УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/229/14Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"19" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосії у складі:
головуючого, суддіПритуленко О.В.,
суддів:Ломанової Л.О., Кустової І.В.,
при секретаріБроніковській М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 (треті особи Феодосійська міська рада АР Крим, ОСОБА_8, ОСОБА_9) про зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 в якому, з урахуванням поданих уточнень, просив суд зобов'язати відповідача знести самовільно побудовану цеглину стіну на території домоволодіння позивача та звільнити земельну ділянку під цією стіною.
У позові зазначив, що на підставі договору дарування від 24 грудня 1976 року йому належить 1/4 частина домоволодіння АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних споруд. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на праві приватної власності також належить по 1/4 частині зазначеного домоволодіння.
Поділ домоволодіння між його власниками не відбувався, порядок користування земельною ділянкою не визначався. Фактично у користуванні сторін знаходяться: у позивача - частина житлового будинку літ. «А», у відповідача - частка житлового будинку літ. «Б», прибудова літ. «б», самовільно збудований сарай літ. «Ж».
Посилаючись на те, що відповідач самовільно збудував стіну впритул до своєї частини домоволодіння завдовжки 10 м., товщиною 30 см., висотою 3 м., внаслідок чого прохід між його частиною домоволодіння та частиною домоволодіння позивача зменшився, і він позбавлений можливості проходу по земельній ділянці для обслуговування належної йому частини домоволодіння, просив про задоволення позову.
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Суд зобов'язав ОСОБА_7 здійснити перебудову сараю, позначеного на схематичному плані домоволодіння АДРЕСА_1 літерою «Ж», шляхом демонтажу цегляної стіни з боку житлового будинку, позначеного на схематичному плані домоволодіння літерою «А», та встановлення її у відповідності з наступними геометричними розмірами сараю літ. «Ж», шириною 1,80 м., довжиною 2,86 м. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу на рішення суду, в який посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення - про відмову у позові.
На думку апелянта, вирішуючи спір, суд не взяв до уваги те, що порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою між сторонами не встановлювався, і позивач не довів порушення його прав зведеною стіною. Вказана стіна є цегляною кладкою, якою відповідач облицював і укріпив будівлі, якими він користується. Задовольняючи позов, суд не врахував, що демонтаж цегляної стіни сараю літ. «Ж», може призвести до його зруйнування та може спричинити зруйнування тамбуру літ. «б». Також суд не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про порушення будівельних норм і правил з боку відповідача.
Крім того, на думку апелянта, до спірних правовідносин суд повинен був застосувати положення ст.103 ЗК України.
Позивач подав заперечення на скаргу, в яких, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії, пояснення сторін та третьої особи - ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача на користування частиною житлового будинку літ. «А», оскільки позивач позбавлений можливості належним чином здійснювати догляд та поточний ремонт вказаної частини будинку через збільшення відповідачем геометричних розмірів житлового будинку літ. «Б», тамбуру літ. «б», сараю літ. «Ж» внаслідок облицювання зовнішніх стін вказаних житлових будинків та тамбуру літ. «б» цегляною кладкою, збільшення ширини сараю літ. «Ж» внаслідок збільшення площі забудови в основі вказаного сараю.
Такий висновок суду слід визнати обґрунтованим, оскільки він підтверджений сукупністю зібраних у справі доказів.
Із роз'яснень, викладених у п. 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30 березня 2012 року вбачається, що відповідно до вимог ст. 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 440 кв.м (а.с.140), належить позивачу в розмірі 1/4 частини на підставі договору дарування від 24 грудня 1976 року, реєстр. № 3595 (а.с. 146), відповідачу - в розмірі 1/4 частини на підставі рішення Феодосійського міського суду від 25 лютого 1988 року (а.с. 139).
Рішенням Феодосійського міського суду від 29 вересня 1988 року (а.с. 138) відповідачу виділено на належну йому частку в житловому будинку літ. «Б» кімнату 1-1 площею 17 кв.м., кухню 1-3 площею 8,9 кв.м., кладову 1-2, тамбур літ. «б», сарай літ. «ж», вбиральню № І, паркан № 2, хвіртку № ІІ, виділено у користування земельну ділянку площею 100 кв. м. згідно висновку технічної експертизи.
На підставі угоди, укладеної між співвласниками будинку 16 січня 1990 року (а.с. 142-144), в користування позивача перейшло в житловому будинку літ. «А» підсобне приміщення № 1-1 площею 10,3 кв.м., підсобне приміщення № 1-2 площею 11,2 кв.м., житловий будинок літ. «В», тамбур літ. «в», ганок, вбиральня № 3, паркан № 5, хвіртка № 10, мостіння № 8, в користування відповідача - в житловому будинку літ. «Б» кімната 1-1 площею 17 кв.м., кладова 1-2 площею 7,8 кв.м., прибудова літ. «б1», тамбур літ. «б», паркан № 2, хвіртка № ІІ, вбиральня № І, також в угоді відображено, що позивачем самовільно збудовано сарай літ. «Л»; відповідачем сарай літ. «Ж».
З висновку судової будівельно-технічної експертизи Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1932 від 12 грудня 2013 року (а.с. 189-199) випливає, що геометричні розміри житлового будинку літ. «А», тамбуру літ. «б», сараю літ. «Ж» домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, не відповідають зазначеним в плані домоволодіння, що міститься в матеріалах інвентарної справи. Збільшення геометричних розмірів вказаних будинків і споруд відбулось внаслідок облицювання зовнішніх стін вказаних житлових будинків та тамбуру літ. «б» цегляною кладкою, збільшення ширини сараю літ. «Ж» відбулось внаслідок збільшення площі забудови в основі вказаного сараю. Ширина проходу між тамбуром літ. «б», сараєм літ. «Ж», що знаходяться в користуванні відповідача, та частиною житлового будинку літ. «А», що знаходиться в користуванні позивача, є меншою за нормативну: відстань від тамбуру літ. «б» до стіни житлового будинку літ. «А» складає 0,74 м при нормативній ширині відстані між будівлями для здійснення догляду за ними та здійснення їх поточного ремонту 1 м (п. 3.25 ДБН 360-92), відстань від цегляної стіни житлового будинку літ. «А» до цегляної стіни сараю літ. «Ж» становить від 0,74 м до 0,47 м.
З матеріалів інвентарної справи домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, вбачається, що зміна геометричних розмірів житлових будинків та споруд, що знаходяться в користуванні сторін не зафіксована, сарай літ. «Ж» є збудованим самовільно.
Наведене свідчить про існування у позивача перешкод у доступі до стіни житлового будинку літ. «А» для догляду і ремонту.
Згідно ст. 391 ЦК України власник має право на усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Виходячи з того, що вимоги позивача про усунення вказаних перешкод ґрунтуються на законі, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині вимог про покладення на відповідача обов'язку здійснити перебудову сараю лит. «Ж», шляхом демонтажу цегляної стіни з боку житлового будинку лит. «А», та встановлення її у відповідності з геометричними розмірами сараю літ. «Ж», визначеними в матеріалах інвентарної справи (а.с.180-183).
Довід апеляційної скарги стосовно того, що демонтаж цегляної стіни сараю літ. «Ж», може призвести до його зруйнування та зруйнування тамбуру літ. «б» не підтверджений матеріалами справи. Згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 1932 від 12 грудня 2013 року демонтаж вплине на теплопровідність стін та довговічність будівель. Висновку про те, що демонтаж може вплинути на міцність та безпечність сараю в експертизі не міститься. Крім того, відповідачем не дано доказів можливості усунення порушень в інший спосіб.
Також необґрунтованим є довід апелянта про недоведеність порушення відповідачем будівельних норм і правил.
Так, з висновку будівельно-технічної експертизи № 1932 слідує, що згідно п.3.25* Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 метра. Проте, відстань від тамбуру літ. «б» до стіни житлового будинку літ. «А» складає 0,74 м та від цегляної стіни житлового будинку літ. «А» до цегляної стіни сараю літ. «Ж» становить від 0,74 м до 0,47 м., що не відповідає вказаному пункту ДБН.
Не можна визнати обґрунтованим і довід апелянта про те, що до спірних правовідносин суд повинен був застосувати положення ст.103 Земельного кодексу України.
Відповідно до вказаної норми закону власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Тобто, вказана норма закону стосується дотримання правил добросусідства, що не є предметом спору у даній справі.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.