Справа № 2-861/11

Провадження №2/761/774/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Голік Н.О.

при секретарі Ксендзюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Третя державна нотаріальна контора м. Києва про усунення від права на спадкування, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, третя державна нотаріальна контора м. Києва про визнання права на спадкування та прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про усунення від права на спадкування, в якому просила усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8 внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця, померла двоюрідна сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,70 кв.м.; квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55,80 кв.м. Заповіт спадкодавцем складено не було.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до ст..1265 ЦК України вона має право на спадкування за законом в п'яту чергу та у встановлений ст..1270 ЦК України строк звернулась до Третьої державної нотаріальної контори м. Києва із заявою про прийняття спадщини. Також із заявою про прийняття спадщини звернулись відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - двоюрідні брати та сестри покійної, але ОСОБА_1 вважає, що вони повинні бути усунуті від права на спадкування після смерті ОСОБА_6, як такі, що ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, яка мала похилий вік та хворіла.

З 2003 року, внаслідок важких хвороб та інвалідності стан здоров'я ОСОБА_6 поступово погіршувався, вона регулярно потребувала медичної допомоги, часто перебувала в безпорадному стані, а за два тижні до смерті - не вставала з ліжка, а отже ОСОБА_6, перебуваючи в безпорадному стані, що був зумовлений похилим віком та тяжкою хворобою, не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування. Вказує, що ОСОБА_6 зверталася до родичів, але, окрім, ОСОБА_1 інші відмовились надавати допомогу та не проявляли до зацікавленості до життя і здоров'я ОСОБА_6

Вважає, що відповідачі під час тяжкої хвороби ОСОБА_6, яка була у безпорадному стані, мали можливість, але свідомо ухилялись від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки. Позивач, протягом усього часу, надавала матеріальну допомогу та моральну підтримку ОСОБА_6 передавала продукти із села, відвідувала її та підтримувала з померлою постійний зв'язок. У 2003 році на прохання ОСОБА_6, онука позивача - ОСОБА_5, разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 переїхали на проживання до ОСОБА_6, проводили поточний ремонт належних ОСОБА_6 квартир, допомагали їй по господарству, купували продукти та ліки, несли витрати по утриманню квартир, в необхідних випадках здійснювали виклики швидкої медичної допомоги. Онука позивачки ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_7 протягом, фактично шести років, постійно доглядали за двоюрідною сестрою позивача ОСОБА_6 Водночас відповідачі на протязі останніх десяти років жодного разу не відвідували, не надавали матеріальної допомоги, не цікавилися здоров'ям ОСОБА_6, яка мала похилий вік, тяжко хворіла та час від часу, і в тому числі в останні тижні свого життя, перебувала в безпорадному стан. Будь-яких поважних причин через які б у них була відсутня можливість надавати таку допомогу ОСОБА_6 не існувало.

Всі витрати по організації поховання ОСОБА_6 взяла на себе ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_7, від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропозицій щодо допомоги не надходило.

В часи Великої Вітчизняної війни ОСОБА_1 врятувала ОСОБА_6, яка була по національності єврейкою від смерті.

Вважає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні бути усунуті від права на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, третя державна нотаріальна контора м. Києва про визнання права на спадкування та прийняття спадщини, в якому просила встановити, що ОСОБА_5 проживала однією сім'єю з ОСОБА_6 з жовтня 2003 року по 16.03.2009 року, опікуючись та доглядаючи за нею, надаючи їй матеріальну допомогу та іншу допомогу в зв'язку з перебуванням її у безпорадному стані через тяжкі хвороби та похилий вік; визнати за ОСОБА_5 право на спадкування, разом із відповідачами, спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8 померла її двоюрідна бабуся ОСОБА_6, яка постійно проживала та померла у АДРЕСА_1. Після смерті відкрилася спадщина, яка складається із двох квартир НОМЕР_1 та АДРЕСА_1. Спадкоємцями ОСОБА_6 за законом являються родичі третьої черги, а ОСОБА_5 є двоюрідною внучкою померлої у відповідності до ст. 1265 ЦК України та є спадкоємцем п'ятої черги. Вказує, що оскільки проживала із спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини, відповідно до ст. 1264 ЦК України є спадкоємцем за законом четвертої черги та у відповідності до ч.2 ст.1259 ЦК України, має право на спадкування разом із заінтересованими особами, оскільки протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу ОСОБА_6, яка через похилий вік, тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані. В зв'язку з тяжким становищем ОСОБА_6 запросила ОСОБА_5 до себе на постійне проживання, та у 2003 році ОСОБА_5 переїхала до Києва, щоб мати змогу допомагати, пізніше проживала разом з померлою, до її смерті здійснювала догляд за нею, виконувала роботу по приготуванню їжі, прибиранню квартири, прання та прасування білизни та одягу, виконувала інші роботи, пов'язані із забезпеченням життя ОСОБА_6 Також, ОСОБА_5 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 за сімейні кошти на прохання померлої проводили ремонт належних ОСОБА_6 квартир - місцями відремонтували штукатурку стін та стелі, замінили на стінах шпалери, виконали м'яльні роботи по фарбуванню вікон та дверей.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 не заперечував.

Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5, проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечував.

Представник відповідачів та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заперечували та просили відмовити в задоволенні позовів в повному обсязі.

Представники третіх осіб: Головне управління юстиції у м. Києві та Третя державна нотаріальна контора м. Києва, в судове засідання не з'явилися, на адресу суду надіслали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.

Статтями 1216,1217 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Києві, про що Відділом реєстрації смерті у м. Києві в Книзі реєстрації смертей 17.03.2009 року зроблено відповідний актовий запис за №5264, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, виданого 17.03.2009 року (а.с.9).

ОСОБА_6 була інвалідом ІІ групи, що підтверджується дублікатом посвідчення Серії НОМЕР_2 виданого 20.08.2003 року (а.с.22).

Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, яке, зокрема, складається з квартири НОМЕР_1 та АДРЕСА_1, та належать ОСОБА_6, на праві приватної власності, згідно Свідоцтва про право власності на житло від 26.03.1996 року, виданого згідно з Розпорядженням №14137 від 25.03.1996 року, квартира АДРЕСА_1, на праві приватної власності належить ОСОБА_6 та Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.11.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори Бібік С.В., зареєстровано в реєстрі за №3-2647 (а.с.12,17-18).

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів, в якому просила усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, про визнання права на спадкування та прийняття спадщини.

Згідно довідки Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва №6463/07 від 19.05.10 р. ОСОБА_6 отримувала пенсію, а саме: за 2003 рік - всього 3 636,62 грн., за 2004 рік - всього 4 061,67 грн., за 2005 рік - всього 7 135,72 грн., за 2006 рік - всього 8636,52 грн., за 2007 рік - всього 11 016,30 грн., за 2008 рік - всього 15 366,83 грн., за січень-березень 2009 року - всього 4 185,06 грн. Тобто, за період з січня 2003 року по березень 2009 року ОСОБА_6 отримала пенсію у розмірі 54 038,72 грн. (т. 1, а.с.126-133).

Крім того, ОСОБА_6 отримувала з 09.09.1998 року кошти щоквартальних компенсаційних виплат для жертв холокоста, наданих Міністерством фінансів ФРН, загальний прибуток становив - 20 636,21 Євро.

Згідно відповіді Єврейського Благодійного Фонду Хесед «Нахалат Авот Азріель», ОСОБА_6 перебувала на обліку у Фонді з 1997 року по 03.2009 рік та за даний період отримувала допомогу від Фонду, а саме: набори продуктових пайків; традиційні святкові набори продуктів харчування, обіди в їдальні, програму «Їжа на колесах», медичні консультації, лікарські препарати, одяг та постільну білизну, побутовий ремонт та інше, що підтверджується роздруківкою наданих послуг (т.2, а.с.132-147).

Згідно довідки Управління пенсійного фонду України в Коропському районі №1745/05 від 19.05.10, розмір пенсії ОСОБА_1 за період з січня 2003 року по грудень 2009 рік становив 47 039,42 грн. (т.1, а.с.139-141).

Отже, покійна ОСОБА_6 не потребувала матеріальної допомоги та мала значно вищий дохід ніж ОСОБА_1 (т.1, а.с.121-123).

Відповідно до ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_6 з 2003 року часто перебувала в безпорадному стані, а за два тижні до смерті - не вставала з ліжка, не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились надавати допомогу та не проявляли зацікавленості до життя і здоров'я ОСОБА_6, не знайшло свого документального підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно ч. 3 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Згідно виписки від 17.03.2011 року із амбулаторної картки хворої ОСОБА_6, - ОСОБА_6 перебувала на диспансерному обліку в поліклініці №2 Шевченківського району м. Києва з 1998 року (т.2.а.с.54).

Так, ОСОБА_6 особисто зверталась до поліклініки №2 на прийом до дільничного лікаря впродовж 2008 року, що підтверджується листом №212 від 24.03.2011 року Поліклініки №2 Шевченківського району м. Києва, в якому повідомлено, що ОСОБА_6 спостерігалась в поліклініці №2 Шевченківського району м. Києва з діагнозами: ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги, ФК-ІІІ, атеросклеротичний кардіосклероз, миготлива аритмія, гіпертонічна хвороба ІІ, СН-ІІА. Зверталась до поліклініки №2 на прийом до дільничного лікаря впродовж 2008 року: 16.04.2008 р., 2.09.2008 р., 27.10.2008 р. (т.2,а.с.99).

Крім того, згідно відповіді Київської міської станції швидкої медичної допомоги №487 від 12.03.20111 року, повідомлено, що за реєстрацією викликів базою даних автоматизованої інформаційно-диспетчерської системи (АІДС) «Швидка медична допомога», за період часу з 01.12.2008 року по 16.03.2009 року за адресою: АДРЕСА_1, до гр. ОСОБА_6, 72 років, ІНФОРМАЦІЯ_8 за викликом працівника служби «101» ОСОБА_19 був здійснений один виїзд бригади швидкої медичної допомоги за №1609 з приводу: «без ознак життя», попередній діагноз: Смерть до приїзду бригади (т.2, а.с.30).

Підтвердженням того, що ОСОБА_6 з 09.09.1998 року по 07.03.2009 року особисто отримувала кошти щоквартальних компенсаційних виплат, є довідка ВАТ «Державний ощадний банк України» по рахунку ОСОБА_6, згідно якої ОСОБА_6 отримувала в ВАТ «Державний ощадний банк України» з 09.09.1998 року по 07.03.2009 року кошти щоквартальних компенсаційних виплат для жертв холокоста, наданих Міністерством фінансів ФРН, загальний прибуток становив - 20 636,21 Євро, витрати - 18 999,00 Євро, останній раз ОСОБА_6 були зняті кошти з рахунку 07.03.2009 року (т.1, а.с.121-123).

Крім того, позивачем не надано доказів звернення ОСОБА_6 до відповідачів щодо надання їй допомоги, та відповідно ухилення відповідачів від надання цієї допомоги.

Посилання ОСОБА_5 на проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 з жовтня 2003 року по 16.03.2009 року, опікуючись та доглядаючи за нею, надаючи їй матеріальну допомогу та іншу допомогу в зв'язку з перебуванням її у безпорадному стані через тяжкі хвороби та похилий вік спростовуються матеріалами справи та показами свідків.

Тобто, посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на те, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8, з 2003 року часто перебувала в безпорадному стані, а за два тижні до смерті - не вставала з ліжка, не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, зокрема, довідкою ВАТ «Державний ощадний банк України» по рахунку ОСОБА_6, згідно якої ОСОБА_6 регулярно знімала кошти з рахунку та останній раз - 07.03.2009 року; листом №212 від 24.03.2011 року Поліклініки №2 Шевченківського району м. Києва щодо особистого відвідування дільничного лікаря,а також, показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2

Так, свідок ОСОБА_9, вказала, що ОСОБА_6 до останніх днів свого життя самостійно пересувалась, не була прикута до ліжка, досить часто облаштовувала ліжко на ніч то в одній квартирі, то в іній, в залежності від погодних умов. Свідок ОСОБА_11, вказав, що неодноразово допомагав ОСОБА_6 піднятися сходами на четвертий поверх до її квартири. Свідок ОСОБА_12, вказала, що була знайома з ОСОБА_6 більше десяти років, ОСОБА_6 постійно відвідувала Хесед та тривалий час була волонтером та надавала допомогу іншим. Свідок ОСОБА_13 вказав, що був запрошений ОСОБА_6 та разом з відповідачем ОСОБА_2 був у неї дома приблизно за місяць до смерті ОСОБА_6 та безпорадності стану ОСОБА_6 не помітив. Свідок ОСОБА_14 вказала, що ОСОБА_6 проживала одна та приходила ночувати додому з лікарні, щоб не залишати квартиру без нагляду. Свідок ОСОБА_2 вказав на те, що ОСОБА_6 не перебувала в безпорадному стані. Також, свідок ОСОБА_14 вказала, що ОСОБА_1 близько десяти років прикута до ліжка та сама потребує сторонньої допомоги та нагляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Позивачем ОСОБА_1 та третьою особою з самостійними вимогами ОСОБА_5 не надано належних та беззаперечних доказів щодо перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані, а також не підтверджено ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги та звернення самого спадкодавця за зазначеною допомогою.

Відповідно до листа Третьої Київської державної нотаріальної контори №540/02-14 від 16.02.2010 року ОСОБА_5 повідомлено, що Свідоцтво про право на спадщину видано бути не може, оскільки ОСОБА_5 пропустила строк для прийняття спадщини (т.2, а.с.27).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Проживання ОСОБА_5 однією сім'єю з ОСОБА_6 з жовтня 2003 року по 16.03.2009 року також спростовуються матеріалами справи та показаннями свідків. Так свідок ОСОБА_12, вказала, що приблизно за місяць до смерті ОСОБА_6, Єврейський Благодійний Фонд Хесед «Нахалат Авот Азріель» призначив ОСОБА_6 патронажну сестру, яка навідувала покійну два рази на тиждень, а у разі наявності особи, яка доглядала б за ОСОБА_6 - їй не призначалась би патронажна сестра. Крім того, свідок ОСОБА_12 вказала, що за десять років жодних осіб, які б проживали б з ОСОБА_6 та надавали б їй регулярну допомогу, не бачила.

Проживання однією сім'єю ОСОБА_5 з ОСОБА_6 з жовтня 2003 року по 16.03.2009 року також спростовується Довідкою Дитячої поліклініки №1 Дніпровського району м. Києва №973 від 24.11.2011 року, відповідно до якої повідомлено, що дитина ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 перебував на обліку та отримував медичне забезпечення в поліклінічному відділенні №2 Дитячої поліклініки №1 Дніпровського району м. Києва з 21.07.2008 року по 27.05.2009 року (т.2, а.с.131).

Довідкою дитячої поліклініки №4 Шевченківського району м. Києва вих.№366 від 17.11.2011 року, в якій зазначено, що дитина ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, прибув з Дніпровського району та поступив під нагляд поліклініки №4 18.06.2009 року; регулярно наглядається дільницею №13; в 07.2009 р. оглянутий лікарями-спеціалістами, та за результатом медичного огляду був оформлений в дитячий заклад №543; в 11.2010 р., 17.03.2011 р.. 24.05.2011 р. - звертався до лікарів, останнє звернення до дільничного лікаря - 05.09.2011 року (т.2, а.с.130).

Отже, син ОСОБА_5 - ОСОБА_15 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та перебував на обліку в поліклініці №1 Дніпровського району з 21.07.2008 року по 27.05.2009 року, що спростовує твердження ОСОБА_5 щодо постійного проживання з ОСОБА_6, зокрема протягом зазначеного періоду.

Також, в судовому засіданні судом були досліджені матеріали ЖРЗПЗ №7334 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Відповідно до пояснень, наданих 16.03.2009 року, ОСОБА_5 вказала, що проживає за адресою: АДРЕСА_3, періодично телефонувала двоюрідній сестрі своєї бабусі - ОСОБА_6 та з 08.03.2009 року почали періодично навідувати її, оскільки ОСОБА_6 повідомила, що погано почувається.

До свідчень свідка ОСОБА_14 щодо проживання ОСОБА_5 однією сім'єю більше п'яти років, суд ставиться критично, оскільки свідок в останнє була в квартирі ОСОБА_6 приблизно у 2000 році, а отже бачити особисто чи проживає ОСОБА_5 не могла.

За вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог щодо усунення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 та проживання ОСОБА_5 однією сім'єю з ОСОБА_6 з жовтня 2003 року по 16.03.2009 року, дані вимоги задоволенню не підлягають. Щодо вимоги ОСОБА_5 про визнання за ОСОБА_5 права на спадкування, разом із відповідачами, спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6, вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від вимоги ОСОБА_5 щодо встановлення проживання ОСОБА_5 однією сім'єю з ОСОБА_6 понад п'ять років, яка задоволенню не підлягає.

Щодо витрат на поховання, на підтвердження витрат по організації поховання, позивачем ОСОБА_1 надано копію Договору-замовлення від 17.03.2009 року та Копію Додатку №1 до договору-замовлення №2.29612.К від 18.03.2009 року.

Відповідно до Договору-замовлення від 17.03.2009 року, укладеного між ОСОБА_5 (замовник) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_16 (виконавець), предметом укладання якого є організація та проведення поховання померлої ОСОБА_6, вартість замовлення послуг становить 1 940,00 грн. (а.с.35-36)

Проте, Договір-замовлення від 17.03.2009 року та Додаток №1 до договору-замовлення №2.29612.К від 18.03.2009 року на суму 772,00 грн., замовником якого є ОСОБА_5, судом не можуть бути взяті до уваги як належні та допустимі докази, оскільки вони не оформлені у відповідності до законодавства України, а саме: у Договорі-замовленні від 17.03.2009 року відсутній підпис замовника - ОСОБА_5, а в Додатку №1 до договору-замовлення №2.29612.К від 18.03.2009 року - відсутні підписи як замовника (ОСОБА_5), так і приймальника. Крім того, позивачем ОСОБА_1 не надано доказів оплати ОСОБА_5, зазначених в договорах послуг по організації поховання ОСОБА_6., зокрема, штамп Київського крематорію «погашено» без зазначення дати та прізвищ осіб не є належним доказом, а інші документи щодо оплати в матеріалах справи відсутні (а.с.35-37).

Згідно довідки Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва №6466/07 від 19.05.10 р., повідомлено, що 23.03.2009 року допомогу на поховання ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8, отримала ОСОБА_5, яка прописана в АДРЕСА_5 у розмірі 2 790,04 грн. (т.1, а.с.134).

Щодо вимоги ОСОБА_5 про визнання за нею права на спадкування, разом із відповідачами, спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6, вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_5 не доведено проживання однією сім'єю з спадкодавцем більше п'яти років.

Відповідно до Закону України «про органи реєстрації актів громадянського стану», акти громадянського стану - це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові. Вони є юридичними фактами, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов'язків. Акти громадянського стану підлягають обов'язковій реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану.

Надання позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви копії Довідки Городищинської сільської ради Коропського району Чернігівської області від 09.09.2009 року №691/3-25, в якій зазначено, що ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 є дійсно двоюрідною сестрою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7, не може бути прийняте судом до уваги як належний доказ родинних зв'язків. Городищинська сільська рада Коропського району Чернігівської області не має повноважень реєстрації (а.с.11).

Крім того, в Картці праведника миру ОСОБА_1 було вказано ОСОБА_17, його невістку єврейку ОСОБА_18 з дитиною ОСОБА_6, як сусідів (а.с.82).

Позивачем ОСОБА_1 не надано документів чи рішення суду на підтвердження родинних відносин з померлою ОСОБА_6, а вимог щодо встановлення факту родинних відносин позивачем в позові чи під час розгляду справи не заявлялося. Суд розглядає справу в межах заявлених ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вимог. На підтвердження звернення ОСОБА_1 до Коропського районного суду Чернігівської області з заявою про встановлення факту родинних відносин, підтверджується Рішенням від 02.12.2009 року Апеляційного суду Чернігівської області по справі №22ц-2544/2009р., яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 27.10.2009 року про залишення без розгляду заяви про встановлення факту родинних відносин, залишено без змін (а.с.109).

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 10, 59, 60, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Третя державна нотаріальна контора м. Києва про усунення від права на спадкування - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, третя державна нотаріальна контора м. Києва про визнання права на спадкування та прийняття спадщини, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: