ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" лютого 2014 р. Справа № 809/3839/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боршовського Т.І. ,
за участі секретаря судового засідання Ферштей А.М.
відповідача 1: державного реєстратора Соловйової О.Б.
представників відповідача 2: Соловйової О.Б., Фальчук М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Оріана"
до 1: Державного реєстратора Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Соловйової О.Б.
до 2: Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції
про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Оріана" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати незаконними та протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Соловйової О.Б., зазначені в повідомленні від 19.08.2013 року № 18/02.03-05-18 як відмова в проведенні державної реєстрації внесення до відомостей про юридичну особу виду економічної діяльності, а саме: «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»; зобов'язати Реєстраційну службу Калуського міськрайонного управління юстиції здійснити державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме: включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців виду економічної діяльності 68,20: «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» на підставі документів, поданих ВАТ «Оріана» 19.08.2013 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відмовив в державній реєстрації внесення в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб - підприємців змін до відомостей про юридичну особу щодо виду економічної діяльності «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Посилаючись на положення статті 259 Господарського кодексу України, п. 3 статуту, якими передбачено, що товариство може займатись будь-якою не забороненою підприємницькою діяльністю, тобто й наданням в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що є другорядним видом господарської діяльності, просить позов задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши 17.02.2014 року до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, без участі представника в судовому засіданні.
Відповідачем подано письмове заперечення проти адміністративного позову від 17.01.2014 року. Зокрема, зазначає, що перелік видів господарської діяльності повинен зазначатись в установчих документах. Вказівки у статуті на те, що товариство має право займатися будь-якою підприємницькою (комерційною) діяльністю, а також є власником основних засобів та оборотних активів, не може бути підставою для державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців внесення змін до відомостей про юридичну особу щодо нового виду економічної діяльності, який відсутній в статуті товариства. Комерційна діяльність не є конкретним видом діяльності, такий вид діяльності відсутній у національному класифікаторі України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457. Це загальне поняття, яке позначає діяльність кожного підприємницького товариства, адже кожне таке товариство створюється з метою одержання прибутку, що випливає зі змісту ст. 84 Цивільного кодексу України, і у зв'язку з цим здійснює комерційну діяльність. Предмет діяльності передбачає включення в статут переліку видів діяльності, якими юридична особа може займатися, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 82, ст. 259 Господарського кодексу України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 4 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.
Частина 1 ст. 17 Закону визначає, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо виду діяльності юридичної особи.
Згідно положень ч. 1 ст. 19 Закону, у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Як вбачається з поданої відповідачу 19.08.2013 року реєстраційної картки (форма 4), затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011 року № 3178/5, про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач ініціював внесення змін до вказаного Реєстру щодо відомостей про види економічної діяльності (а.с. 55-61). Зокрема, як видно зі змісту реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що непов'язані із змінами в установчих документах, позивач хоче внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості щодо такого виду економічної діяльності по КВЕД, код 68.20 як: «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».
Повідомленням державного реєстратора Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Соловйової О.Б. від 19.09.2013 року за № 18/02.03-05-18, доведено до відома ВАТ «Оріана» про відмову у проведенні державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що непов'язані із змінами в установчих документах. Підставою для відмови у вчиненні вказаної реєстраційної дії зазначено: вид економічної діяльності, зазначений у реєстраційній картці, відсутній у переліку видів економічної діяльності, передбаченому статутом юридичної особи. (а.с 12).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є, зокрема, невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи.
Як вбачається з письмових заперечень відповідача, та пояснень в судовому засіданні державного реєстратора Соловйової О.Б., позивачу відмовлено в проведенні державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що непов'язані із змінами в установчих документах, а саме: внесення виду економічної діяльності по КВЕД код 68.20: «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», у зв'язку з тим, що такий вид діяльності відсутній в установчих документах.
В пункті 2.1 статуту ВАТ «Оріана», державна реєстрація останніх змін до якого проведена 06.12.2006 року, відсутній такий вид діяльності товариства як надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
З пояснень представників сторін, державного реєстратора, судом встановлено, що позивачем не внесено змін до статуту, не проведено їх державну реєстрацію, щодо внесення до видів діяльності ВАТ «Оріана» такого виду діяльності як надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Щодо доводів позивача про те, що статутом товариства передбачено, що позивач може займатися комерційною діяльністю, а також є власником основних засобів та оборотних активів, а тому згідно ч. 1 ст. 259 Господарського кодексу України до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців можуть бути внесені відомості про надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» як другорядний, допоміжний вид господарської діяльності, то, на думку суду, вони не можуть бути правовою підставою для висновку про протиправність оскарженої дії відповідача.
Частиною 3 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.
Окрім цього, частиною 2 статті 4 Закону України «Про господарські товариства» , частиною 2 статті 57, частиною 1 статті 82 Господарського кодексу України передбачено, що установчі документи господарського товариства (у тому числі й акціонерного) повинні містити відомості про вид, цілі і предмет його діяльності. Тобто перелік видів діяльності повинен зазначатись в установчих документах.
Частиною 5 статті 259 Господарського кодексу України передбачено, що складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та має статус державного стандарту. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб'єктів.
Комерційна діяльність не є конкретним видом діяльності, такий вид діяльності відсутній у національному класифікаторі України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457. Це загальне поняття, яке позначає діяльність кожного господарського товариства, яке відповідно положень ст.ст. 42, 79 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» створюється з метою одержання прибутку, а його діяльність в процесі реалізації цієї мети - є комерційною (підприємницькою) діяльністю. Таким чином, предмет діяльності товариства визначається в статуті шляхом зазначення переліку видів діяльності, якими юридична особа може займатися. При цьому, товариство відповідно до ч. 3 ст. 259 Господарського кодексу України в статуті самостійно визначає, які види її господарської діяльності є основними, а які другорядними та допоміжними. Тобто в разі відсутності в статуті того чи іншого як основного, так і другорядних, допоміжних видів господарської (економічної) діяльності суб'єктів, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не можуть бути внесені зміни до відомостей про юридичну особу, не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме: наявних у такому Реєстрі видів діяльності, шляхом внесення додаткового запису про новий вид господарської (економічної) діяльності юридичної особи згідно КВЕД. При цьому, відмова в проведенні державної реєстрації внесення таких змін до Єдиного державного реєстру не є обмеженнях свободи підприємницької (комерційної) діяльності, та правоздатності юридичної особи щодо можливості надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, оскільки таке право гарантоване законом, а є лише фактом не визнання державою в особі державного реєстратора територіального органу Державної реєстраційної служби України того, що відомості про вид господарської (економічної) діяльності згідно КВЕД, які просить внести заявник в Єдиний державний реєстр, відсутні у відомостях про види господарської (економічної) діяльності позивача, зазначених в його установчих документах.
Суд зазначає про те, що в силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України державний реєстратор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом не встановлено наявності у державного реєстратора у спірних правовідносинах дискреційних повноважень, які б давали йому право на власний розсуд визначати, чи вид господарської (економічної) діяльності, відомості про який заявник просить внести в Єдиний державний реєстр, є другорядним чи допоміжним видом діяльності щодо основних, які зазначені в його установчих документах. В даному випадку, відповідно до вищевказаних положень Закону, відповідач зобов'язаний лише перевірити чи вказаний заявником в реєстраційній картці вид господарської (економічної) діяльності згідно КВЕД міститься в установчих документах. В разі відсутності таких відомостей щодо виду діяльності юридичної особи в її установчих документах, державний реєстратор не вправі вчинити державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що непов'язані із змінами в установчих документах.
За наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем відповідно до норм ст. 11, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено правомірність вчинення нею оскаржених дій.
В той же час, позивач відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів суду обставин, які б вказували на те, що оскаржені дії відповідача порушують його права, свободи та інтереси і прийняті відповідачем з порушенням критеріїв передбачених ч. 3 ст. 2 вказаного Кодексу, за недотримання яких рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень не можуть вважатись правомірними.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини та норми права, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову, а тому в його задоволенні належить відмовити.
Судові витрати у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України віднести на позивача.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 24.02.2014 року.