ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2006 р.

Справа  № 6/392-06-10226

Позивач :     Закрите акціонерне товариство „Болгарка”, с. Таборівка

Відповідач :  Товариство з обмеженою відповідальністю „Тімірязівське”, м. Одеса

Про стягнення 46800 грн.

                                Суддя                                        Демешин О.А.

Представники

Від позивача:    Донченко О.В. - довіреність

Від відповідача:   Кушпіль А.В. - довіреність

  

Суть спору : ЗАТ „Болгарка” (далі –Позивач) надано позовну заяву про відшкодування витрат на збереження майна у розмірі 46800 грн. з ТОВ „Тімірязівське” (далі –Відповідач).

       Відповідач з позовом не згоден, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

       01.12.2006 р. відповідачем по справі були надані доповнення до відзиву на позовну заяву.

        В судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.12.2006р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

       Між Закритим акціонерним товариством «Болгарка»та товариством з обмеженою відповідальністю «Тімірязівське»були укладені усні угоди, у відповідності з якими відповідач перерахував грошові кошти у розмірі 35500 грн. позивачу. Останній в свою чергу придбав у ВАТ «Правда»сільгосппродукцію, а саме, 84 т. пшениці по ціні 350 грн. за 1 тону, загальною вартістю 29500 грн. та сільгоспобладнання (плуг 3,5) вартістю 6000 грн., всього на суму –35500 грн.

       Як стверджує позивач, за домовленістю між сторонами, придбане позивачем майно, мало зберігатись до тих пір, поки відповідач не знайде спосіб та час забрати майно.

       Зберігання здійснювалось відповідно договору від 03.07.2004р., укладеного між позивачем та  ВАТ „Правда”,  за умовами якого вартість зберігання склала в місяць –20 грн. за 1 т. пшениці та 120грн. за 1 плуг.

      Позивач стверджує, що йому завдані збитки за період з 03.07.2004 р. по 08.09.2006 р. у вигляді витрат  на зберігання майна, що належало відповідачу в розмірі 46800 грн., сплачених позивачем відкритому акціонерному товариству «Правда»по договору від 03.07.2004р.

       Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до відзиву, посилаючись на те, що ТОВ «Тімірязівське»не може нести відповідальності за зберігання майна, яке йому не належало на праві власності..          

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що в позові слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного:

      У відповідності з усними угодами, укладеними між позивачем та відповідачем у 2004р., відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 35500 грн.

      Факт придбання позивачем у ВАТ «Правда» 84 тон пшениці і 1 плугу  та здійснення оплати вказаному товариству за зберігання цього майна позивачем підтверджено.

      Однак, суд вважає, що позивачем не доведено, що по договору від 03.07.2004р., який був укладений  між позивачем та  ВАТ „Правда” , зберігалось саме майно, що на праві власності належало відповідачу (ТОВ «Тімірязівське»).

       В договорі відповідального зберігання від 03.07.2004р. відсутні посилання на те, що вказане в цьому договорі  майно належить ТОВ «Тімірязівське». Крім того,  позивачем не надано будь-яких доказів того, що зазначений договір ним укладався за дорученням відповідача.             

       Частиною 3 статті 390 ЦК України, на яку посилається позивач в позовній заяві, встановлено право добросовісного або недобросовісного набувача (володільця) вимагати від власника майна  відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

       Таким чином, умовою для відшкодування витрат позивача за зберігання майна мала бути належність цього майна ТОВ «Тімірязівське»на праві власності.

      Таких доказів позивачем не надано.

       Навпаки, рішенням господарського суду Миколаївської області  від 08.09.2006р. по справі № 17\268\06, яке набрало законної сили, встановлено факт невиконання ЗАТ «Болгарка»своїх зобов`язань перед ТОВ «Тімірязівське»згідно усних угод, укладених між сторонами у 2004році, так як після одержання від відповідача по цим угодам грошових коштів в сумі 35500грн., позивач, в межах розумного строку –не вчинив ніяких дій стосовно передачі у власність відповідачу сільськогосподарської продукції та обладнання.

      Частиною другою стаття 35 ГПК України, передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.        

              

      З огляду на вищезазначене, суд  вважає, що в позовних вимогах слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись  ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

     В задоволенні позову  ЗАТ „Болгарка” до ТОВ „Тімірязівське” про відшкодування витрат на збереження майна у розмірі 46800 гривень  –відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його прийняття

Суддя                                                                                       ####### #.#.