Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 р. Справа №2а-28831/10/0570

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 04 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Череповський Є.В.

при секретарі Демішеві А.О.,

за участю:

позивач ОСОБА_1

представник відповідача Мазурік М.О.,

представник третьої особи не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області за участю третьої особи Шахтарського міськрайонного суду Донецької області про визнання нечинним наказу №241-к від 18.11.2010 року "Про звільнення ОСОБА_1", зобов'язання поновити на роботі з моменту звільнення та нарахування заробітної плати за період вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області за участю третьої особи Шахтарського міськрайонного суду Донецької області про визнання нечинним наказу №241-к від 18.11.2010 року "Про звільнення ОСОБА_1", зобов'язання поновити на роботі з моменту звільнення та нарахування заробітної плати за період вимушеного прогулу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.20.11 року до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шахтарський міськрайонний суд Донецької області (том 1, а.с. 32-33).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про визнання нечинним наказу №241-к від 18.11.2010 року "Про звільнення ОСОБА_1", зобов'язання поновити на роботі з моменту звільнення та нарахувати заробітну плату за період вимушеного прогулу - відмовлено повністю (том 2, а.с.222-225).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року залишено без змін (том 3, а.с. 26-32).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.12.2013 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 року, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд (том 3, а.с. 57-60).

Після надходження справи до Донецького окружного адміністративного суду, 09.01.2014 року її було передано в провадження судді Череповського Є.В.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначала, що 18 листопада 2011 року наказом начальника територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області за №241-к її було звільнено з посади керівника апарату Шахтарського міськрайонного суду відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Приводом для видання наказу стало подання голови Шахтарського міськрайонного суду від 16.11.2010 року, відповідно до якого вона ігноруючи наказ голови Шахтарського міськрайонного суду від 27.11.2008 року, втручалась в підписання судових документів, а саме: звіряла копії судових рішень, підписувала виконавчі листи, засвідчуючи свій підпис відбитком гербової печатки.

Позивач вважає, що даний наказ прийнято незаконно, з порушенням трудового законодавства, процедури притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності та таким, що не відповідає законодавчо врегульованим вимогам, у зв'язку із чим просила визнати нечинним наказ начальника територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області за №241-к від 18.11.2011р. "Про звільнення ОСОБА_1" та поновити її на роботі з моменту звільнення, а також нарахувати заробітну плату за період вимушеного прогулу.

Позивач у судовому засіданні наполягала на задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що 16 листопада 2010 року ТУ ДСА в Донецькій області було отримано подання голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області щодо вирішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника апарату ОСОБА_1, відповідно до якого, позивач самостійно вела розподіл цивільних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення між суддями, систематично завіряла копії судових рішень, підписувала виконавчі листи замість суддів, засвідчуючи свій підпис відбитком гербової печатки суду, що є порушенням Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про державну службу". Відповідно до зазначеного, начальником Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області 18 листопада 2010 року було прийнято наказ за №241-к, відповідно до якого наказано: звільнити керівника апарату Шахтарського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 із займаної посади за грубе порушення трудових обов'язків відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України.

Крім того, вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно. Отже, доводи позивача спростовуються текстом зазначеного наказу, а тому обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову не вбачається.

Представник третьої особи в не з'явився, про день і час слухання справи повідомлений належнім чином. 23 січня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надала заяву згідно якої просить прийняти рішення враховуючи заперечення відповідача і третьої особи які були подані раніше та просив розглянути справу без участі представника.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, ОСОБА_1 проходила державну службу в Шахтарському міськрайонному суді Донецької області на посаді керівника апарату цього суду.

Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області №241-к від 18.11.2010 року "Про звільнення ОСОБА_1", позивача звільнено з посади керівника апарату Шахтарського міськрайонного суду Донецької області відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України - за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Підставою для прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 стало подання Голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 16.11.2010 року.

Позивач із вказаним наказом відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються її права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернулась до суду із даним позовом.

Проблемою даного спору є питання щодо правомірності прийнятого відповідачем наказу про звільнення з посади керівника апарату суду.

Правовідносини пов'язані з призначенням та звільненням з керівників апарату регулюються Законом України від 07.07.2010р. за №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів. Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, встановлені Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (ст. 1 Закону № 3723)

Приписами статті 5 Закону № 3723 встановлено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Статтею 10 цього ж закону передбачено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції.

Відповідно до статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453 організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, інформує збори суддів про свою діяльність.

Пунктом 3 статті 149 цього Закону передбачено, що керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного наказу № 241-к від 18 листопада 2010 року є подання голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника апарату цього ж суду - ОСОБА_1, за допущені порушення.

З подання вбачається, що позивач всупереч вимогам розпорядження голови суду від 31 серпня 2010 року за №4, самостійно здійснювала розподіл цивільних, адміністративних справ та справ про адміністративні порушення між суддями; відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №169, наказом керівника апарату Шахтарського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 до складу конкурсної комісії, створеної для відбору кандидатів заміщення вакантних посад державних службовців, не включено представника кадрової служби суду, не зважаючи на розпорядження голови суду від 10 вересня 2010 року №6; в порушення ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", надавала довідки, надсилала листи різного характеру до Вищої ради юстиції України, Апеляційного суду Донецької області, правоохоронних органів, в тому числі й з приводу розгляду певних справ, від свого імені, в той же час, як саме на голову місцевого суду покладено обов'язки представляти суд як орган державної влади у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичним і юридичним особам; ігноруючи наказ Голови Шахтарського міськрайоного суду Донецької області від 27 листопада 2008 року №46-6, відповідно до якого відповідальним за зберігання та використання гербової печатки суду призначено помічника голови суду, втручалась в підписання судових документів, а саме завіряла копії судових рішень, підписувала виконавчі листи замість суддів, засвідчуючи свій підпис відбитком гербової печатки суду.

Згідно з пунктом 1.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 за № 30, зазначене Положення визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах загальної юрисдикції, яка забезпечує: об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості, рівної кількості справ для кожного судді, вірогідності, з врахуванням завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону; надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду справ, в яких вони є учасниками процесу; централізоване зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів; підготовку статистичних даних; реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції, етапів її руху; видачу судових рішень та виконавчих документів на підставі наявних у автоматизованій системі даних; передачу справ до електронного архіву.

Пунктом 2.1 розділу 2 встановлено, що функціональні обов'язки, права користувачів автоматизованої системи, надання та позбавлення права доступу до неї в кожному окремому суді визначаються на підставі наказів голови суду та керівника апарату суду.

Із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області за №4 від 31 серпня 2010 року до введення в суді автоматизованої системи документообігу, обов'язки з розподілу цивільних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, покладені на помічника голови суду, контроль за виконанням розпорядження покладено на керівника апарату суду.

Отже, до посадових обов'язків керівника апарату суду не входило здійснювання розподілу справ між суддями, а лише передбачалося здійснення контролю.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" голова місцевого суду, зокрема, представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Пунктом 3 статті 24 цього Закону визначено, що у разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.

Крім того, розпорядженням Голови Шахтарського міськрайонного суду № 5 від 31 серпня 2010 року доведено до відома апарат суду, що всі довідки, листи, які адресовані від імені суду, повинні бути за підписом голови суду, або особи, яка виконує його обов'язки.

Як вже раніше зазначалось, перелік функцій керівника апарату передбачений статтею 149 Закону України "Про судоустрій і статус судів", згідно якого до компетенції керівника апарату входить: нести персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу; інформує збори суддів про свою діяльність; на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення.

Суду не надано доказів того, що головою суду на керівника апарату суду - ОСОБА_1 були покладені обов'язки щодо представлення суду у зносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, зокрема, надання за її підписом довідок або листів різного характеру.

Проте, у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у порушення вимог діючого законодавства ОСОБА_1 надавала за своїм підписом довідки, листи, тощо.

Також, відповідно до норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів" заборонено вносити зміни до процесуальних документів. Процесуальним законодавством не передбачено внесення змін до процесуальних документів, бо це є повноваження суду.

Крім того, наказом Голови Шахтарського міськрайонного суду № 46-6 від 27 листопада 2008 року призначено відповідальним за зберігання та використання: гербової печатки і печатки для довідок Шахтарського міськрайонного суду Донецької області - помічника голови суду; штампів та печатки канцелярії - старшого секретаря суду. Керівнику апарату наказано передати помічнику голови суду гербову печатку, печатку для довідок і журнал обліку печаток суду. З вказаним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 27.11.2008 року, про що свідчить підпис на зазначеному наказі.

Також, позивач у своїх доводах вказує, що на підставах вказаних в спірному наказі можуть бути звільнені лише особи, вичерпний перелік яких міститься в п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, та до яких вона не відноситься ні за рангом, ні за відомчою належністю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Згідно із приписами частини 1 статті 30 зазначеного Закону позивача звільнено з публічної служби за загальними правилами - відповідно до частини 1 статті 41 КЗпП України.

КЗпП України визначає звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов'язків як одну із додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Для звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України необхідне додержання комплексу вимог, які випливають із системного тлумачення даної норми права.

