ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2014 року Чернігів Справа № 825/4323/13-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Дурицької К.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Качанка О.М., Сенченко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

22.11.2013 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ, відповідач) у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить суд: стягнути з відповідача на його користь кошти за відпустку 2008-2009 років та 5 відгулів; кошти за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2009 рік; стягнути з Чернігівської ОДПІ на його користь кошти за відпустку 2010 року та один день відгулу; стягнути з відповідача на його користь кошти за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення за 2010 рік; стягнути з Чернігівської ОДПІ на його користь кошти за відпустку 2011-2014 років та 3 дні відгулу; стягнути з відповідача на його користь кошти за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення за 2011-2014 роки.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно наказу Головного управління Міндоходів у Чернігівській області №151-о від 05.09.2013 його з 23.05.2008 поновлено на посаді оперуповноваженого відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ. 21 листопада 2013 року його під підпис попереджено про наступне звільнення зі служби в органах податкової міліції через скорочення штату та чисельності працівників. Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про відпустки» передбачено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Нормами пункту 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про відпустку» визначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» передбачено право працівників на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

З метою реалізації свого права на відпустку, ОСОБА_1 21.11.2013 подано відповідачу заяву про надання йому відпустки за 2008-2009 роки, починаючи з 22.10.2013, а також включення до часу відпустки невикористаних днів відгулу за роботу в вихідні та святкові дні. Також 16.12.2013 позивачем подано відповідачу заяву про надання йому відпустки за 2010 рік, починаючи з 25.12.2013 та одного дня відгулу за цілодобове чергування. 16.01.2014 позивачем подано відповідачу заяву про надання йому відпустки за 2011-2014 роки, починаючи з 03.02.2014 та трьох днів відгулу за цілодобове чергування. Крім того, у вказаних заявах позивач просив надати йому допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення. Вказаних коштів позивач не отримав, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішення по справі №825/2618/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року провадження у справі поновлено та справу призначено до розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні повністю та пояснили, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено правомірність дій відповідача, пов'язаних зі звільненням позивача зі служби відповідно до наказу ДПА у Чернігівській області від 22.05.2008 № 116-о «Про звільнення ОСОБА_1». Представники відповідача вважають, що за умови відсутності факту незаконного звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених нормами, на які він посилається, його позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів за відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення позивача та представників відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказом ДПА у Чернігівській області № 116-о від 22.05.2008 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 № 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення ї вислугу років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, звільнено із займаної посади та з податкової міліції капітана податкової міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ на підставі пункту 64 «ж» (за власним бажанням).

Наказ № 116-о від 22.05.2008 про звільнення ОСОБА_1 оскаржено до суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 по справі № 825/2618/13-а позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано наказ ДПА у Чернігівській області № 116-0 від 22.05.2008 «Про звільнення ОСОБА_1», поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності ВПМ Чернігівської МДПІ з 23.05.2008 та постановлено стягнути з Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 23.05.2008 по 25.07.2013 в розмірі 104 446,77 грн. В частині поновлення на посаді та стягнення суми грошового забезпечення за один місяць в розмірі 1 682 грн. постанову суду допущено до негайного виконання.

На виконання вказаного судового рішення (з врахуванням допуску до негайного виконання в частині поновлення на посаді) наказом Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 05.09.13 № 151-о «Про скасування наказу ДПА в області від 22.05.2008 № 116-о» ОСОБА_1 поновлено на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ 23.05.2008 (а.с.10). Але через відсутність посад начальницького складу податкової міліції у штатному розписі Чернігівської ОДПІ ОСОБА_1 21.10.2013 попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальником складом органів внутрішніх справ у зв'язку із скороченням штату та видано наказ від 20.12.2013 № 224-о «Про звільнення ОСОБА_1» (а.с.11), яким 23.12.2013 позивача звільнено з посади оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ.

ОСОБА_1 21.11.2013, 16.12.2013 та 16.01.2014 подано відповідачу заяви про надання йому відпустки за 2008-2009 роки, починаючи з 22.10.2013, за 2010 рік, починаючи з 25.12.2013 та за 2011-2014 роки, починаючи з 03.02.2014. Також позивач просив включити до часу відпустки невикористані дні відгулу та надати йому допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення (а.с.12, 43, 44).

Судом встановлено, що накази про надання ОСОБА_1 відпустки відповідачем не видавались.

Також в судовому засіданні встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 у справі №825/2618/13-а скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.33-36).

В подальшому, на виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області 20.01.2014 видано наказ № 6-о, яким скасовано накази ГУ Міндоходів у Чернігівській області № 151-о від 05.09.2013 «Про скасування наказу ДПА в області від 22.05.08р. № 116-0» та № 224-0 від 20.12.13р. «Про звільнення ОСОБА_1».

Отже, судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено правомірність дій, пов'язаних зі звільненням позивача зі служби у 2008 році.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України преюдиційне мають значення обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в іншій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про відпустку» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Таким чином, судом встановлено, що вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, ОСОБА_1 не було.

З врахуванням тієї обставини, що судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено правомірність дій, пов'язаних зі звільненням ОСОБА_1 зі служби в 2008 році та те, що позивач фактично не перебував у відпустці з часу поновлення на посаді, позовні вимоги про стягнення з Чернігівської ОДПІ коштів за відпустку, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частин 1, 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд , -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков