АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/2375/14 Справа № 2/202/256/13 Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В.П. Доповідач - Єлізаренко І.А.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Єлізаренко І.А.
суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.,
при секретарі - Сінченко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання договору поруки недійсним,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що відповідно до кредитного договору № SM70/BC2 від 26 лютого 2008 року ОСОБА_5 отримав кредит у сумі 100 000 Євро, зі сплатою за користування ним відсотків, однак, в порушення умов договору, свої зобов»язання належним чином не виконував. Вказаний договір був забезпечений шляхом укладання з відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 договорів поруки та договору поруки з ПАТ «Акцент - Банк» № 167 від 20 жовтня 2010 року, у зв»язку з чим останні є солідарними відповідачами. Тому просив суд стягнути з відповідачів солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 000 грн., та стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі
120 509,83 Євро, що еквівалентно 1 259 338 грн. 21 коп.
У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Акцент-Банк» про визнання договору поруки недійсним.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» 20 жовтня 2010 року було укладено договір поруки № 167. Вважає, що при укладенні вказаного договору поруки були порушені норми чинного цивільного законодавства, оскільки боржники не надавали згоди на укладення вказаного договору поруки, тому просив суд визнати договір поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року недійсним.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено та у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 26 лютого 2008 року було укладено кредитний договір № SM70/BC2, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 100 000 Євро, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення 15 лютого 2023 року (а.с.9-11).
В якості забезпечення зобов»язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SM70/BC2/РІ від 26 лютого 2008 року ( а.с.14).
Також в якості забезпечення зобов»язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SM70/BC2/РІ від 26 лютого 2008 року ( а.с.15).
Та в якості забезпечення зобов»язань за вищевказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено договір поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року. Розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежувався сумою, зазначеною у додатку-1 до цього договору в розмірі 10 000 грн. (а.с.7, 8).
ОСОБА_2 було допущено невиконання умов кредитного договору.
Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», станом на 20 квітня 2012 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором становить 121466,76 Євро, з яких: заборгованість по кредиту - 87337,33 Євро, заборгованість по процентам за користування кредитом - 27858,71 Євро, пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором - 6270,72 Євро, що еквіваленто 65717 грн. 15 коп. ( а.с.4-6).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції посилався на те, що не було надано суду детального розрахунку заборгованості за кредитним договором та відсутні докази видачі кредитних коштів, однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.
Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно заяви про видачу готівки ОСОБА_2 27 лютого 2008 року отримав суму кредиту в розмірі 100 000 Євро (а.с. 87).
Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості за вказаним вище кредитним договором банком було надано суду детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_2, з якого вбачається, що ОСОБА_2 сплачував банку кредитні кошти. Остання проплата відбулася 30 липня 2010 року, що свідчить про те, що ОСОБА_2 погодився зі сплатою кредитних коштів банку та сплачував ці кошти (а.с.4, 5).
Стосовно висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог банку до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з підстав, пердбачених ч.4 ст.559 ЦК України у зв»язку з припиненням договорів поруки, слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 не зверталися до суду з позовними вимогами про припинення договорів поруки, що були укладені 26 лютого 2008 року з кожним з них окремо.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання договору поруки недійсним скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № SM70/BC2 від 26 лютого 2008 року в розмірі: 87337,33 Євро - заборгованість по кредиту, 27858,71 Євро - заборгованість по процентам за користування кредитом, 65717 грн. 15 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором.
Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 10000 грн. за договором поруки №167 від 20 жовтня 2010 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі по 804 грн. 75 коп. з кожного.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді