ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2006 року Справа № 32/472
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів :Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання : Шваб О.А.
За участю представників сторін:
від позивача: Шевченко О.Ю. довіреність № б/н від 10.11.2006 року
від відповідача : Алєксєєнко А.І. довіреність № 547 від 08.12.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2005р. у справі № 32/472
за позовом: Акціонерного комерційного банку "Прем"єрбанк", м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс", м. Дніпропетровськ
про стягнення 126 600,00 грн. за договором уступки права вимоги
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2005 року у справі № 32/472 ( суддя Васильєв О.Ю) стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс", м. Дніпропетровськ на користь позивача - Акціонерного комерційного банку "Прем"єрбанк", м. Дніпропетровськ 107133,49 - основного боргу; 15838,77 грн. збитки від інфляції ; 3627,80 грн. 3% річних від простроченої суми; 1266,00 грн. - витрат на сплату держмита; 118, 00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Оскаржуючи рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранс", м. Дніпропетровськ у апеляційній скарзі просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення господарський судом норм процесуального права та на неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
Скаржник посилається на те, що відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Акціонерному комерційному банку "Прем"єрбанк" було відомо про оплату 20.07.2004 року боржником на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранс” заборгованості в сумі 107133,49 грн. шляхом передачі простого векселя. Але в порушення п.2.1 угоди про відступлення права вимоги № 7 від 15.07.2004 року позивач не передав відповідачу документи, передбачені даним пунктом. Позивачем до сьогоднішнього часу не надані відповідачу вищевказані документи, які засвідчують права, які передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Після укладення угоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтертранс" стало відомо про існування рішення № 110 від 12.02.2004 року Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області, пунктом 6 якого було заборонено Акціонерному комерційному банку "Прем"єрбанк" відчуження активів без погодження з управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області. Погодження на відчуження активів Акціонерного комерційного банку "Прем"єрбанк" від Національного банку України в Дніпропетровський області на момент укладення угоди про відступлення права вимоги № 7 від 15.07.2004 року не отримувалось та не надавалось. Ці обставини послужили на сьогоднішній час підставою для визнання недійсними інших аналогічних угод про відступлення права вимоги в господарському суді. Дізнавшись про вищевикладені неправомірні дії Акціонерного комерційного банку „Прем”єрбанк”, який діяв в порушення рішення № 110 і відповідно в порушення ст. 73 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтертранс” своїм листом № 125 від 20.08.2004 року звернулось до банку з вимогою розірвати всі укладені угоди про відступлення права вимоги, у тому числі і угоду № 7 від 15.07.2004 року. Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України сторони досягли згоди на розірвання угоди № 7 від 15.07.2004 року. А відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов”язання сторін припиняються. Відповідно, вимоги щодо виконання будь –яких зобов”язань за розірваною угодою є незаконним та такими, що не підлягають задоволенню.
Акціонерний комерційний банк "Прем"єрбанк", м. Дніпропетровськ у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, посилаючись на те, що у відповідності до п.1.2 угоди новий кредитор повинен здійснити оплату на користь первинного кредитора суму заборгованості за кредитом та відсотках в строк до 05.08.2004 року. Відповідач заборгованість за угодою про уступку права вимоги № 7 від 15.07.2004 року не погасив та не надав доказів погашення заборгованості. Тобто має місце пряме порушення зобов”язання з боку відповідача. У позивача є всі законні підстави звернутися до відповідача з вимогою про погашення суми заборгованості за кредитом та відсотках. 25.08.2004 року позивач дійсно отримав від відповідача лист № 125 з пропозицією про розірвання угоди про уступку права вимоги № 7 від 15.07.2004 року. Враховуючи те, що на виконання вимог угоди № 7 позивач 15.07.2004 року направив на адресу боржника повідомлення про проведення операції із уступки права грошової вимоги на користь відповідача, позивач письмової згоди на розірвання угоди про уступку права вимоги у формі, передбаченої ст.ст. 654,208 Цивільного кодексу України , не надав. У наданому відповідачем витягу з протоколу від 31.08.2004 року йде мова про відновлення на балансі заборгованості по кредитах та відсотках по кредитних договорах, вказаних у переліку. Серед цих договорів не вказується договір про розрахункове –касове обслуговування № 3938 від 06.09.2000 року та додаткова угода до нього № 1/66 від 16.12.2003 року, право вимоги за якими передавалося відповідачу відповідно до п.1.1 угоди про уступку права вимоги № 7 від 15.07.2004 року . Твердження відповідача відносно розірвання угоди про уступку права вимоги № 7 від 15.07.2004 року є безпідставним.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:
15.07.2004 року між Акціонерним комерційним банком „Прем”єрбанк” –первісний кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтертранс” - новий кредитор було укладено угоду про відступлення права вимоги № 7, відповідно до якої первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги до Приватного підприємства „Євроконтакт” –боржник, що виникло з договору про розрахунково –касове обслуговування № 3938 від 06.09.2000 року та додаткової угоди до нього № 1/66 від 16.12.2003 року, укладених між первісним кредитором та боржником, а саме –по погашенню кредиту в сумі 102824,25 грн., сплаті відсотків в сумі 4309,24 грн., пені, штрафів та інших виплат, передбачених договором.
Пунктом 1.2. угоди встановлено , що в розрахунок за відступлення вимоги новий кредитор здійснює оплату на користь первісного кредитора суми заборгованості по кредиту та відсоткам в строк до 05.08.2004 року.
Посилаючись на невиконання новим кредитором зобов”язань за угодою № 7 від 15.07.2004 року, позивач на підставі ст.ст. 525,526,530 Цивільного кодексу України , ст. 20,224,225 Господарського кодексу України та ст. 92 Закону України „Про банки і банківську діяльність” просив стягнути з відповідача суму боргу, збитки від інфляції та річні відсотки від простроченої суми , всього 126600 грн..
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525,526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Але, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2006року у справі № 10/58, що набрало законної сили, угода про відступлення права вимоги № 7 від 15.07.2004 року визнана недійсною в цілому з моменту її укладення.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
З урахуванням вищенаведеної норми закону сторони не зобов’язані виконувати передбачені таким правочином умови.
З огляду на викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищенаведеного рішення господарського суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс", м. Дніпропетровськ задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2005 року у справі № 32/472 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Акціонерного комерційного банку "Прем"єрбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс” 633 грн. держмита за розгляд справи апеляційною інстанцією.
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.О.Лотоцька
Судді Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнеєв