Справа № 2-364/11

пр.№ 2/464/263/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2014 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого Борейка С.В.

за участю секретаря Калітовській А.Б.

прокурора Тарас С.Б.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення грошових коштів (позики) та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд із позовною заявою в якій із уточненням просить стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти у розмірі 42000,00 дол.США, що в еквіваленті становить 352600,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.; судові витрати стягнути з відповідачів на користь держави. В обґрунтування позову покликається на те, що неодноразово позичав грошові кошти відповідачу ОСОБА_2, та такі зі слів останньої, вкладались у розвиток сімейного бізнесу, який здійснювала із відповідачем ОСОБА_3 (чоловік ОСОБА_2 на момент подання позову) з метою закупівлі продовольчих товарів. Протягом лютого 2005 - лютого 2006 років ОСОБА_2 позичила у позивача 42 000,00 дол. США, однак такі на неодноразові звернення позивача відповідач не повернула, у зв'язку із чим позивач звернувся до правоохоронних органів, внаслідок чого відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.3, 190 ч.4 , 209 ч.2. Вироком Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні інкримінованих злочинів та притягнуто до кримінальної відповідальності. Разом із тим, внаслідок протиправних дій відповідачів позивачу заподіяно моральну шкоду, яка проявилась у втраті душевного спокою, виникненні постійних конфліктів у сім'ї, погіршення стану здоров'я, у 2006 році позивачу повторно призначено другу групу інвалідності. При цьому, покликається на доводи у позовній заяві, що оскільки позичені кошти використовувались для розвитку бізнесу відповідачів, то такі необхідно стягнути солідарно з останніх та судові витрати покласти на них. Просить уточнені позовні вимоги задовольнити.

У судовому засідання прокурор висловив думку, що покликається на розсуд суду щодо вирішення позовних вимог.

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просить такі задовольнити.

У судове засідання відповідачі не з'явились; відповідач ОСОБА_2 на адресу суду 09.12.2009 подала заперечення у яких пояснила, що жодної матеріальної та моральної шкоди позивачу не заподіювала, а відтак просить відмовити у позові; із акта від 18.12.2013 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебуваючи у Львівському слідчому ізоляторі УДПтС України у Львівській області відмовилась від давання будь-яких пояснень по суті позовних вимог; у судовому засіданні 10.03.2010 відповідач ОСОБА_3 дав пояснення щодо заперечення позовних вимог, а відтак суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності осіб, що не з'явились.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до правової позиції викладено у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 №3, вбачається, що покладаючи на підсудного обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що вироком Франківського районного суду м.Львова від 05.11.2013 по справі №1326/6318/2012 за результатами розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 таку визнано винною за ст.ст. 190 ч.3, 190 ч.4, 209 ч.2 КК України та призначено остаточне покарання вісім років позбавлення волі з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом та конфіскацією майна. Крім цього, із вироку вбачається, що судом встановлено, що «протягом лютого 2005 - лютого 2006 років ОСОБА_2, перебуваючи у м.Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, повторно, з корисливих мотивів, ввійшовши в довіру до ОСОБА_1, під виглядом позики для закупівлі продовольчих товарів, заволоділа його грішми в сумі 42000,00 дол. США, завдавши потерпілому шкоду в особливо великих розмірах». Вирок суду набрав законної сили.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 42000,00 дол.США, що в еквіваленті на національну валюту України на момент подання позову до суду становить 352600,00 грн.

Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки відповідач ОСОБА_2 є особою, яка своїми неправомірними діями завдала позивачу шкоду у розмірі 42000,00 дол.США, що встановлено судовим рішення у кримінальній справі, а відтак, суд приходить до висновку, що з такої на користь позивача необхідно стягнути матеріальну шкоду у розмірі 42000,00 дол.США, що в еквіваленті становить 352600,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Так, ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.95р. за №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу моральної шкоди, при цьому беручи до уваги характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач шляхом вчинення ОСОБА_2 дій щодо заволодіння грошовими коштами у великих розмірах, що викликало постійні непорозуміння у сім'ї, переживання образи та приниження, погіршення стану здоров'я, а відтак виходячи при цьому із засад розумності та справедливості, суд приходить до переконання, що таку шкоду необхідно задовольнити частково у розмірі 5000,00 грн.

Щодо доводів позивача, якими обґрунтовує позовні вимоги про солідарне стягнення матеріальної і моральної шкоди із відповідача ОСОБА_3, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до абз.2 п.13 постанови Пленуму Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 №3 солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об'єднанні спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідок їх спільних дій.

Із вищезазначеного вироку Франківського районного суду м.Львова від 05.11.2013 ОСОБА_2 визнала свою вину у вчинені злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.3, 190 ч.4, 209 ч.2 КК України, внаслідок вчинення яких позивачу було заподіяно матеріальну шкоду у визначеному розмірі. Всупереч ст.ст.57-60 ЦПК України позивачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували заволодіння його грошовими коштами, внаслідок вчинення спільних злочинних діянь відповідачів, а відтак суд приходить до висновку, що у солідарному стягненні із відповідача ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди необхідно відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

Вирішуючи розподіл судових витрат, суд приходить до наступного. Згідно з п.10 ч.1 ст.80 ЦПК України ціна позову у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог визначається загальною сумою всіх вимог. Відповідно до ст.88 цього Кодексу стороні, на користь якої постановлено рішення, суд стягує з другої сторони понесенні нею і документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розмірі задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. В разі, якщо позивача звільнено при зверненні до суду від сплати державного мита, ці витрати потрібно стягнути з відповідача. Позивач при зверненні до суду з позовом звільнений законом від сплати державного мита (інвалід ІІ групи). Відповідно до пп а, ж абз.1 п.1 ч.1 ст.3 декрету Кабінет міністрів України «Про державне мита» із заяв і скарг, що подаються до суду із позовних заяв ставки встановлено у розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян ставки встановлено у розмірі 5% ціни позову. Таким чином, враховуючи вищенаведене, з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути державне мито у розмірі 1700,00 грн. в дохід держави.

Відповідно до ст.ст. 23, 541, 1166, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 61, 80, 88, 209, 210, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення грошових коштів (позики) та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 352600,00 грн. та моральну шкоду у суму 5000,00 грн., а всього у розмірі 357600 /триста п'ятдесят сім тисяч/ гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 державне мито у розмірі 1700,00 грн. в дохід держави.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом десяти днів з часу отримання його копії.

Головуючий