Так, на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації, (філіалу, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєні персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Отже, пункт 1 частини 1 статті 41 КЗпП України може застосовуватися до обмеженого кола працівників, які характеризуються наявністю керівних функцій.

За змістом статті 149 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату і несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що тягне за собою звільнення його з посади. (частини 1, 2 цієї норми Закону).

Відповідно до Типового положення про апарат місцевого, апеляційного судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 28 вересня 2012 року № 115, керівник апарату суду є керівником державної служби суду, забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері державної служби.

Виходячи з викладеного, керівник апарату місцевого суду, до якого відноситься Шахтарський міськрайонний суд Донецької області не відноситься до осіб, які можуть бути звільнені з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Важливим елементом застосування пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Тому рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення, бажано, конкретних трудових обов'язків.

Із змісту подання голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 16 листопада 2010 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача видно, що вона всупереч вимогам розпорядження голови суду від 31 серпня 2010 року за № 4 самостійно здійснювала розподіл цивільних, адміністративних справ та справ про адміністративні порушення між суддями; безпідставно не включила до складу конкурсної комісії представника кадрової служби суду, всупереч розпорядження голови суду від 10 вересня 2010 року № 6 та в порушення статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», надавала довідки, надсилала листи різного характеру до Вищої ради юстиції, Апеляційного суду Донецької області, правоохоронних органів, в тому числі й з приводу розгляду певних справ, від свого імені; втручалась в підписання судових документів, а саме: завіряла копії судових рішень, підписувала виконавчі листи замість суддів, засвідчуючи свій підпис відбитком гербової печатки суду, в той час як наказом голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2008 року №46-6 відповідальним за зберігання та використання гербової печатки суду призначено помічника голови суду; самостійно внесла виправлення у судове рішення.

Зазначені обставини знайшли підтвердження при розгляді справи. Таким чином, згідно наведеного подання та наказу ТУ ДСА в Донецькій області від 18 листопада 2010 року № 241-к видно, що позивачем допускались не одноразове, а численні порушення посадових обов'язків та за своїм характером вони виходили за межі повноважень керівника апарату суду.

Враховуючи висновки ухвали Вищого адміністративного суду від 05.12.2013 року стосовно Закону України «Про державну службу України» (надалі Закон № 3723-XII).

Слід зазначити, що відповідно до ст. 17 Закон № 3723-XII громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу .

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 30 Закон № 3723-XII крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Враховуючи те, що позивачем неодноразово допускалися численні порушення посадових обов'язків, які за своїм характером вони виходили за межі повноважень керівника апарату суду, то остання порушила Присягу держслужбовця, а отже і звільнення повинно відбуватися саме за п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу України».

Крім того, суд вважає, що посилання позивача на те, що на момент звільнення, а саме 18.11.2010 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, є безпідставним, оскільки, 17.11.2010 року працівниками ТУ ДСА в Донецькій області було направлено телефонограму ОСОБА_1 з вимогою з'явитися до відділу кадрової роботи територіального управління.

Із матеріалів справи вбачається, що 18 листопада 2010 року ОСОБА_1 прибула до ТУ ДСА в Донецькій області, на протязі дня у територіальному управлінні позивач ознайомлювалась з поданням голови суду, складала пояснювальну записку, відповідно до якої позивачем особисто було зазначено, що на момент складання пояснювальної записки на лікарняному не знаходжусь.

Крім того, з матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_1 18 листопада 2011 року була ознайомлена з наказом про звільнення, що також підтверджується особистим підписом про ознайомлення зі спірним наказом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.

Виходячи з викладеного, керівник апарату місцевого суду, до якого відноситься Шахтарський міськрайонний суд Донецької області не відноситься до осіб, які можуть бути звільнені з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і застосувати належний спосіб захисту, внісши зміни в наказ №241-к від 18.11.2010 р. Територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області, шляхом зміни формулювання звільнення ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 41 КЗпП на п.6 ч.1 ст 30 ЗУ «Про державну службу».

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області за участю третьої особи Шахтарського міськрайонного суду Донецької області про визнання нечинним наказу №241-к від 18.11.2010 року "Про звільнення ОСОБА_1", зобов'язання поновити на роботі з моменту звільнення та нарахування заробітної плати за період вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області внести зміни в наказ №241-к від 18.11.2010 р. Територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області, шляхом зміни формулювання звільнення ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 41 КЗпП на п.6 ч.1 ст 30 ЗУ «Про державну службу».

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 12 лютого 2014 року.

У повному обсязі постанова виготовлена 17 лютого 2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Череповський Є.В.