Справа № 761/21062/13-ц

Провадження НОМЕР_2/761/470/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 лютого 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Булах Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про виділ частки з спільної часткової власності, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 р. позивачі звернулися до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнення (зменшення) позовних вимог від 20.11.2013 р. поставлено питання про виділ ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в натурі у спільну часткову власність частину житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1, а саме: квартиру НОМЕР_1 загальною площею 51,8 кв.м., в яку входять: веранда 1-1 площею 9,1 кв.м., кухня 1-2 площею 5,3 кв.м., жила кімната 1-3 площею 7,4 кв.м., жила кімната 1-4 площею 7,2 кв.м., жила кімната 1-5 площею 16,5 кв.м., коридор 1-6 площею 6,3 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом є спільними власниками 3/5 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а решта частини будинку (2/5) належить відповідачу ОСОБА_3 Посилаючись на те, що між позивачами та відповідачем сталися неприязні стосунки, а будинок фактично поділено на дві частини, що становлять дві окремі кваритири з двома окремими входами, позивачі на підставі ст.364 ЦК України просили виділити в натурі належні їм частки майна у спільній частковій власності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, яка представляла також інтереси інших позивачів, та представник позивача позов підтримали з підстав, викладених в ньому.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2014 р. не заперечуючи проти порядку користування будинком, який склався між сторонами, заперечували проти задоволення позову щодо виділення частин будинку в натурі, оскільки стверджували, що запропонований стороною позивача виділ є лише встановленням порядку користування, який не оспорюється.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, і це не заперечується сторонами, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 складається з двох квартир, які мають окремі вхідні двері, що підтверджується планом будинку згідно технічного паспорту на жилий будинок (а.с.8-9).

Правом власності на 3/5 частини вищезазначеного будинку володіють три позивачі, кожній з яких після смерті ОСОБА_8, згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, належить по 1/3 часини (а.с.6,7,78). Зазначена частина будинку є квартирою НОМЕР_1 загальною площею 51,8 кв.м.

Решта частина будинку, яка складає 2/5 частин від загальної площі будинку, на праві власності належить відповідачу та є квартирою НОМЕР_2.

З огляду на положення ст.61 ЦПК України вищевказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами.

З матеріалів справи убачається, що в будинку наявна можливість виділу кожній зі сторін відокремленої частини будинку з самостійним виходом, і такий порядок користування фактично вже склався, що не погіршує житлових прав користувачів.

Так, згідно висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №139 від 05.11.2013 р., технічна можливість виділу (поділу) в натурі житлових приміщень квартири НОМЕР_1 загальною площею 51,8 кв.м. від житлових приміщень квартири НОМЕР_2 загальною площею 45,7 кв.м. в житловому будинку загальною площею 97,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, - існує (а.с.45-54). При цьому, експертом установлено, що квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 мають окремі каналізації, опалення, водо- електро- та газопостачання, кожна група приміщень квартири НОМЕР_1 та квартири НОМЕР_2 мають окремі ізольовані один від одного виходи (входи), підходи та під'їзди до будинку, квартири розділені капітальною цегляною стіною.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно частини 3 зазначеної статті, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За таких обставин, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, того, що займана позивачами частина приміщення відповідає їх частці у власності, вимог закону, який регулює спірні правовідносини, суд вважає позовні вимоги доведеними повністю, тому - підлягаючими задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 319, 321, 364 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 60, 61, 169, 208, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Виділити ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в натурі у спільну часткову власниність 3/5 частини житлового будинку площею 51,8 м2 за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з наступних приміщень: веранда 1-1 площею 9,1 м2 , кухня 1-2 площею 5,3 м2, жила кімната 1-3 площею 7,4 м2., жила кімната 1-4 площею 7,2 м2, жила кімната 1-5 площею 16,5 м2, коридор 1-6 площею 6,3 м2.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя