АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/74/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Ісаєвська О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Кулікова С.В., Поліщук Н.В.
при секретарі: Гречка Т.В.
за участю: представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення дії, яка порушує права та відновлення становища, яке існувало до порушення.
в с т а н о в и л а :
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві, про усунення перешкод у здійсненні права власності - було задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_6 за свій рахунок усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_7 нежилим приміщенням АДРЕСА_1, шляхом демонтування входу та сходів зі сторони вул.Інститутської до нежитлового приміщення першого поверху АДРЕСА_2, над приямком нежилого приміщення АДРЕСА_1.
Заборонено ОСОБА_6 та іншим особам облаштовувати вхід та сходи зі сторони вул. Інститутської до нежитлового приміщення першого поверху АДРЕСА_2, над приямком нежилого приміщення АДРЕСА_1, та вчиняти будь-які інші дії, що перешкоджають користуванню приямком нежилого приміщення АДРЕСА_1.
Стягнуто зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1 720, 50 гривень.
Не погодившись з судовим рішенням представник відповідача - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про скасування рішення суду та постановлення нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Мотивуючи свою вимогу тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Апелянт у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Представники позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали та просили суд відмовити у задоволенню поданої апеляційної скарги
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Судом при розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_7 є власником нежилого приміщення АДРЕСА_1 (згідно Витягу про державну реєстрацію прав від 10.04.2012 № 33777504.
Відповідно до технічного паспорту на приміщення АДРЕСА_1, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна станом на 29.11.2011 року, зазначене приміщення НОМЕР_1 (в літ. А) має приямки. Приямки вказані на плані за поверхами приміщення НОМЕР_1 (в літ. А) технічного паспорту згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127.
ОСОБА_6 03.03.2011 року отримала Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 136, згідно з яким було переведено, житлові приміщення квартири АДРЕСА_2, у нежилі із облаштуванням окремого входу зі сторони вулиці Інститутська.
ОСОБА_6 також було облаштовано вхід та сходи з квартири НОМЕР_2 над приямком нежилого приміщення НОМЕР_1 (в літ. А) з фасаду будинку АДРЕСА_1.
При зверненні до суду із позовом ОСОБА_7 просила задовольнити заявлені нею вимоги вказуючи на те, що дії відповідача щодо зведення над приямком входу та сходів зі сторони вул. Інститутської до нежитлового приміщення першого поверху (колишньої квартири НОМЕР_2) над приямком нежилого приміщення НОМЕР_1 (в літ. А)є такими що порушують її права як власника , а тому у відповідності до вимог ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Суд першої інстанції задовольняючи позов у повному обсязі виходив з їх доведеності. Зазначаючи, що за правилами ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. При цьому будь-яке його обмеження у здійсненні цього права є незаконним. Облаштування відповідачем входу та встановлення сходів по всій площі приямку нежилого приміщення що належить позивачу обмежує користування та доступ до нього зі сторони фасаду будинку. Крім того облаштування даної групи здійснено в порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», проектна документація щодо реставрації з пристосуванням частини першого поверху будинку АДРЕСА_2 під магазин непродовольчих товарів з влаштуванням окремого входу по вул.. Інститутській у м. Києві не погоджена відповідачем з уповноваженими органами у сфері охорони культурної спадщини. Всупереч приписам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівельні роботи щодо облаштування входу та сходів до квартири НОМЕР_2 здійснені відповідачем за відсутності дозвільної документації на будівництво. Та з порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів. В той час як чинне законодавство покладає на відповідача як замовника будівництва, відповідальність за дотримання прав третіх осіб при розроблені проектної документації та оформлення дозвільної документації на будівництво.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт вказував на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги відсутність доказів на підтвердження наявності у позивача права власності на приямок нежилого приміщення як допоміжного приміщення, яке у відповідності до Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування населення.
Проте погодитися з такими доводами скарги не можна так як у відповідності до ст.ст. 1, 19 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку перебуває неподільне майно, що забезпечує належне функціонування жилого будинку та до якого відносяться: допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); конструктивні елементи будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в'їзна група тощо).
Отже, приямки не відносяться до допоміжних приміщень, не є ні конструктивними елементами, ні технічним обладнанням будинку. Площа приямків нежилого приміщення згідно з п.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна лише наноситься на план поверху відповідно до ескізу, але без зазначення їх площі.
Позивач по справі є власником нежилого приміщення АДРЕСА_1. За даними інвентаризаційної справи кількість приямків, які відносяться до групи приміщень НОМЕР_1 ( в літ.» А») у підвальному поверсі, складає шість. На момент розгляду справи в суді право власності позивача ніким не оспорено та не скасовано, а відтак зазначені вище доводи апелянта не ґрунтуються на матеріалах справи.
Також апелянтом вказувалось на не відповідність дійсності тверджень позивача, що облаштування входу та сходів відповідачем призвело до захаращення приямку та відсутності освітлення нежилого приміщення, що знаходиться на підвальному поверсі. Оскільки, за змістом п. 2.1. ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення» передбачено, що приміщення з постійним перебуванням людей повинно мати, як правило, природне освітлення. Без природного освітлення допускається проектування приміщень, розміщення яких дозволено в підвальних поверхах будинків відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення». Отже, дії відповідача щодо влаштування вхідної групи приміщення будинку АДРЕСА_2 не можна розцінювати як порушення п. 2.1. ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», оскільки такі приміщення можуть бути проектовані без природного освітлення. Крім того, судом не було взято до уваги, що сходи вхідної групи змонтовані з прозорого матеріалу.
Однак погодитися з даними доводами апеляційної скарги не можна виходячи з того, що наявність приямку в підвальному приміщенні забезпечує його природне освітлювання, провітрювання, проведення робіт пов'язаних з водовідведенням будинку та дотримання правил пожежної безпеки у відповідності до положень п. 2.1. ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», п.п.8.2.3 ДБН В 2.2-9-2009 « Громадські будинки та споруди» Основні положення», п. п. 2.8.2, 4.1.5, 4.1.12 Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій; п.п. 4.2.11, 7.10.1.5 Правил пожежної безпеки в Україні.
За таких обставин правомірним на думку колегії суддів є висновок суду першої інстанції, що проведення будівельних робіт по облаштуванню відповідачем без отримання належної дозвільної та проектної документації входу та сходів до нежитлового приміщення першого поверху ( колишньої квартири НОМЕР_2) призвело до порушення прав власника щодо користування приямком нежитлового приміщення НОМЕР_1 ( в літ. А) так як було втрачено здійснення функціональних дій приямку, які визначені зазначеними вище нормами.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: