Справа № 344/2647/13-ц

Провадження № 22-ц/779/327/2014

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Девляшевського В.М.

секретаря Мельник О.В.

з участю: представників ОСОБА_2- ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Обласне комунальне підприємство «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» та Кротошинська сільська рада Пустомитівського району Львівської області про визнання недійсним та скасування заповіту на ім'я ОСОБА_6, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договорів купівлі-продажу нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно, витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення, відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди , за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Обласне комунальне підприємство «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» та Кротошинська сільська рада Пустомитівського району Львівської області про визнання недійсним та скасування заповіту на ім'я ОСОБА_6, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договорів купівлі-продажу нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно, витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення, відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 08.12.1997 року його дід ОСОБА_8 склав заповітне розпорядження, згідно з яким все належне йому майно, де б воно не знаходилось, і з чого б не складалося заповів ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. У визначеному законом порядку ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття спадщини, одержав свідоцтво про право на спадщину, та зареєстрував своє право власності на квартиру в ОКП «Івано-Франківське БТІ».

Однак в подальшому виявилось, що в результаті неіснуючого заповіту його діда ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_6 від 25.09.2000 року та сфальсифікованого рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2008 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 набув громадянин ОСОБА_6. Згідно договору купівлі-продажу від 05.03.2009 року ОСОБА_6 продав вказане житло ОСОБА_7, а той в подальшому 20.07.2009 року уклав договір купівлі-продажу даної квартири з ОСОБА_5, яка і являється на даний час власником його квартири та проживає в ній.

Позивач вважав, що відповідачі є недобросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1, оскільки договори купівлі-продажу були недійсними, такими, що спрямовані на приховування незаконних дій гр. ОСОБА_6

У зв'язку з цим ОСОБА_2 просив визнати недійсним і скасувати заповіт на ім'я ОСОБА_6; свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_6, свідоцтво про право власності на спірну квартиру видане на ім'я ОСОБА_6; визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05.03.2009 року, 20.07.2009 року; скасувати свідоцтва про право власності на спірну квартиру видані на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_5, та витребувати в його користь належне йому за спадщиною нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. Просив також застосувати наслідки нікчемності правочинів до оспорюваних договорів, та стягнути з відповідачів в його користь матеріальні збитки в розмірі 20 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним і скасовано заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6, посвідчений секретарем Кротошинської сільради Пустомитівського району Львівської області 25.09.2000р. щодо нерухомості житлової квартири АДРЕСА_1, та внесений в реєстр за номером 17.

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно житлову квартиру АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_6 та визнано недійсним і скасовано Витяг із державної реєстрації прав на ім'я гр. ОСОБА_6, виданий ОКП «Івано-Франківське бюро технічної інвентаризації».

Визнано недійсним і скасовано договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлової квартири АДРЕСА_1 від 05 березня 2009 року між гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстраційний номер 623.

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житлову квартиру АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_7 та визнано недійсним і скасовано Витяг із державної реєстрації прав на ім'я гр. ОСОБА_7, виданий ОКП «Івано-Франківське бюро технічної інвентаризації».

Визнано недійсним і скасовано договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлової квартири АДРЕСА_1 від 20 липня 2009 року між гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу гр. ОСОБА_10, реєстраційний номер 2757.

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житлову квартиру АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_5, та визнано недійсним і скасовано Витяг із державної реєстрації прав на ім'я гр. ОСОБА_5, виданий ОКП «Івано-Франківське бюро технічної інвентаризації» 21.07.2009р., реєстраційний номер 26480257, номер запису 5884 в книзі № 125.

Витребувано на користь ОСОБА_2 належне йому, ОСОБА_2, за спадщиною нерухоме майно житлову квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння гр. ОСОБА_5 та виселено її із займаного житла.

Стягнуто з гр. ОСОБА_6 завдані ОСОБА_2 матеріальні збитки у сумі 20 000 грн. та моральну шкоду у сумі 5 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114,70 грн.

На дане рішення ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1. Власником вказаної квартири до ІНФОРМАЦІЯ_1 року був ОСОБА_8, згідно заповіту якого вказану квартиру успадкував ОСОБА_6 Право власності останнього на думку апелянта, також підтверджується рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2008 року. В подальшому згідно укладеного 05.03.2009 року договору купівлі-продажу, власником квартири став ОСОБА_7

20.07.2009 року ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, предметом якого була квартира АДРЕСА_1. При укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу, нотаріусами перевірялись правовстановлюючі документи на квартиру та відсутність заборон на відчуження вказаного житла, що підтверджується відповідними витягами з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Таким чином, на думку апелянта вона є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки така вибувала з володіння власників (ОСОБА_6 та ОСОБА_7) за їх волею та у спосіб не заборонений законом. А тому вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння не підлягала до задоволення. Суд першої інстанції також проігнорував клопотання про допит свідків, а саме працівників бюро нерухомості та нотаріуса, які б підтвердили факт добросовісності набуття квартири.

Що стосується інформації про відсутність в Пустомитівському районному суді Львівської області рішення від 10.12.2008 року, то така не може братися судом до уваги, оскільки жодним чином не спростовує наявність заповіту складеного на ім'я ОСОБА_6 Позивачі не надали, а в матеріалах справи не міститься жодних доказів того, що спадкодавець ОСОБА_8 був важко хворим, не здатним пересуватись та усвідомлювати свої дії під час складання заповіту. Відсутні в матеріалах справи також докази того, що оспорювані договори купівлі-продажу є удаваними, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є безпідставним.

З цих підстав рішення суду першої інстанції, апелянт просила скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представники ОСОБА_2- ОСОБА_3, ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги не визнали та просили її відхилити.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, представники третіх осіб, будучи належно повідомленими про розгляд справи, до суду не з'явилися.

Законність ухваленого судом першої інстанції перевіряється в частині, що стосується ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_6, ОСОБА_7, рішення суду не оскаржували.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_5, пояснення представників ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.12.1997 року ОСОБА_8, склав заповітне розпорядження, згідно з яким все належне йому майно, де б воно не знаходилось, і з чого б не складалося заповів ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.15). На підставі вищевказаного заповіту, ОСОБА_2 одержано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Згідно реєстраційного напису ОКП «Івано-Франківське БТІ» від 06.04.2001 року вказана квартира зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 в реєстраційній книзі №125 за реєстровим №5884.

З матеріалів справи також вбачається, що в 2008 році право власності на вказану вище квартиру зареєстровано за ОСОБА_6 Підставою для такої реєстрації стало рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2008 року, згідно з яким за ОСОБА_6 було визнано право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_8 В рішенні суду також було зазначено, що 25.09.2000 року ОСОБА_8 вчинив заповіт на гр. ОСОБА_6, посвідчений 25.09.2000р. секретарем Кротошинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, зареєстрованого в реєстрі за № 17.

Судом також встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була двічі предметом договорів купівлі-продажу. Так, виходячи з посвідченого 05.03.2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 договору купівлі - продажу, реєстраційний номер 623, ОСОБА_6 продав вищевказану квартиру ОСОБА_7 (а.с.- 36 т. 2).

20.07.2009 року ОСОБА_7 уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 (а.с. - 19 т. 1 ). Вказаний договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстраційний номер 2757.

На даний час ОСОБА_5 проживає у вказаній квартирі, і право власності зареєстроване на неї.

З листа-відповіді Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.01.2013 року за №531 вбачається, що згідно алфавітного покажчика та статистичних карток суду за 2008 рік цивільної справи під №2-1972/08 за позовом ОСОБА_6 про визначення права власності на квартиру не було зареєстровано (а.с. - 29 т. 1 ).

З приводу фальсифікації судового рішення та вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 і іншими особами з метою незаконного відчуження належного йому нерухомого майна ОСОБА_2 звертався до прокуратури Львівської області (а.с. 20 -28 т. 1 ). З матеріалів справи також вбачається, що по фактах, викладених у зверненнях ОСОБА_2 проводиться перевірка.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано на підставі неіснуючого рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2008 року. Таким чином, укладені в подальшому між відповідачами договори купівлі-продажу спірної квартири є недійсними.

