ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2006 року Справа № 39/297-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів :Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання : Шваб О.А.
За участю представників сторін:
від позивача: Федоріна М.А. довіреність №01/06 від 01.02.2006 року
від відповідача: Лисих В.М. провідний юрисконсульт, довіреність №31-15 від 20.07.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дизельний завод”, м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006року у справі № 39/297-06
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгпродукт”, м. Кривий Ріг
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Дизельний завод”, м. Кривий Ріг
про стягнення 125 035,6 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006 року у справі № 39/297-06 ( суддя Ліпинський О.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгпродукт” до Відкритого акціонерного товариства „Дизельний завод” про стягнення 125 035,6 грн.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Дизельний завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгпродукт” 112727грн. 79 коп. інфляційних витрат, 28866 грн. 24 коп. три проценти річних, 1415 грн. 94 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Оскаржуючи рішення, Відкрите акціонерне товариство „Дизельний завод”, м. Кривий Ріг в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник посилається на те, що в матеріалах справи 39/297-06 є ухвала Вищого господарського суду України по справі № 14/68, де в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України було зупинено виконання судового рішення від 09.06.2004 року, тобто рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині стягнення суми 427997,33 грн. Суд вказував, що не має доказів погашення суми основного боргу, за яку нарахована інфляція та три проценти річних. Позивач при розгляді справи № 39/297-06 заперечував позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгпродукт” на підставі п.5 ст. 11 Господарського кодексу України. Але, суд не звернув увагу на дану норму закону та взяв за основу тільки рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 року, тобто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгпродукт”, з таким висновком позивач не згоден.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгпродукт”, м. Кривий Ріг у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, посилаючись на те, що за рішенням суду факт невиконання договірних зобов’язань встановлюється та грошові кошти стягуються з відповідача по справі, а не виникає обов’язок у сторони за договором здійснити оплату боргу, який в нього і так існує на підставі договору. Суд першої інстанції правомірно зазначив в рішенні, що прострочення відповідача пов’язане з невиконанням відповідного договору, а ні рішення суду по справі № 14/68. Відповідач був зобов’язаний виконати договірний обов’язок щодо сплати суми, взагалі й без рішення суду та без звернення до судових установ, шляхом виконання взятих на себе договірних обов’язків.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 року у справі №14/68, що залишено без змін в частині основного боргу, інфляції та 3% річних постановами Дніпропетровського господарського суду та Вищого господарського суду України відповідно від 09.02.2006 року та 07.06.2006 року стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Дизельний завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгпродукт” 427997,33 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, нарахованого за період з 01.01.2002 року по 29.02.2004 року, 23160 грн. –3 % річних, нарахованих за період з 01.12.2001 року по 31.01.2004 року.
Позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційних витрат за період з 01.03.2004 року по 15.08.2006 року в сумі 112727,79 грн. та 3 % річних за період з 01.02.2004 року по 15.08.2006 року в сумі 28866,24 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вищенаведеними судовими рішеннями встановлено факт порушення відповідачем зобов”язання за договором доручення №16/10 від 16.10.2001 року і виходячи з приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не доводиться знову.
Главою 50 Цивільного кодексу України встановлені підстави припинення зобов’язання.
Відповідно до ст. 599 Цивільний кодекс України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач зобов’язання по поверненню позивачу боргу в сумі 386000 грн. не виконав.
Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок інфляційних втрат та річних відсотків здійснений відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин позовні вимоги підлягали задоволенню.
Посилання скаржника на п. 5 ст.11 Господарського кодексу України, відповідно до якого суб'єктам господарювання, які не враховують суспільні інтереси, відображені в програмних документах економічного і соціального розвитку, не можуть надаватися передбачені законом пільги та переваги у здійсненні господарської діяльності безпідставне, оскільки предметом позовних вимог було стягнення з відповідача інфляційних втрат та річних відсотків за невиконання зобов’язання по поверненню грошових коштів за договором доручення № 16/10 від 16.10.2001 року про що і зазначив суд у своєму рішенні.
З огляду на викладене рішення прийнято господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим підстави для його скасування відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України , Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дизельний завод”,
м. Кривий Ріг залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006р. у справі № 39/297-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.О.Лотоцька
Судді Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнеєв
З оригіналом згідно.
Помічни