Номер провадження № 22-ц/785/198/14

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н.А.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Жус І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, а також ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд ЛТД», ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним та поділ спільного майна подружжя,

встановила:

У березні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, який згодом неодноразово був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_3, ТОВ «Добробуд ЛТД», ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним та поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що він перебував з ОСОБА_3 у шлюбі з 25 серпня 2006 року по 20 лютого 2009 року, та за час перебування у шлюбі ними на підставі оформленого на ім'я ОСОБА_3 договору № Г1/ИО-4 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 02 квітня 2008 року, укладеного з ТОВ „Інвест-Прогрес", яке в подальшому було замінене у даному зобов'язанні на ТОВ „Добробуд ЛТД", були набуті майнові права, але в подальшому дані майнові права були відчужені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 шляхом укладення оспорюваних правочинів, на що він, своєї згоди не надавав, а тому просив суд визнати недійсною угоду про заміну сторони у договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 09 червня 2011 року, яка була укладена 10 червня 2011 року між ТОВ „Добробуд ЛТД", ОСОБА_3 та ОСОБА_9; визнати недійсною нову редакцію договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 10 червня 2011 року, яка була укладена між ТОВ „Добробуд ЛТД" та ОСОБА_9; розділити майно, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя; витребувати у ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 у редакції від 9 червня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача, який також є представником третьої особи ОСОБА_10 позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав.

Відповідачі ТОВ „Добробуд ЛТД" та ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2013 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ТОВ «Добробуд ЛТД», ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним та поділ спільного майна подружжя задоволений.

Визнана недійсною угода про заміну сторони у договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 9 червня 2011 року, яка була укладена 10 червня 2011 року між ТОВ „Добробуд ЛТД", ОСОБА_3 та ОСОБА_5; визнана недійсною нова редакція договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 10 червня 2011 року, яка була укладена між ТОВ „Добробуд ЛТД" та ОСОБА_5; розділено майно, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя; витребувані у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 у редакції від 09 червня 2011 року на 1/2 частину нежитлового приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,29 кв.м. розташованого на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу з вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнуто з ОСОБА_3, ТОВ „Добробут ЛТД" та ОСОБА_5, в рівних частках на користь ОСОБА_6 судові витрати.

На рішення суду ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права.

Також не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4, представник ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним та поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що договір цільового дарування грошових коштів, укладений 30 березня 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, є нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків, оскільки грошові кошти, які були отримані ОСОБА_3 за цим договором, були у подальшому використані нею для оплати за договором № Г1/ИО-4 від 02 квітня 2008 року, а тому майнові права, набуті ОСОБА_3 за договором № Г1/ИО-4 від 02 квітня 2008 року, є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які на момент придбання цих прав перебували у зареєстрованому шлюбі.

Однак з таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 п.1, 3 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу, та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Судом встановлено, що 25 серпня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який 20 лютого 2009 року був розірваний.

02 квітня 2008 року, ОСОБА_3 був укладений з ТОВ „Інвест-Прогрес"» договір про пайову участь у будівництві об'єкту нерухомого майна № Г1/ИО-4.

Відповідно до п. 2 даного договору, ТОВ «Інвест-Прогрес» зобов'язалось передати власність ОСОБА_3 безумовне майнове право на нежитлове приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,33 кв.м, розташоване на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 а ОСОБА_3 зобов'язалась прийняти вказане майнове право та сплатити ТОВ «Інвест-Прогрес» суму договору.

Згідно п. 5.1 цього договору, сума договору становить 1034576,82 гривень, з яких 862147,35 гривень - договірна вартість, а 172429,47 гривень складає ПДВ.

15 травня 2008 року ОСОБА_3 було здійснено на користь ТОВ „Інвест-Прогрес" платіж у розмірі 200000 грн. із призначенням „переказ готівки, інвестування будівництва згідно договору, з урахуванням ПДВ 33333,33 грн.", що підтверджується квитанцією № 144-1305F/1.

22 травня 2008 року ОСОБА_3 було здійснено на користь ТОВ „Інвест-Прогрес" платіж у розмірі 655100 грн. із призначенням платежу „переказ готівки, інвестування будівництва згідно договору, з урахуванням ПДВ 109183,33 грн.", що підтверджується квитанцією № 208-1305М/1.

В подальшому, на підставі угоди про заміну сторони від 30 червня 2009 року, між ТОВ „Добробуд ЛТД" та ОСОБА_3 09 червня 2011 року було укладено договір про внесення змін до договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 02 квітня 2008 року, відповідно до якої даний договір було викладено у новій редакції та його було озаглавлено „Договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7".

Згідно п. 2 договору № Г1/ИО-4 від 02 квітня 2008 року у його редакції від 09 червня 2011 року, у порядку, передбаченому цим договором ТОВ „Добробуд ЛТД" зобов'язалось передати у власність ОСОБА_3 безумовне майнове право на нежитлове приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,29 кв.м, розташоване на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 а ОСОБА_3 зобов'язалась прийняти це право та сплатити за нього грошові кошти.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.3, 5.4 договору № Г1/ИО-4 від 02 квітня 2008 року у редакції договору від 09 червня 2011 року, ціна цього договору дорівнює сумі частини інвестиції, яка була сплачена інвестором на момент укладення цієї редакції договору (855100 грн.) та залишку, розмір якого складає 179476,82 грн. та може бути відкоригований із урахуванням коливань курсу долара США та має бути сплачений шістьма платежами протягом червня-листопада 2011 року.

10 червня 2011 року між ТОВ „Добробуд ЛТД", ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було укладено угоду про заміну сторони у договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 09 червня 2011 року, згідно умов якої до ОСОБА_9 перейшли усі права та обов'язки ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 09 червня 2011 року у обсязі та на умовах, які існували на момент укладання цієї угоди.

10 червня 2011 року між ТОВ „Добробуд ЛТД" та ОСОБА_9 було підписано нову редакцію даного договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно.

Також судом було встановлено, що 22 січня 2008 року між ОСОБА_8 та ЗАТ „ОТП Банк" було укладено кредитний договір № ML-505/006/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_8 отримала кредит у розмірі 183715 доларів США.

30 березня 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено договір цільового дарування грошових коштів, відповідно до умов якого ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_3 900000 гривень з метою придбання нерухомості по АДРЕСА_1 (нежитлове приміщення (76,33 кв.м) № 7 на 0-му поверсі другого будинку).

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України, встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування дійсним, яке набрало чинності, встановлено, що 30.03.2008 року, ОСОБА_8 подарувала грошові кошті у розмірі 900000 гривен ОСОБА_3 для придбання останьою нерухомого майна по АДРЕСА_1 (а.с 94 т. 2).

Враховуючи, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність у відповідності до ст. 3 ЦК України, з урахуванням ст. 61 ч. 3 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ОСОБА_3 за свої особисті кошти придбала нерухоме майно по АДРЕСА_1

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, а тому колегія суддів прийшла до висновку про те, що ОСОБА_3 уклала договір про пайову участь у будівництві об'єкту нерухомого майна № Г1/ИО-4 на нежитлове приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,33 кв.м, розташоване на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 за кошті яки були подаровані її під час знаходження у шлюбі, а тому у відповідності до ст. 57 СК України спірне майно є її особистою власністю та розподілу за ст. ст. 69-70 СК України не підлягає.

Справа колегією суддів розглянута відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2013 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд ЛТД», ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним та поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Г.О. Косогор

______________________________________ Н.В. Ісаєва