З таким висновком частково погоджується і колегія суддів Апеляційного суду.

Так, ч. 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи з вимог ст.316, 317, ч.1 ст. 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього. Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу.

При цьому право власника майна підлягає захисту відповідно до вимог зазначеної статті шляхом витребування спірного майна в останнього набувача.

Виходячи з факту відсутності рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2008 року, яким визнано право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру в порядку спадкування, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вибуття спірної квартири з володіння ОСОБА_2 відбулося поза його волею, а тому позивачем, як власником правомірно було заявлено позові вимоги про витребування квартири з володіння ОСОБА_5 та скасування відповідних правовстановлюючих документів, що були одержані відповідачами на підставі неіснуючого рішення суду та укладених в подальшому договорів.

Визнання при цьому недійсним та скасування договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 20 липня 2009 року між гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_5 (зважаючи на приписи ст. 388 ЦК України) є зайвим.

Крім цього, на час укладення зазначеної угоди, власність ОСОБА_7 на спірну квартиру була у встановленому порядку зареєстрована, об'єктивних доказів того, що він як продавець на момент відчуження квартири знав про недійсність правовстановлюючих документів на ім'я ОСОБА_6 в матеріалах справи немає.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про скасування заповіту від 25.09.2000 року складеного ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 то колегія суддів Апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи з вимог ч.1, 2, 3 ст. 10, ч.1 ст.11, ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається, матеріали справи не містять ні оригіналу заповіту, ні його копії, ні будь яких відомостей, які б вказували на його існування взагалі.

Крім цього, листом Кротошинської сільської ради від 30.01.2014 року підтверджено відсутність запису про вчинення такої нотаріальної дії.

Відтак висновок суду першої інстанції в частині визнання недійсним заповіту не може залишатися в силі, та підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову в заявленій вимозі.

Вирішуючи спір в частині вимог ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_5 із спірної квартири, колегія суддів виходить з наступного.

Питання щодо виселення особи із займаного нею житлового приміщення, в даному випадку - квартири АДРЕСА_1, вирішуються відповідно до вимог житлового законодавства України. При цьому право такої вимоги належить власнику квартири.

Разом з тим, момент виникнення права власності на нерухоме майно, в даному випадку спірну квартиру, законодавець пов'язує з державною реєстрацією прав на нерухоме майно ( ст.ст. 182, 334 ЦК України).

Оскільки на час пред'явлення позову до ОСОБА_5 про виселення, саме ОСОБА_5 була власником квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 лише заявляв вимоги про захист порушеного права власності, то його вимога про виселення ОСОБА_5 є передчасною і правових підстав для її задоволення суд першої інстанції не мав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів Апеляційного суду приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції в частині визнання недійсним і скасування заповіту ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6, визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 20 липня 2009 року між гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_5 та виселення ОСОБА_5 з цієї квартири постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому воно підлягає до скасування з ухваленням нового рішення по суті спору в цій частині.

На підставі наведеного та ст.ст. 11, 60 ЦПК України, 182, 330, 334, 388 ЦК України керуючись ст. ст. 303,307, 309, 313-314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2013 року в частині визнання недійсним і скасування заповіту ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6, визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 20 липня 2009 року між гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_5 та виселення ОСОБА_5 з цієї квартири - скасувати та ухвалити в цій частині, нове рішення.

В задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним і скасування заповіту ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6, посвідченого секретарем Кротошинської сільради Пустомитівського району Львівської області 25.09.2000р. щодо нерухомості - житлової квартири АДРЕСА_1, та внесеного в реєстр за номером 17; визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу нерухомого майна - житлової квартири АДРЕСА_1 від 20 липня 2009 року між гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу гр. ОСОБА_10, реєстраційний номер 2757; виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 - відмовити.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2013 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський