Справа № 2-689/11 Провадження № 22-ц/795/571/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Білокур В. І. Доповідач - Боброва І. О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О.,

суддів:Бойко О.В., Шитченко Н.В.,

при секретарі:Зіньковець О.О.,

за участю:позивача ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_5, його представника - адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини в зв'язку з її навчанням,

в с т а н о в и в:

06.05.2011 р. позивач звернулась з позовом в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. народження на час її навчання до 30.06.2014 р. в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня 2011 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, аліменти на навчання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на час навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, починаючи з 06.05.2011 року по 30.06.2014 року. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь держави 51 грн. мита по справі та 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.06.2011 р. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Зокрема, судом не звернуто увагу на те, що позивач при зверненні до суду не сплачувала судовий збір та витрати на ІТЗ, що давало підстави для залишення позовної заяви без руху. Апелянт стверджує також, що позивач обізнана про місце його проживання в м. С.Петербург РФ. Також судом не з'ясований матеріальний стан відповідача та його спроможність утримувати повнолітню дочку у розмірі визначеному судом - 1/4 частини всіх доходів, у суду не було достатніх доказів для задоволення позову та не зрозуміло, чому суд не визначив аліменти у розмірі 1/6 або 1/8 частини всіх доходів. Крім того, судом не враховано ту обставину, що дочка отримує стипендію в розмірі 730 грн.

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, надавши письмові заперечення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є батьком повнолітньої дочки ОСОБА_8 та зобов'язаний матеріально її утримувати в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку і до закінчення навчання.

З таким висновком районного суду частково колегія суддів не погоджується, оскільки він не в повному обсязі ґрунтується на матеріалах справи та вимогах чинного законодавства.

По справі встановлено, що сторони являються батьками повнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 5) і чого не заперечує сам відповідач.

Згідно з довідкою №268 від 04.04.2011 року ОСОБА_8 є студенткою інженерно-хімічного факультету НТУУ «КПІ» денної форми навчання за держзамовленням і закінчує навчання 30.06.2014 року (а.с.8)

Відповідно до положень ст.199 СК України та роз'яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв'язку з цим стягуються аліменти.

Виходячи зі змісту наведених норм, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи в сукупності, дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання повнолітньої ОСОБА_8, яка продовжує навчання. Проте, при визначені розміру аліментів, суд першої інстанції не з"ясував наявності можливості утримання повнолітньої дочки, зокрема, матеріальне становища відповідача, стан його здоров'я, а також не врахував факту добровільного надання фінансової допомоги відповідачем (а.с.56-58, 69-79) та тієї обставини, що дочка сторін отримує стипендію в навчальному закладі в розмірі 730 грн. (а.с.45).

З огляду на наведене розмір аліментів, що стягується, повинен бути зменшений до 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача.

В частині стягнення судових витрат рішення суду слід залишити без змін. Дані витрати стягнуті в мінімальному розмірі і тому зміні не підлягають.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою не сплачувала судовий збір та витрати на ІТЗ не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами про стягнення аліментів та відповідно до п.4 ч.3 ЦПК України (в редакції станом на виникнення спірних правовідносин) не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на ІТЗ у справах про стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.1, ст.ст. 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня 2011 року змінити, зменшивши суму стягнутих аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 з 1/4 частини до 1/8 частини всіх видів заробітку щомісяця.

В іншій частині заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня 2011 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: