ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2014 Справа № 901/4211/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П Т М»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «О-Транс»
про стягнення 20262,74 грн
Суддя Доброрез І.О.
Представники:
від позивача - Батурін А.І. (адвокат, посвідчення від 14.12.2010 № 1891, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20.12.2010 № 2219, угода про надання правової допомоги від 18.12.2013 б/н);
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 19.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «П Т М» (далі - позивач, ТОВ «П Т М») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «О-Транс» (далі - відповідач, ТОВ «О-Транс») грошових коштів у розмірі 20262,74 грн, що включають: 7067,00 грн основного боргу, 3533,50 грн штрафу, 333,80 грн пені, 9328,44 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 193, 224, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 536, 625, 694 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання ТОВ «О-Транс» взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 19.07.2013 № 55 у частині оплати одержаного від позивача товару згідно видаткової накладної від 19.07.2013 № 971.
Ухвалою суду від 23.12.2013 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.
11.02.2014 ТОВ «О-Транс» звернулось до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просило зобов'язати ТОВ «П Т М» вчинити дії з прийняття поверненого товару за договором поставки від 19.07.2013 № 55.
Ухвалою суду від 13.02.2014 відмовлено у прийнятті вищевказаної зустрічної позовної заяви.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 18.02.2014.
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином та своєчасно (а.с. 79-82), про причини неявки не повідомив. Проте, 18.02.2014 від представника ТОВ «О-Транс» до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку вирішення спору відповідно до ст. 69 ГПК України. Зазначені клопотання обґрунтовує необхідністю часу для порушення судом провадження у справі за позовом ТОВ «О-Транс» до ТОВ «П Т М» про зобов'язання вчинити дії з прийняття поверненого товару за договором поставки від 19.07.2013 № 55, а також для подальшого вирішення судом питання про зупинення провадження у справі № 901/4211/13 до розгляду вищевказаної справи. Додатково повідомив про неможливість забезпечення відповідачем явки свого уповноваженого представника у судове засідання (а.с. 83-84).
Розглянувши вищевказані клопотання представника відповідача, суд визнав їх необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Так, відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 у справі № 2-7/10608-2008.
Крім того, відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Із матеріалів справи вбачається, що 19.12.2013 судом було одержано позовну заяву ТОВ «П Т М» до ТОВ «О-Транс» про стягнення 20262,74 грн, у зв'язку з чим спір у справі № 901/4211/13 має бути вирішений до 19.02.2014.
Перевіривши зазначені представником відповідача підстави для продовження процесуальних строків, суд не вважає їх винятковими, у зв'язку з чим він вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Разом з тим, ТОВ «О-Транс» у попередньому судовому засіданні скористалось своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, надавши відзив на позовну заяву від 26.01.2014 вих. № 1 (а.с. 63-64). Зокрема, зазначило, що відповідач помилково одержав поставлений товар, про що позивачу надіслано лист від 06.08.2013 вих. № 2. Додатково відповідач повідомив, що видаткова накладна від 19.07.2013 № 971 не відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Крім того, у відзиві вказав про неможливість при прийнятті товару визначити його характеристики та специфікацію у зв'язку з відсутністю сертифікатів якості та інших супровідних документів на товар.
Під час судового засідання представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та письмових запереченнях на відзив (а.с. 87-89). Зокрема, повідомив, що у спірній видатковій накладній у графі «Отримав» стоїть підпис директора ТОВ «О-Транс» Мордвова Я.В., який скріплений печаткою відповідача. Додатково зазначив, що видаткова накладна від 19.07.2013 № 971 має всі необхідні реквізити та є достатньою підставою для обліку відповідачем товару (за бухгалтерським та податковим обліком).
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
19.07.2013 між ТОВ «П Т М» (Постачальник) і ТОВ «О-Транс» (Покупець) укладений договір поставки № 55 (далі - Договір; а.с. 27), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та сплатити паливно-мастильні матеріали (Товар) у порядку та у строки, визначені Договором.
Згідно із п.п. 2.1, 2.2, 4.1 Договору асортимент та кількість переданого Покупцю Товару визначається на підставі заявок Покупця (усних та письмових), поданих ним будь-яким зручним для нього способом. Ціни на кожне найменування Товару визначаються на момент подачі заявки та фіксуються у видатковій накладній Постачальника на кожну партію Товару.
Умовами Договору, зокрема, п. 2.3 передбачено, що сума Договору дорівнює сумарній вартості всіх партій Товару, поставлених Покупцю за умовами Договору відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору якість Товару повинна відповідати діючим стандартам і сертифікату (паспорту) якості виробника. На кожну партію Товару Постачальник зобов'язаний надати сертифікати (паспорта) якості.
Пунктом 7.2 Договору також визначено, що приймання Товару здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної Постачальника і сертифікату якості виробника продукції на кожну заявлену партію Товару, відповідно до вимог діючого законодавства України.
При виявленні невідповідності Товару за кількістю та якістю, відображених у документах, що додаються, Покупець викликає представника Постачальника для складання відповідного акту. При неявці за викликом представника Постачальника протягом 5-ти календарних днів з моменту виклику, доказом невідповідності Товару за кількістю та якістю служитиме висновок експерта Торгово-промислової палати (п. 7.3 Договору).
Водночас, п. 4.2 Договору передбачено, що перехід права власності на Товар здійснюється на момент фактичної передачі Товару у розпорядження Покупця, що підтверджується видатковою накладною Постачальника. Датою постачання вважається дата видачі видаткової накладної Постачальника.
Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що Покупець оплачує вартість поставленого йому Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно видаткової накладної на кожну партію поставленого Товару на умовах відстрочення платежу строком на 20 календарних днів, починаючи з моменту поставки заявленої кількості Товару.
Умовами Договору, зокрема, у п. 11.1 Постачальник і Покупець визначили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору Постачальник передав, а Покупець одержав мастило Starkraft HERCULES 10w40 SD (20л/18кг) у кількості 10 штук на загальну суму 7067,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною від 19.07.2013 № 971 (а.с. 28).
Крім того, 19.07.2013 у зв'язку з вищевказаною поставкою Постачальником була виписана податкова накладна № 24 (а.с. 29).
Проте, Покупець оплату за одержаний Товар не здійснив та листом від 06.08.2013 вих. № 2 повідомив про його повернення, оскільки одержане мастило не відповідає вимогам щодо кількості та якості (а.с. 30-31).
Листом від 12.08.2013 вих. № 84 Постачальник висловив свої заперечення щодо повернення ТОВ «О-Транс» одержаного за Договором Товару (а.с. 32-34) та у зв'язку із тим, що заборгованість відповідачем оплачена не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом також встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
У той же час, згідно ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Як встановлено судом, 19.07.2013 позивач передав відповідачу Товар на загальну суму 7067,00 грн, що підтверджується відповідною видатковою накладною № 971. Вищевказана накладна підписана представником відповідача та його підпис скріплений печаткою ТОВ «О-Транс». Зазначене відповідачем під час судового розгляду не спростовано, доказів протилежного не надано. Крім того, зі змісту листа відповідача від 06.08.2013 вих. № 2 також убачається, що Товар Продавцем був переданий, а Покупцем - одержаний, у зв'язку з чим доводи представника ТОВ «О-Транс» про невідповідність видаткової накладної від 19.07.2013 № 55 вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є необґрунтованими та не спростовують факту здійснення між сторонами господарської операції.
Разом з тим, судом до уваги не приймаються доводи відповідача про ненадання йому позивачем сертифікатів якості та інших супровідних документів на Товар, оскільки вищевказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України.
Необхідно також зазначити, що сторони у п. 7.3 Договору передбачили порядок вирішення питань щодо усунення невідповідності Товару за кількістю та якістю, зокрема, доказом такої невідповідності має бути висновок експерта Торгово-промислової палати. Однак, вищевказаного висновку відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати лист від 06.08.2013 вих. № 2 належним доказом відмови від договору купівлі-продажу та повернення Товару Продавцеві.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується підписаною видатковою накладною. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було, відтак, надана позивачем накладна є первинним бухгалтерським документом, яка відображає факт здійснення між сторонами господарської операції.
У той же час, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем Товару не виконав, доказів протилежного суду не надав. З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого Товару є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений Товар у розмірі 7067,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати поставленого Товару. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так, у п. 9.1 Договору визначено, що у випадку невиконання Покупцем умов п. 5.2 Договору він зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 50 % від суми простроченого грошового зобов'язання (суми) боргу.
Водночас, п. 9.2 Договору передбачено, що крім штрафу Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов'язання (суми боргу) за кожний день прострочення платежу.
Сторони також домовились, що нарахування штрафних санкцій за Договором здійснюватиметься протягом 12 місяців з моменту прострочення Покупцем виконання зобов'язання зі сплати поставленого Товару (п. 9.4 Договору).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 09.08.2013 по 18.12.2013 у розмірі 333,80 грн (а.с. 11), судом встановлено, що пеня позивачем нарахована відповідно до умов Договору, зокрема, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання зобов'язань за Договором. Зазначене також не суперечить приписам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/9-ВР. Судом також встановлено, що пеня позивачем нарахована у межах строків, визначених у п. 9.4 Договору.
Розрахунок штрафу у розмірі 3533,50 грн (а.с. 11) суд також вважає вірним та обґрунтованим.
Таким чином, штрафні санкції у вищевказаних розмірах є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення процентів річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи вищевказані приписи закону, суд дійшов висновку, що ст. 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж три проценти річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у п. 9.3 Договору в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011 у справі № 07/238-10, п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних з 09.08.2013 по 18.12.2013 у розмірі 9328,44 грн (а.с. 11), суд також вважає його вірним, а тому вимога позивача про стягнення процентів річних у зазначеному розмірі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115-116 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «О-Транс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П Т М» грошові кошти у розмірі 20262,74 грн (двадцять тисяч двісті шістдесят дві грн 74 коп.), у т.ч. 7067,00 грн основного боргу, 333,80 грн пені, 3533,50 грн штрафу, 9328,44 грн процентів річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «О-Транс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П Т М» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 24.02.2014.
Суддя І.О. Доброрез