АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/936/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - КатющенкоВ.П.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Лужецькій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Дочірнього підприємства «Прем'єр Експо», яка подана представником КОТІКОВОЮ Ольгою Володимирівною, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Прем'єр Експо» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації середнього заробітку за час затримки проведення належного розрахунку,

встановила:

В лютому 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача ДП «Прем'єр Експо» на її користь заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 13 724 грн. 95 коп., стягнути з ДП «Прем'єр Експо», відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України на її користь середній заробіток за час затримки проведення належного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, за виключенням вже сплаченої суми, який за період з 01 вересня 2008 року по 01 лютого 2013 року становить 374 290 грн. 84 коп.; стягнути з ДП «Прем'єр Експо» на її користь у відшкодування моральної шкоди 250 грн., завданої невиплатою премій та заниженням окладу за січень - травень 2008 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2011 року було задоволено частково позов ОСОБА_2 до ДП «Прем'єр Експо», скасовано наказ про переведення, стягнуто 26 694 грн. 85 коп. - частину невиплаченої компенсації при звільненні; 400 149 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку; 500 грн. моральної шкоди; 7,5 грн. витрат по оплаті ІТЗ.

19 жовтня 2011 року рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення Дніпровського суду м. Києва в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суму було змінено на дату розгляду справи, тобто в сумі 499 870 грн. 92 коп. Рішенням Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 березня 2012 року рішення Апеляційною суду м. Києва в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було змінено на суму в розмірі 50 000 грн.

Вказувала, що в ході розгляду вказаної справи відповідачем було видано накази про преміювання: у січні 2008 року на суму 3068 грн., у лютому 2008 року на суму 3068 грн. Відповідно до розрахункових листів за січень та лютий 2008 року вказана премія їй виплачена не була, а отже вона підлягає стягненню у примусовому порядку, оскільки являє собою складову частину заробітної плати. Крім цього, при розгляді вказаної вище цивільної справи також було встановлено незаконність та безпідставність зменшення посадового окладу з 12 068 грн. до 9000 грн. Заборгованість із незаконного заниження посадового окладу та невиплаченої премії складає 13724 грн. 95 коп., що в тому числі підтверджується розрахунковими листами за вказані місяці, де у розділі «премія» грошова сума відсутня та занижено посадовий оклад з 12 068 грн. до 9 000 грн.

Оскільки вказана сума фактично встановлена на підставі поданих відповідачем фінансово-бухгалтерських та кадрових документів, на її думку підлягає стягненню і сума середнього заробітку за час затримки проведення такого розрахунку, який за період з 01 вересня 2008 року по день подачі позову складає 706 297 грн. 92 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з ДП «Прем'єр Експо» на користь ОСОБА_2 заборгованість із виплати заробітної плати в розмірі 13 724 грн. 95 коп. В решті позову - відмовлено.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити та стягнути з відповідача на її користь відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки проведення належного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який на 25.11.2013 року складає 503 237 грн. 32 коп., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам матеріального права.

Вказувала, що в оскаржуваному рішенні судом було встановлено, що на даний період часу відповідач не провів розрахунок з позивачем, не виплативши їй премію за січень та лютий 2008 року та різницю в окладі за березень-травень 2008 року, на загальну суму 13 724 грн. 95 коп. Наявність заборгованості із виплати заробітної плати при звільненні підтверджує правомірність вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки, оскільки тримісячний строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору починається із дня фактичного розрахунку, про що вказав Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 року.

Таким чином, перебіг тримісячного строку, пропуск якого суд першої інстанції визначив як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки, не розпочався, оскільки заборгованість із заробітної плати у сумі 13 724 грн. 95 коп. відповідач на даний час не виплатив.

Не погоджуючись з рішенням, представник ДП «Прем'єр Експо» - Котікова О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості із виплати заробітної плати в розмірі 13 724 грн. 95 коп. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Вказувала, що позивач перебувала з позивачем у трудових відносинах та займала посаду головного бухгалтера, з якої звільнилась 29.08.2008 року. При звільненні позивачу було нараховано та своєчасно виплачено суму в розмірі 109 062 грн., з якою позивач не погодилась.

В процесі розгляду попередньої справи про скасування наказу про переведення, проводилась судово-економічна експертиза. Одним із питань, що було поставлене експерту на дослідження, було «визначення розміру суми належної позивачу при звільненні». Експерт у висновку зазначив, що при звільненні підприємство зобов'язане виплатити працівнику всі суми, що належать йому на дату звільнення, та розрахував цю суму, яка склала 135 756 грн. 85 коп.

Тобто, різниця між розрахунками відповідача та експерта склала 26 694 грн. 85 коп., яка в подальшому разом із сумою середнього заробітку була стягнута на користь позивача. Експертом при визначенні розміру суми належної при звільненні у розмірі 135 756 грн. 85 коп. було проаналізовано та враховано накази на премії у розмірі 3068 грн. (за січень та лютий 2008 року),а оклад при визначенні всіх розрахунків враховувався на рівні 12 068 грн., в тому числі й за березень, квітень, травень 2008 року, посилаючись лише на розрахункові листи, надані позивачем. Експерт, маючи на руках всі документи, в тому числі, які є предметом даного позову визначив остаточну суму, належну позивачу при звільненні, яка була виплачена відповідачем у повному обсязі.

Вказувала, що жодних заборгованостей у відповідача перед позивачем не існує, позивач отримала кошти за результатами розгляду попередньої справи у більшому розмірі, ніж ухвалено рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Вважає пред'явлені позивачем вимоги незаконними та необґрунтованими.

В судовому засіданні позивач підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила її задовольнити; представники відповідача підтримали апеляційну скаргу відповідача та просили її задовольнити, а скаргу позивача - відхилити.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу позивача необхідно відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ДП «Прем'єр Експо» з 23.07.2001 року по 29.08.2008 року, в тому числі на посаді головного бухгалтера - з 29.10.2001 року, з 26 березня 2008 року -на посаді заступника головного бухгалтера. Наказом відповідача № 29/08-08К-01 від 29.08.2008 року наказ про переведення було скасовано та відновлено позивача на посаді головного бухгалтера.

01 липня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у справі № 2-25/11, яким позов ОСОБА_2 до ДП «Прем'єр Експо» про скасування наказу про переведення на іншу посаду, стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Скасовано наказ про переведення ОСОБА_2 на посаду заступника головного бухгалтера, стягнуто 26 694 грн. 85 коп. - частину невиплаченої компенсації при звільненні; 400 149 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку; 500 грн. моральної шкоди; 7,5 грн. витрат по оплаті ІТЗ.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року рішення Дніпровського суду м. Києва в частині скасування наказу про переведення було скасовано, у задоволенні вказаної вимоги відмовлено. В частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суму середнього заробітку було розраховано станом на дату розгляду справи, тобто в сумі 499 870 грн. 92 коп.

Рішенням Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 березня 2012 року рішення Апеляційною суду у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було змінено на суму у розмірі 50 000 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що під час розгляду вищевказаної справи їй стало відомо про наявність наказів ДП «Прем'єр Експо» про преміювання від 28.01.2008 року та від 28.02.2008 року, проте визначена у наказах премія виплачена їй не була. Крім того, при проведенні судово-економічної експертизи, висновок якої від 10.06.2010 року був покладений в основу рішення суду по вказаній справі, експертом було встановлено, що відповідач незаконно у березні, квітні та травні 2008 року зменшив розмір посадового окладу позивача з 12 068 грн. до 9000 грн. Тому позивач у даному позові просила стягнути недоплачену суму посадового окладу за вказаний період часу.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що вказані позивачем обставини встановлені судовими рішеннями, а тому в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Так, постановляючи рішення 01.07.2011 року про стягнення з ДП «Прем'єр Експо» на користь ОСОБА_2 26 694 грн. 85 коп. як частки невиплаченої компенсації при звільненні, Дніпровський районний суд м. Києва, з рішенням якого в цій частині погодився Апеляційний суд м. Києва та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, виходив із висновків судово-економічної експертизи від 10.06.2010 року, проведеної під час розгляду вказаної справи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Зазначена сума складалась із заборгованості з виплати компенсації за 164 дні невикористаної відпустки, вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України, виплати лікарняних у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Розраховуючи суми для виплати, експерт виходив з того, що ОСОБА_2 не була виплачена премія в січні 2008 року та в лютому 2008 року, в сумі по 3068 грн., встановлена наказами ДП «Прем'єр Експо» від 28.01.2008 року та від 28.02.2008 року та з урахуванням ст. 103 КЗпП України, за основу для розрахунків брався посадовий оклад ОСОБА_2 за березень-травень 2008 року в розмірі 12068 грн., виходячи із штатного розпису на 2008 рік, затвердженого 21.12.2007 року від імені директора ПетроваА.А.

Враховуючи, що висновком експерта встановлено факт невиплати позивачу премії у січні-лютому 2008 року, і відповідачем не надано доказів, які б свідчили про правомірність зменшення посадового окладу ОСОБА_2 у 2008 році з 12068 грн. до 9000 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення премії за січень-лютий 2008 року у розмірі по 3068 грн. та заборгованості по виплаті заробітної плати, що складається із недоплаченої суми окладу за березень-травень 2008 року на загальну суму 7588 грн. 95 коп., а всього - на суму 13 724 грн. 95 коп.

Однак, виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зі змісту рішення Апеляційного суду м. Києва від 19.10.2011 року вбачається, що з позовом до ДП «Прем'єр Експо» про скасування наказу про переведення, стягнення недоплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 звернулася до суду у серпні 2008 року. Під час розгляду справи позивач неодноразово змінювала та уточнювала позовні вимоги та вказувала, що оскільки їй не виплатили всі суми, належні при звільненні, то просила стягнути з відповідача на її користь 26 694 грн. 85 коп. заборгованості по заробітній платі; 410 948 грн. 52 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 80 000 грн.

Зазначеним рішенням також встановлено, що наказом № 29/08-08К-02у від 29.08.2008 року ОСОБА_2 звільнена з посади головного бухгалтера з 29.08.2008 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. Цим же наказом передбачено виплатити позивачу у зв'язку зі звільненням компенсацію за 164 дні невикористаної відпустки, вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України, заробітну плату за серпень 2008 року з урахуванням тимчасової непрацездатності.

Відповідно до розрахункового листа за серпень 2008 року, позивачу нараховано 109 062 грн. належних при звільненні сум та виплачено за вирахуванням обов'язкових податків і зборів 92 287 грн. 17 коп.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 10.06.2010 року, проведеної в ході розгляду вказаної справи, сума нарахованих виплат, належних ОСОБА_2 при її звільненні, має складати 135 756 грн. 85 коп., з яких: компенсація за 164 дні невикористаної відпустки - 80 456 грн. 44 коп., вихідна допомога відповідно до ст. 44 КЗпП України - 40 014 грн., виплата за лікарняними листами - 15 285 грн. 45 коп.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що обставини щодо невиплати позивачу премії у січні-лютому 2008 року та наявності заборгованості по заробітній платі за березень-травень 2008 року було встановлені судовим рішенням, а тому не підлягають доказуванню, - колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені обставини не були предметом дослідження суду у вказаній справі і посилання на зазначені обставини у тексті судового рішення - відсутні.

З висновку експертизи вбачається, що експертом при визначенні розміру суми, належної при звільненні позивачу, в розмірі 135 756 грн. 85 коп. було враховано накази про преміювання у розмірі 3068 грн. ( січень-лютий 2008 року), а оклад при визначенні всіх розрахунків враховувався у розмірі 12068 грн., в тому числі й за березень - травень 2008 року.

Остаточна сума заробітної плати, що підлягала виплаті позивачу при звільненні, була визначена експертом у розмірі 135 756 грн. 85 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнюючи позовні вимоги у вказаній справі, позивач ОСОБА_2 посилалась на ст. 116, 117 КЗпП України та вказувала, що при звільненні їй мало бути нараховано 135 756 грн. 85 коп., проте нараховано 109 062 грн., а тому відповідач недонарахував при звільненні 26 694 грн. 85 коп. (визначену експертом суму), і просила стягнути зазначені кошти з відповідача як загальну суму заборгованості із виплати заробітної плати при звільненні, яка відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» включає в себе основну заробітну плату, додаткову заробітну плату, в тому числі, надбавки, компенсаційні виплати, премії.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач перебувала на посаді головного бухгалтера підприємства, в тому числі і в період січня - березня 2008 року. Разом з тим, при уточненні позовних вимог у вищевказаній справі протягом 2009 - 2010 років у відповідних розрахунках позивач зазначала, що фактично нараховані суми за березень - квітень 2008 року відповідають правильно нарахованим сумам заробітної плати, і заборгованість за вказані місяці відсутня. Спірною за вищевказаний період була лише сума в розмірі 272 грн. 03 коп. як виплата на підставі листка непрацездатності за травень 2008 року, яка в подальшому була правильно розрахована експертом та стягнута судом.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2011 року, залишеним у цій частині без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанції, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі були задоволені, стягнуто з відповідача на користь позивача недонараховану при звільненні суму в розмірі 26 694 грн. 85 коп.

Таким чином, при розгляді позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд у рішенні від 01.07.2011 року визначив розмір усіх сум, що належали позивачу при звільненні.

За таких обставин твердження позивача про наявність інших невиплачених їй сум заборгованості по заробітній платі та премії є безпідставними, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення премії та різниці в окладі - задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги відповідача, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки у зв'язку з невиплатою до цього часу заборгованості у розмірі 13 724 грн. 95 коп. перебіг тримісячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, не розпочався, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем відсутня, а відтак підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП України - також відсутні.

Оскільки підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку колегія суддів вважає відсутність такої заборгованості по заробітній платі, а суд першої інстанції відмовив у задоволенні цих позовних вимог з підстав пропуску позивачем передбаченого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку на звернення до суду, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду у повному обсязі та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19.10.2011 року було скасоване рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2011 року в частині стягнення середнього заробітку та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ДП «Прем'єр Експо» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на суму 499 870 грн. 92 коп. Отже, всього до стягнення підлягала сума в загальному розмірі 527 073 грн. 27 коп.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21.03.2012 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 19.10.2011 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку було змінено, зменшено суму середнього заробітку до суми 50 000 грн.

Разом з тим, відповідно до наданих відповідачем виписок по рахунку та інформації про виконавче провадження, всього з відповідача на користь позивача було стягнуто в процесі виконавчого провадження 395 983 грн. 98 коп., а 21.06.2012 року виконавче провадження було закінчене у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції від 15.11.2013 року підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Прем'єр Експо» - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року - скасувати та ухвалити нове наступного змісту:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Прем'єр Експо» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації середнього заробітку за час затримки проведення належного розрахунку - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: