328/414/14-ц

26.02.2014

2/328/164/14

РІ Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Погрібної О.М., при секретарі Мацинській О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила поділити між нею та відповідачем спільне майно подружжя: визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 22.08.1984 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем до 21.09.2013 року, коли шлюб між ними було розірвано.

Крім того вказала, що під час шлюбу у 1996 року вона разом з відповідачем за договором обміну придбали квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку зареєстрували, за спільною згодою, на ім`я відповідача - ОСОБА_2. Однак, на теперішній час згода з питання добровільного вирішення спору про розподіл спільного сумісного майна не досягнута, у зв'язку з чим позивачка змушена була звернутися до суду.

Позивачка до судового засідання не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягала, просила задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно відмітки в паспорті позивачки, сторони зареєстрували шлюб 22.08.1984 року, який 21 вересня 2013 року було розірвано на підставі актового запису № 33 .

Крім того, під час шлюбу в 1996 року сторони придбали за договором обміну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором обміну від 29 червня 1996 року, зареєстрованого в реєстрі за № 814.

Квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована на ім`я відповідача - ОСОБА_2 та належить йому на праві приватної власності, відповідно до реєстраційного свідоцтва від 05 липня 1996 року за реєстровим № 10148, що також підтверджується технічним паспортом на квартиру.

Відповідно до висновку із звіту про вартість майна трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною внутрішньою площею - 71, 00 м2, станом на дату оцінки 25.12.2013 року визначена ринкова вартість квартири, яка складає 74000,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані.

Будь-якої домовленості між сторонами не існує, як не існує шлюбного контракту або договору, а тому, суд вважає, що частки позивачки та відповідача в праві спільної сумісної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є рівними і повинні бути визначені в розмірі 1/2 за кожним.

Таким чином, судом встановлено, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі з 22 серпня 1984 року по 21 вересня 2013 року, квартиру сторони придбали 29 червня 1996 року за договором обміну, тобто дана квартира була придбана під час шлюбу, а тому, належить на праві спільної сумісної власності позивачу та відповідачу по справі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 60, 63, 68, 69, 70, 71, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 7, 10, 11, 60, 79, 84, 85, 88, 209, 212-215 ЦПК України.

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, а іншу частину вищезазначеного нерухомого майна, а саме: ? частину квартири АДРЕСА_1 залишити у власності відповідача - ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 370 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: