УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 137661/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської обл. на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської обл. від 17.01.2011р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок і виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, -

В С Т А Н О В И Л А:

29.11.2010р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому, просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської обл. (надалі - відповідач, пенсійний орган) щодо відмови провести перерахунок і виплату на користь позивача доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до вимог 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 1 мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровўю в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.07.2007р.

Ухвалою суду від 03.12.2010р. позовні вимоги за період з 01.07.2007р. до 29.05.2010р. залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської обл. від 17.01.2011р. позов задоволено частково; визнано неправомірними дії пенсійного органу щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу, як особі, віднесеній до категорії 4, непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровўю, в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 29.05.2010р.; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 29.05.2010р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; понесені судові витрати, повўязані з розглядом справи віднесено за рахунок держави.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; також фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок державного бюджету, а не ПФ України.

Окрім цього, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення доплати непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території посиленого радіоекологічного контролю, визначається КМ України; питання обчислення розміру вказаної доплати у відповідності до закону регулюються постановами уряду.

Законодавцем не вносилися відповідні зміни до законів України про Державний бюджет на відповідні роки, через що нарахування і виплата доплати непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території посиленого радіоекологічного контролю, і додаткової пенсії правомірно здійснювалися із врахуванням вимог, передбачених постановою КМ України № 530 від 28.05.2008р.

На підставі ст.197 КАС України розгляд наведеної справи проводиться в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, позивач є непрацюючим пенсіонером, що проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, віднесений до четвертої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією відповідного посвідчення.

Позивачу, який є одержувачем пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується підвищення за проживання в радіаційно-забрудненій зоні, як непрацюючому пенсіонеру, розмір якої визначався відповідно до постанови КМ України № 836 від 26.07.1996р.

Також відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу як постраждалому 4 категорії була встановлена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком, в подальшому розмір вказаної пенсії визначався відповідно до постанов КМ України, а з 01.01.2008р. розмір такої був передбачений Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів».

Позивач звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку спірних доплати до пенсії та додаткової пенсії відповідно до вимог ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку останній надав відповідь № 469/в-18 від 06.08.2010р. про відсутність підстав для перерахунку додаткової пенсії та доплати, встановлених відповідно до вищеназваного Закону.

Згідно з ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті(ч.2 ст. 39 цього Закону).

Відповідно ст.51 вищевказаного Закону особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідними критеріями обрахунку розглядуваних доплати непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території посиленого радіоекологічного контролю, є мінімальна заробітна плата, а для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - мінімальна пенсія за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Також розмір мінімальної заробітної плати визначається законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

Розрахунок спірних доплати до пенсії та додаткової пенсії позивачу проведено відповідачем на підставі постанов КМ України № 836 від 26.07.1996р., № 1 від 03.01.2002р., № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р.

Колегія суддів вважає, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМ України № 523 від 30.05.1997р. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 2 постанови КМ України № 01 від 03.01.2002р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», а також постановами КМ України № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р. всупереч положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМ України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір колегія суддів, враховуючи вимоги Законів України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийшла до обґрунтованого висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

З урахуванням наведеного, позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На переконання колегії суддів, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму; оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Наведені висновки відповідають вимогам ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.51 цього Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

За таких обставин відмова пенсійного органу у проведенні наведеного перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.

Підпунктом 13 п.28 розділу II Закону України № 107-VI від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» були внесені до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни та визначено, що особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення ст.67 розділу І, п.п.2-4, 6-8, 10-18, пп.7 п.19, п.п.20-22, 24-34, пп.1-6, 8-12 п.35, п.п.36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»; останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, особи, віднесені до категорії 4, повинні були отримувати за період з 01.01.2008р. по 21.05.2008р. щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22.05.2008р. позивач набув право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В частині вимог про перерахунок доплати непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території посиленого радіоекологічного контролю, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Оскільки дія ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була відновлена з 09.07.2007р., позивачу протягом 2007 року не виплачувалася спірна доплата до пенсії згідно вказаної норми Закону, тому колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог щодо зобов'язання провести нарахування і виплату щомісячної доплати непрацюючим пенсіонерам, що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.

Підпунктом 9 п.28 розділу II Закону України № 107-VI від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» були внесені до ч.ч.1 і 2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни та визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених КМ України.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення ст.67 розділу І, п.п.2-4, 6-8, 10-18, пп.7 п.19, п.п.20-22, 24-34, пп.1-6, 8-12 п.35, п.п.36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»; останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, непрацюючі пенсіонери, що проживають на території посиленого радіоекологічного контролю, повинні були отримувати за період з 01.01.2008р. по 21.05.2008р. доплату до пенсії у розмірі, визначеному постановою КМ України № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 22.05.2008р. позивач набув право на отримання вказаної доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Окрім того, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, суд, у разі відсутності спору про право особи на отримання таких виплат або встановлення такого права в судовому порядку, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві (згідно п. 12 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 19.12.2011р.).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткове задоволення позовних вимог з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 183-2, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської обл. на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської обл. від 17.01.2011р. в адміністративній справі № 2а-23/11 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

Н.В.Савицька