 році ОСОБА_7, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, отримав земельні ділянки безоплатно у приватну власність на підставі розпорядження Літинської райдержадміністрації № 129 від 29 березня 2006 року та № 131 від 23 березня 2006 року, використавши своє право на приватизацію (а.с. 146, 147 том 3). ОСОБА_7 належали земельні ділянки площею 1,1170 га та 0,6317 га, розташовані на території Івчанської сільської ради Літинського району Вінницької області, що підтверджується копіями відповідних державних актів ( а.с. 54, 55, том 4).

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_6 у тій частині, що земельні ділянки площею 1,1170 га та 0,6317 га, розташовані на території Івчанської сільської ради Літинського району Вінницької області не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому під час проведення прилюдних торгів цих ділянок права ОСОБА_8 не були порушені.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

За таких обставин, судом невірно застосовано норми матеріального права, а тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_8

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, ст. 60 СК України, ст. ст. 81, 116 ЗК України, ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 липня 2013 року у частині задоволення позову ОСОБА_8 скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_8 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, з участю третьої особи: ОСОБА_6, про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державних актів на право власності, повернення незаконно реалізованих земельних ділянок - відмовити.

В решті залишити рішення суду без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : (підпис)

Судді : (підписи)

З оригіналом вірно :