У Х В А Л А

17 лютого 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Панько В.Ф.

суддів -Куштана Б.П., Мацунича М.В.

при секретарі: Саварина Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду від 18 грудня 2013 року по справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, поданого до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а :

Вищевказаною ухвалою задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову: встановлено заборону відчуження рухомого та нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_1, а в тому числі заборону відчуження житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, розташованих за адресою АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 оскаржила цю ухвалу, порушила питання про її скасування та ухвалення нової про відмову в задоволенні заяви.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянтка в судове засідання не явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Тому суд розглянув справу у її відсутності відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що повідомлені позивачем обставини дають підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, і якщо такий буде задоволено, виконання рішення суду може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачка не причетна до взяття боргу ОСОБА_3 від ОСОБА_2, формальне зазначення її як відповідача не може слугувати підставою для арешту належного їй майна; також вказує, що при винесенні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не дослідив обставини, які б давали підстави для арешту належного їй майна та не зазначив в мотивувальній частині ухвали посилання на наявні докази та вимоги закону.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України суд за заявою сторони має право вжити заходи до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу та надав суду копію розписки на підтвердження своїх вимог. Також ОСОБА_2 звернувся з заявою про забезпечення вищевказаного позову з підстав, передбачених ст.151 ЦПК України.

Оскільки між сторонами наявний майновий спір, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову, що і було зроблено судом першої інстанції.

Керуючись п.1 ч. 2 ст. 307, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Виноградівського районного суду від 18 грудня 2013 року - залишити в силі.

Ухвала остаточна до оскарження не підлягає.

Головуючий :

Судді :